10. Шляхи покращення використання основних виробничих фондів

1. Намагатись раціонально використовувати основні виробничі фонди, забезпечуючи своєчасне технічне оновлення та модернізацію фондів шляхом:

   1. покращення основних параметрів обладнання (потужності, швидкості, точності);

   2. підвищення рівня механізації та автоматизації основних та допоміжних робіт;

   3. прискорення впровадження нового технічно більш вдосконаленого обладнання.

      2. Підвищення чистого (машинного) часу роботи обладнання за календарний період через:

1. ретельний нагляд за обладнанням;

2. виконання правил технології;

3. зменшення внутрішньо зайнятих просторів, у тому числі витрат робочого часу на підготовчо–заключні та допоміжні операції;

4. покращення організації ремонтної справи;

5. підвищення коефіцієнту змінності роботи обладнання;

6. введення в діло не встановленого обладнання.

   3. Підвищення інтенсивності роботи обладнання в одиницю часу, тобто збільшення продуктивності обладнання, яка досягається:

      1. прискоренням строків освоєння проектної потужності обладнання;

      2. збільшенням завантаженості обладнання;

      3. удосконаленням технології ХП;

      4. забезпеченням відповідності потужності окремих ланок робіт.

         4. Використання доцільного обладнання, тобто відповідного конкретним умовам хімічного виробництва.

         5. Збільшення питомої ваги діючого обладнання по відношенню до резервного, тобто доведення резерву до необхідного мінімуму, а також щоб обладнання мало простоювало під час транспортування та ремонту.

         6. Удосконалення організації праці та виробництва, які сприяють зменшенню простою обладнання і раціонального використання виробничих площ.

         7. підвищення кваліфікації працівників та фахівців. Вивчення та розповсюдження передового виробничого досвіду.

         8. Моральна та матеріальна зацікавленість працівників у кращому використанні фондів, чому сприяє створення гармонійних відносин у трудовому колективі (одностайності) та впровадження ефективних систем преміювання за високі показники використання фондів.

Тема 2. Оборотні кошти хімічної галузі

План лекції

1. Поняття та склад оборотних фондів.

2. Оборотні кошти та їх обіг.

3. Показники використання оборотних коштів.

4. Шляхи прискорення обіговості оборотних коштів.

1. Поняття та склад оборотних фондів

Оборотні виробничі фонди – предмети праці, що знаходяться у сфері виробництва, які повністю споживаються у виробничому циклі і переносять одразу і повністю всю свою вартість готової продукції, і тому змінюють свою натурально форму.

Склад оборотних фондів:

1. виробничі запаси;

2. Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення;

3. витрати майбутніх періодів;

4. для хімічних організацій, які самостійно забезпечують своїх працівників та їх родини – продуктові та промислові товари.

Виробничі запаси необхідні для забезпечення процесу виробництва ХП. Це предмети праці, які очікують включення і виробничий процес (застосування).

Виробничі запаси включають:

• сировина

• матеріали

• покупні напівфабрикати

• паливо

• енергія

• тара

• запасні частини для ремонту основних фондів

• малоцінні предмети, які швидко зношуються (спец. одяг, спец. взуття)

1. Виробничі запаси встановлюються у натуральному, грошовому визначеннях та днях запасу для середньодобового споживання. Нестача виробничих запасів може призвести до порушення роботи підприємства, а їх надлишок потребує відшкодування додаткових коштів, тобто виробничі запаси повинні бути мінімально необхідними.

2. Незавершене виробництво (незавершена ХП) – це предмети праці, вступили у процес виробництва, але самі геологічні роботи ще не завершені.

3. Витрати майбутніх періодів – витрати, які здійснюються у теперішньому часі, а сплачуються за рахунок вартості ХП у майбутньому. Ці витрати складаються з витрат на:

   1. підготовку виробництва;

   2. освоєння нових методів виробництва ХП;

   3. Ремонт основних фондів;

   4. впровадження раціоналізаторських пропозицій, винаходів;

   5. сплату наперед орендну плату за приміщення, земельний відвід тощо.

Окрім оборотних фондів існують ще фонди обігу, які обслуговують сферу обігу, тобто не беруть участі у процесі виробництва. Це фінансова діяльність підприємства, що пов’язана з розрахунками, з банками, постачальниками, замовниками, субпідрядниками.

Фонди обігу включають:

1. Обсяг виконаної ХП у грошовому вимірі.

2. Продукція ХП на шляху до замовника, яка ще не оплачена (вона не нормується) і фіксується зазвичай у розрахунках, що пред’являються до сплати.

3. ХП, що здана замовнику, але строки сплати яких ще не настали або не оплачені у встановлені строки.

4. Грошові кошти – у касі підприємства, на розрахункових рахунках банку, в акредитивах (довірчий письмовий документ, який має розпорядження однієї кредитної установи іншій про сплату будь-якої певної суми). Кредитна установа – Інституція, яка надає кредити, позики в борг.

5. Дебіторська заборгованість – грошові кошти у розрахунках. Вона представляє заборгованість будь-якої організації даному підприємству по зобов’язанням щодо сплати. Дебіт – зобов’язаний сплатити; дебітор – боржник.