Президент України

Верховна Рада України

Річний звіт

Рахункова палата

Верховна Рада України

Постанова вру щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет

Рис. Процедура розгляду річного звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання КМУ річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає до Верховної Ради України висновки про виконання закону про Державний бюджет України з оцінкою ефективності управління коштами державного бюджету, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом.

З метою дотримання принципу публічності та прозорості бюджетної системи здійснюється публічне представлення та публікація інформації про виконання Держбюджету за підсумками місяця, кварталу та року відповідно до вимог та за формою встановленою БКУ.

Звітність про виконання місцевих бюджетів визначається відповідно до вимог, встановлених щодо звітності про виконання Державного бюджету України. ДКСУ складає та подає відповідним місцевим фінансовим органам звітність про виконання місцевих бюджетів за встановленими формами. Зведені показники звітності про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами ДКСУ відповідно Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних місцевих рад.

Квартальний та річний звіти про виконання місцевого бюджету подаються до Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради Радою міністрів АРК, місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної місцевої ради або сільським головою у двомісячний строк після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка річного звіту здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради АРК, комісією з питань бюджету Верховної Ради АРК, відповідної місцевої ради, після затверджується річний звіт про виконання бюджету або приймається інше рішення з цього приводу.

Тема 5 Механізм міжбюджетних відносин в Україні

1. Поняття міжбюджетних відносин.

2. Елементи механізму міжбюджетних відносин.

3. Розвиток міжбюджетних відносин в Україні.

4. Розмежування надходжень бюджетів.

5. Розмежування видаткових повноважень між бюджетами.

6. Організація фінансового вирівнювання.

7. Міжбюджетні трансферти.

8. Досвід застосування трансфертів в інших країнах.

1. Поняття міжбюджетних відносин.

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забазпечення відповідності повноважень на здійснення видатків закріплених законодавчими актами за бюджетами та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Міжбюджетні відносини забезпечують узгодженість складових бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади та місцевого самоврядування. Міжбюджетні відносини можливо визначити як взаємовідносини між органами влади та управління різних рівнів з приводу:

• розподілу (розмежування) видаткових повноважень та відповідальності щодо фінансування окремих галузей, програм, обєктів;

• розподілу дохідних повноважень щодо податкових джерел, зміни ставок, збирання та управління доходами;

• фінансового вирівнювання бюджетної забезпеченності різних адміністративно-територіальних утворень та фінансової допомоги;

• визначення та дотримання прав, обовязків, відповідальності усіх субєктів міжбюджетних відносин.

В залежності від напрямку руху фінансових потоків в процесі міжбюджетних відносин розрізняють:

• вертикальні міжбюджетні відносини (між Державним та місцевим бюджетами);

• горизонтальні міжбюджетні відносини( між місцевими бюджетами одного рівня).

Міжбюджетні відносини є складним явищем, що включає наступні аспекти: правовий (конституційне визначення, розмежування бюджетних повноважень між субєктами публічної влади – державою, місцевим самоврядуванням, з приводу задоволення суспільних потреб); економічний (економічні відносини з приводу формування та використання фінансових ресурсів, розподілу доходів між рівнями бюджетної системи та здійснення публічного контролю за витрачанням коштів бюджетів); політичний (можливість органів державної влади ухвалювати законодавство, яке максимально збалансовує державні, місцеві інтереси).

Принципи організації міжбюджетних відносин в Україні:

• субсидіарність (джерело здійснення видатків має бути максимально наближене до споживачів бюджетних послуг);

• економічна ефективність (витрати відповідають очікуваним результатам);

• бюжетна відповідність (обсяги фінансових ресурсів відповідають фінансовим можливостям джерел);

• соціальна справедливість (всі громадяни незалежно від місця проживання мають ріне право на доступ суспільних благ, що надаються за рахунок бюджету);

• політична консолідація (рівень соціально-економічного розвитку територій має підпримуватися незалежно від політичних уподобань);

• територіальна інтеграція (перерозподіл бюджетних коштів проводиться з метою уереднення рівня бюджетної забезпеченності).

Основні критерії організації міжбюджетних відносин:

• розмежування видатків бюджету відповідно до розподілу повноважень між державною владою та місцевим самоврядуванням;

• забезпечення бюджетів доходами, достатніх для виконання покладених на них завдань;

• вилучення коштів у відносно “багатих” бюджетів;

• підтримка бюджетів відносно «бідних» територій;

• застосування різних форм відносин, що виникають в процесі виконання бюджетів (взаємозаліки, векселі, бюджетні позики, трансферти).