5. Розмежування видаткових повноважень між бюджетами.

Головною метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами та фінансовими ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих зобов’язань.

Розмежування видатків між бюджетами, що встановлені в Бюджетному Кодексі України здійснено відповідно до конституційного рівня повноважень з метою стабільного та уніфікованого порядку фінансування суспільних послуг, встановлення відповідальності за якість надання цих послуг, максимального наближення послуг до їх безпосереднього споживача.

Критерії розмежування видаткових повноважень між органами влади різних рівнів:

• субсидіарность (послуги населенню має надавати найнижчий рівень влади, який спроможний це робити);

• територіальна відповідність (надавати повноваження і видатки можливо лише тому рівню влади, який відповідає вимогам забезпечення надання відповідних послуг з точки зору їх природи та власної здатності акумулювати необхідні ресурси і управляти ними);

• територіальна диференціація (чим більшв регіональні відмінності у виробництві та споживанні суспільних послуг за інших рівних умов, тим на більш низьких рівнях бюджетної системи вони мають надаватися);

• наявність зовнішніх ефектів (чим вищою є зацікавленість суспільства в цілому в здійсненні видатків , тим за вищим рівнем управління вони мають закріплюватися );

• наявність ефекту масштабу (концентрація бюджетних видатків за рівних інших умов сприяє економії бюджетних коштів).

Видатки бюджетної системи можна поділити на три види:

1. на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності, суверенітету, незалежного судочинства, видатки, що не можуть бути передані на виконання АРК та місцевому самоврядуванню;

2. визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання АРК, місцевому самоврядуванню на основі принципу субсидіарності;

3. на реалізацію прав та обов’язків АРК, місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені Законодавством України.

Видатки місцевого бюджету розподіляються на 3 групи на основі принципу субсидіарності з метою забезпечення повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача з урахуванням необхідності забезпечення повноти надання послуг:

1 група – на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне, першочергове надання соціальних послуг гарантованих державою, які розташовані найближче до споживачів (джерело фінансування – бюджети сіл, селищ, міст та їх об’єднань); за критерієм першочерговості видатків і найбільшого наближеності гарантованих послуг до споживача;

2 група – на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг гарантованих державою для всіх громадян України (бюджети міст, областей, районів) за критеріем рівноправності громадян в одержані основних гарантованих послуг;

3 група - на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах країни (бюджети областей, АРК); за критерієм гарантованості послуг окремим категоріям громадян, право на одержання ких визначено законом.

Розподіл повноважень і видатків на їх здійснення між центральним бюджетом та місцевими бюджетами і в середині місцевих бюджетів різних країни відображає особливості їх історичного розвитку та адміністративного устрою.