МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВМІСЬКРАДИ

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(Київська МАН «Дослідник»)

відділення хімії та біології

секція психологія

базова дисципліна біологія

Особливості ставлення

ВІЛ-позитивних підлітків

до подій власного життя

Автор роботи

Слухач МАН

Панфілова Яна Віталіївна

20 жовтня 1997р

учениця 9 класу

гімназії №107 "Введенська" Подільського району

м. Київ, вул. Почайнинська, 64, кв. 6

тел. 417-19-39, 093-909-53-76

Педагогічний керівник

Вєжис Марина Вінцасівна

Гімназія №107 «Введенська»

Практичний психолог

тел. 067-503-88-07

Київ – 2013

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ І Поняття про ВІЛ 6

1.1 Особливості ВІЛ інфекції та шляхи зараження 6

1.2 Статистика ВІЛ позивних людей в Україні 8

1.3 Епідемічна ситуація з ВІЛ/СНІДу серед молодих осіб віком 15-24 років 11

Розділ ІІ Загальний огляд законодавства України про ВІЛ/СНІД 14

Розділ ІІІ Поняття локусу контролю в теорії Дж. Роттера 15

Розділ IV Практична частина 20

Висновки 27

Використана література 29

Вступ

Проблема ВІЛ-інфекції понад 25 років залишається актуальною для світової спільноти. Масштаби поширення вірусу імунодефіциту людини набули глобального характеру і постають реальною загрозою соціально-економічному розвитку більшості країн світу. Україна є найбільш ураженою ВІЛ/СНІДом країною в Європі. З ВІЛ/СНІДом живуть, за оцінками експертів, 440 тис. людей віком від п’ятнадцяти до сорока дев’яти років - приблизно 1,63 відсотка дорослого населення. Три регіони – Київ, Одеса та Донецьк – нещодавно перевищили межу в 1 відсоток ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що сигналізує поширення епідемії на загальне населення.[8, 10]

Особливої гостроти проблемі надає те, що іде зараження переважно молодих людей віком від 15-24 років, які ведуть найактивніше життя – трудове, громадське, сексуальне. Ті дані, що періодично наводяться в офіційній статистиці про кількість виявлених інфікованих та хворих на СНІД, є лише верхівкою айсберга. Серед ВІЛ-позитивних є діти та підлітки, яким ВІЛ передався від матері до дитини.[4, 52]

Будь-яке невиліковне захворювання ставить перед людиною безліч психологічних проблем – страх смерті, втрати працездатності, болю, зміни у відносинах з оточуючими людьми.

Ми бачимо, що багато уваги держави приділяється юридичній та політичній стороні питання. А чи замислюється хтось про сьогоденне життя ВІЛ - позитивних людей?

Для допомоги та підтримки ВІЛ/СНІД інфікованих в Україні існує фонд «АнтиСНІД» Олени Пінчук. Компанія існує з 2003 року. За цей період було введено в дію загальнонаціональні кампанії, ЗМІ, великомасштабні акції з залученням зірок світового рівня, збір коштів на конкретні проекти , робота з лідерами громадської думки, залучення кращого міжнародного досвіду для протидії епідемії СНІДу в Україні, залучення впливових українців для боротьби зі СНІДом. Всесвітня організація ЮНІСЕФ допомагає уряду боротися з загрозою повномасштабного спалаху ВІЛ/СНІДу в Україні, водночас захищаючи права людей, які живуть з ВІЛ. Щоб відповісти на потреби дітей та сімей, уражених ВІЛ-інфекцією, ЮНІСЕФ підтримав моделі центрів соціальних послуг на рівні громад у Києві, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Кривому Розі та АРК. Ці заклади надають ВІЛ-позитивним дітям місце, де вони можуть спілкуватися з іншими дітьми, одержувати догляд і готуватися до школи. Батьки одержують поради про те, як доглядати за дітьми, а також психологічну, правову та соціальну підтримку. Безпосередню психологічну допомогу ВІЛ/СНІД інфіковані можуть отримати в центрах та заочну психологічну допомогу і підтримку по «телефону довіри».

Особливого значення набуває дослідження локусу контролю саме в підлітковому віці набуває сьогодні, коли процес особистісного становлення молодої людини, отримання бажаної освіти та соціального статусу, бувають пов'язані зі непередбачуваними труднощами, що ставить до особистості сучасної молодої людини безліч вимог. Підлітковий вік - час самостановлення та пошуку себе. (Л.І.Божович, Н.Є.Бондар, М.Й.Боришевський, І.С.Булах, Л.С.Виготський, М.Р.Гінзбург, Є.І.Головаха, Е.Еріксон, І.С.Кон, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, І.В.Нікітіна, С.М.Панченко, Р.Ф.Пасічняк та ін.). Цим пояснюється важливість організації4та підтримки всебічного розвитку особистості саме в цьому віці, коли людина починає шукати власний шлях.

Аналізуючи сучасні літературні джерела ми можемо зробити висновок, що поряд із широким медичним та соціальним дослідженнями та заходами у сфері дослідження, запобігання, інформування та профілактики ВІЛ/СНІДу, недостатня увага приділяється вивченню актуальних психологічних особливостей ВІЛ-позитивних осіб. Актуальною проблемою на сьогодні є низька розробленість та відсутність систематичної роботи з дітьми та підлітками, які є ВІЛ-позитивними з народження.

Важливо пам’ятати, що говорячи про ВІЛ ми говоримо не про смерть, ми говоримо про життя. Про людей, яким необхідна наша підтримка і допомога.

Результати даної роботи можуть бути використані в якості основи для подальшого дослідження в цій області, для поширення знань про ВІЛ – позитивних дітей та підлітків серед батьків, соціальних та педагогічних працівників задля розуміння внутрішнього світу ВІЛ-позитивної дитини.

Об`єкт дослідження: рівень суб`єктивного контролю.

Предмет дослідження: виявлення характеру покладання відповідальності, здатність взяти на себе відповідальність за події власного життя.

Мета: дослідити рівень суб’єктивного контролю у ВІЛ-позитивних підлітків.

Гіпотеза: уявлення, що більшість ВІЛ-позитивних підлітків не вважають себе здатним контролювати розвиток власного життя.

Завдання:

1) Провести теоретичний аналіз хвороби ВІЛ серед молоді України.

2) Дослідити рівень суб’єктивного контролю серед ВІЛ- позитивних підлітків.

3) Проаналізувати рівень загальної інтернальності серед ВІЛ-позитивних підлітків.

Методи та організація дослідження

Опитувальник для вивчення рівня суб’єктивного контролю(РСК). Автори опитувальника – Є.Ф.Бажин, О.О.Голінкіна, А.М Еткінд.

Вибірка становить 25 осіб ВІЛ-позитивних підлітків від 12 до 16 років.

Розділ і Поняття про віл

ВІЛ-інфекція - це повільно прогресуюче вірусне захворювання імунної системи, що призводить до ослаблення імунного захисту від пухлин та інфекцій. Стадія ВІЛ-інфекції, при якій через зниження імунітету у людини з’являються вторинні інфекційні або пухлинні захворювання, називається синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Симптоми ВІЛ були вперше зареєстровані в 1978 р. у кількох пацієнтів в США та Швеції (у чоловіків-гомосексуалів), а також в Танзанії і на Гаїті (у гетеросексуалів однієї статі). А в 1983 р. Люк Монтанье з Інституту Пастера (Франція) відкрив вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який є причиною ВІЛ-інфекції. Термін Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) вперше був згаданий в Щотижневому Звіті про захворюваності і смертності Центрів з Контролю Захворювань в 1982 році, щоб описати «...захворювання, стримано передбачає про дефект клітинної ланки імунітету, що зустрічається без відомих причин для зменшення резистентності до тієї хвороби...»[8, 16]

1.1 Особливості віл інфекції та шляхи зараження

Вірус імунодефіциту — це вірус з групи лентивірусів (повільних), підгрупи ретровірусів. І правда, за своїми проявами він нагадує бомбу сповільненої дії, для вибуху якої може бути достатнім підхопити банальний грип. Будь-яка людська клітина містить у собі в сотні тисяч разів більше генетичної інформації, ніж ВІЛ. Але, заволодівши клітиною, вірус повністю знищує її і вражає всю систему.

Необхідно освітити як поводиться вірус в організмі людини. Як відомо, віруси не здатні розмножуватися самостійно. Для відтворення їм потрібна жива клітина, в яку вони вбудовує свою генетичну інформацію. Після цього клітина починає працювати як «фабрика» з виробництва вірусів. В кінці кінців, виснажена, вона гине. Для свого розмноження ВІЛ використовує певні клітини нашої імунної системи (різновид Т-лімфоцитів під назвою хелпери). Саме це і пояснює таку високу небезпеку ВІЛ - він вражає нашу захисну систему, змушуючи її працювати на своє відтворення. Імунітет слабшає поступово. Людина, що живе з ВІЛ, може виглядати і відчувати себе добре на протязі багатьох років і навіть не знати, що він інфікований. Однак вірус руйнує все більше клітин імунної системи. Коли кількість клітин знижується нижче критичного рівня, людина стає вразливим для хвороб, у тому числі тих, до яких людина з нормальним імунітетом несприйнятлива. Діагноз СНІД зазвичай ставиться через кілька років після зараження ВІЛ, коли у людини розвиваються одне або кілька серйозних захворювань.[8, 102]

Важливо знати, як передається ВІЛ, і, як від нього захиститися. Хворобі можна запобігти, якщо пам’ятати та розуміти обставини, в яких передається ВІЛ.

ВІЛ передається трьома чітко визначеними шляхами:

1. ВІЛ може передатися при незахищеному статевому контакті, якщо один із партнерів є носієм. Тому необхідно захищатися і правильно користуватися чоловічими та жіночими презервативами.

2. ВІЛ може передаватися через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров'ю леза. Тому вкрай важливо використовувати одноразові голки та леза. Достатньо вимити в гарячій воді руки або об'єкти, на які потрапила кров.

3. ВІЛ може передаватися від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або годування груддю. Якщо ВІЛ-позитивна матір вирішить народити дитину, лікар зможе надати інформацію про те, яке лікування існує на сьогоднішній день, що знижує ризик зараження дитини. Таким чином існує лише три шляхи зараження ВІЛ: статевим шляхом, через кров та від матері до дитини, а решта шляхів про які ви можете почути - лише домисли.

Також, важливою для спільноти є інформація, розміщениа на сайти Міністерства Охорони здоров’я України, для того що чітко визначити іспиті положення про ВІЛ від міфів, які не мають під собою реальних підстав.

Наступні твердження є істинною правдою:

1. Шкіра нездоланний бар'єр для ВІЛ.

2. Такі комахи, як комарі, не переносять ВІЛ.

3. Можна торкатися, обніматися, цілуватися із ВІЛ-позитивною людиною, можна носити одяг ВІЛ-позитивної людини.

4. Можна користуватися предметами та пристроями, туалетом, душем, білизною разом із ВІЛ - інфікованою людиною.

5. ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини.

Знати - означає упередити! [10, 2]

Тести - єдина можливість виявити чи заражена ВІЛ людина чи ні. Цей тест допомагає виявити ВІЛ за декілька років до того як розів'ється хвороба і здійснюється через простий аналіз крові. В Україні створені центри анонімної та безкоштовної консультації, де є можливість пройти тест. Знання про наявність хвороби дає можливість своєчасно почати адекватне лікування та попередити її розвиток і прогресування.

Лікарські препарати, що застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції не вбивають вірус, а лише блокують його, порушуючи процес розмноження ВІЛ і придушуючи його активність. Зниження активності ВІЛ призводить до збільшення кількості імунних клітин. Одночасний прийом трьох або чотирьох лікарських препаратів називають високоефективної антиретровірусною терапією, тому, що в результаті такого лікування вдається зменшити вміст вірусу в крові до невизначного рівня. Однак, це не означає, що людина повністю позбувся від цього вірусу, оскільки ВІЛ може знаходитися не тільки в крові, але і в лімфатичних вузлах, а також в інших органах людини. Знання про свій позитивний ВІЛ-статус (тобто про наявність вірусу в крові) може допомогти людині вчасно отримати медичну допомогу, яка здатна запобігти серйозні і загрозливі життя ускладнення. [8, 254]