1) Землі:

• державної власності (лісового фонду, транспорту, зв'язку, оборони тощо);

• колективної власності (колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів, садівничих товариств тощо);

• приватної власності (земельні ділянки, садові ділянки, дачні ділянки тощо);

2) Водні об'єкти:

• державної власності (територіальні моря, підземні; води, внутрішні моря тощо);

• колективної власності (водойми колективних сільськогосподарських підприємств тощо);

• приватної власності (копанки фермерів тощо);

3) лісові об'єкти:

• державної власності (ліси загальнодержавного значення);

• колективної власності (ліси колективних сільськогосподарських підприємств до 5 га);

• приватної власності (ліси фермерських господарств до 5га);

4) Надра як об'єкт:

• державної власності (корисні копалини);

• колективної власності (торф);

• приватної власності (загальнопоширені корисні копалини);

5) Тваринний світ як об'єкт:

• державної власності (дикі тварини у стані природної волі);

• колективної власності (ферми тощо);,

• приватної власності (ферми тощо);

6) Природно-заповідний фонд як об'єкт:

• державної власності (заповідники, надра, парки тощо);

• колективної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо);

• приватної власності (заказники, заповідні урочища пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо).

Суб'єктом права власності на природні ресурси виступає народ України, який поклав здійснення правомочностей власника на Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (обласні, районні, міські, селищні, сільські).

Природні ресурси можуть належати на праві колективної власності громадянам України. Однак суб'єкт права колективної власності чітко визначено тільки у земельному законодавстві (колективні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, садові товариства тощо).

Як суб'єкти права власності на природні ресурси можуть виступати громадяни України:

• які будують житловий будинок і господарські споруди;

• які ведуть особисте підсобне господарство;

• власники дач;

• власники гаражів.

5.

Червона книга в Україні ведеться з 1976 р. До неї занесено понад 150 видів вищих рослин і близько 90 видів і підвидів тварин. Положення “Про Червону книгу України” затверджене постановою Верховної Ради України 29 жовтня 1992 р.

Відповідно до цього Положення Червона книга України є основним державним документом, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження і науково обґрунтованого відтворення.

Червона книга України є основною для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

− зниклі – види, про які після неодноразових пошуків відсутня будь-яка інформація про наявність їх в природі чи спеціально створених умовах;

− зниклі в природі – види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

− зникаючі – види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяції;

− вразливі – види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

− рідкісні – види, популяції яких невеликі та на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

− неоцінені – види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

− недостатньо відомі – види, які не можна віднести до жодної іззазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Ведення Червоної книги України покладене на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років.

6.

Порушення правових екологічних вимог тягне застосування заходів юридичної відповідальності.

Екологічні правопорушення - це дії або бездіяльності, навмисне або необережно порушують норми екологічного права. Дія або бездіяльність визнається екологічним правопорушенням, якщо воно є екологічно значущим.

Екологічно значиме поводження означає обов'язкове використання природних об'єктів, які виступають предметом посягання, і спрямованість на таку зміну станунавколишнього середовища, яке заборонене правом.

За скоєння екологічних правопорушень передбачається застосування заходів кримінальної, адміністративної, цивільно-правової і дисциплінарної відповідальності.

Злочином вважається:

Самовільне зайняття земельної ділянки

Забруднення водойм і атмосферного повітря

Забруднення моря шкідливими речовинами

Приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки

Незаконне видобування корисних копалин

Навмисне знищення або збут радіоактивних продуктів

Незаконне полювання суттєве пошкодження лісових масивів шляхом підпалу

Незаконне зайняття рибним, тваринним та ін. водним добуваючим промислом

Жорстоке поводження з тваринами континентального шельфу України

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

• штраф;

• вилучення об'єктів правопорушення;

• позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;

• конфіскація знарядь правопорушення;

• обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об'єктів;

• виправні роботи;

• позбавлення волі.