2. Оборотні кошти

Оборотні кошти – це грошові кошти, які необхідні підприємству для створення оборотних і фондів обігу для забезпечення безперебійності планового процесу виробництва і реалізації.

В залежності від призначення, оборотні кошти поділяються:

• кошти, що знаходяться у сфері виробництва (більше ⅔ виробничих коштів);

• Кошти, що знаходяться у сфері обігу (фінансова діяльність – у вигляді фонду обігу ≈ 14%).

Структура оборотних коштів (в середньому по промисловості):

1. Оборотні кошти у сфері виробництва становлять ≈ 86%, у тому числі:

   1. виробничі запаси – 59,4% (60%);

   2. незавершене виробництво – 22%;

   3. витрати майбутніх періодів – 4%.

2. Оборотні кошти у сфері обігу – 14%, у тому числі:

   1. несплачені виконані ХП, вартість яких зафіксована у рахунках – 11%;

   2. відвантажена продукція – виконані ХП 2-3 %;

   3. грошові кошти 0,2-1%.

Оборотні кошти знаходяться у постійному русі (кругообігу) для безперервного обслуговування процесу виробництва. У процесі кругообігу оборотні кошти послідовно проходять сфери обігу, виробництва і знову сферу обігу, безперервно змінюючи свою форму: грошові кошти (Г) → товар (Т) → виробництво (В) → новий товар або готова продукція (Т_н) → нові гроші або виторг від реалізації (Г_н). Тобто (Г, Т, Г_н, Т_н,) – СО (сфера обігу), В – СВ (сфера виробництва). Оборотні кошти як правило знаходяться одночасно у всіх формах.

Безперервний рух оборотних коштів називається їх обіговістю.

3. Показники обіговості оборотних коштів

1. Коефіцієнт обіговості оборотних коштів (швидкість оберту) – це відношення обсягу вартості ХП у оптових цінах підприємства до середньорічної вартості оборотних коштів. Цей коефіцієнт демонструє скільки обертів зробили оборотні кошти за певний період (за рік). Складає зараз 3-4оберти за рік;

2. Тривалість одного оберту оборотних коштів. Визначається за формулою:

Т=К_ф/К_о=360/4=90 днів,

де К_ф – календарний фонд часу, тривалість періоду;

К_о – коефіцієнт обіговості.

3. Коефіцієнт загрузки оборотних коштів – протилежний до коефіцієнту обіговості, показує скільки оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованих ХП.

Чим вища обіговість оборотних коштів, тим краще фінансовий стан підприємства. Кошти, що звільняються з обороту внаслідок прискорення їх обіговості залишаються у розпорядженні підприємства.

4. Шляхи покращення використання оборотних коштів

У сфері виробництва:

1. Скорочення тривалості виробничого процесу, що досягається прискоренням ХВ на основі використання прогресивних методів техніки, технологій ХВ, методів організації праці і виробництва.

2. Економічна витрата, раціональне (комплексне) використання предметів праці , впровадження прогресивних норм використання обладнання, транспортних засобів, матеріалів, палива (зменшення втрат та відходів сировини, використання відходів, повторне використання матеріалів, заміна дорогих матеріалів більш ефективними та дешевими, штучними).

3. Вдосконалення організації і планування матеріально – технічного забезпечення, зниження зайвих виробничих запасів та своєчасна їх реалізація.

4. Підвищення якості ХП, що дозволяє збільшити попит на ці роботи і не дасть приводу споживачам затримувати сплату, не буде повернень на переробку замовлених робіт.

У сфері обігу:

1. Своєчасне укладення угод на постачання матеріальних цінностей і оформлення розрахунків з банком чи замовником за виконані етапи робіт , також оформлення розрахунків із субпідрядниками.

2. Своєчасне отримання авансових сум від замовника та звітів від субпідрядників.

3. Скорочення часу знаходження авансу у субпідрядників.

4. Контроль за розрахунками і зниження дебіторської заборгованості.

5. Своєчасне представлення замовнику та в банк документів на відкриття фінансування ХВ.

Нормування оборотних коштів

За принципом організації оборотні кошти поділяються на :

• нормовані

• ненормовані

Розмір власних оборотних коштів ХВ встановлюється на основі їх нормування. У кожній організації розробляються нормативи оборотних коштів, що виражені у грошах, і норми витрат оборотних коштів, що виражені у % чи у днях. Норматив нормативних коштів встановлюється раз на рік з розподілом по кварталах при затвердженні фінансового плану організації і визначає їх мінімальний розмір для нормальної роботи організації. Нормативи, що встановлюються за окремими елементами оборотних коштів називається відокремлені нормативи.

Норми оборотних коштів служать базою для розрахунку нормативів і використовуються впродовж тривалого часу (ряд років) і переглядаються лише при суттєвих змінах умов виробництва чи забезпечення. необхідність створення запасів оборотних коштів по науково обґрунтованим нормам є одним з найважливіших для раціонального використання матеріалів, ресурсів.

Директивна планова норма оборотних коштів складається із корисних витрат та технологічних відходів. Оборотні кошти, потреба у яких встановлюється на основі нормування, називаються нормованими, частка яких понад 90% оборотних коштів. До них відносяться:

1. виробничі запаси;

2. кошти, які знаходяться безпосередньо у виробництві (незавершене виробництво);

3. витрати майбутніх періодів;

4. більша частина коштів , які обслуговує сферу обігу (фінансову діяльність).

До ненормативних оборотних коштів відноситься невелика частка фондів обігу (ХП, яка не оплачені у встановлений строк, грошові кошти, дебіторська заборгованість та ін. відрахування).

Норматив оборотних коштів визначається наступним чином:

Норм.=Н·С·Ц, грн.

де Н – норма запасу для даного виду матеріалу у днях;

С – середньодобове споживання матеріалів і натуральному визначенні;

Ц – Ціна за одиницю матеріалу.

Норматив оборотних коштів на незавершене виробництво визначається наступним чином:

Норм=О_д·Т_ц·К_н.в.

К_н.в.=(В_п+0,5-В_з)/(В_п+В_з), де

О_д – денний обсяг робіт по їх собівартості у грн.

Т_ц – тривалість виробничого циклу певного виду у днях;

К_н.в. – коефіцієнт нарощування витрат - це коефіцієнт собівартості незавершеного виробництва, який дорівнює відношенню собівартості робіт у незавершеному виробництві до планової їх собівартості робіт (у знаменнику);

В_п – первинні витрати;

В_з – всі залишкові втрати на виконання ХП

0,5 – коефіцієнт, який характеризує рівномірність нарощування витрат (залишкові).