12 Організація зв’язку між базовими станціями та контролером базових станцій

У системі стільникового зв’язку базові станції розміщені рівномірно по всій території, що обслуговується. Оскільки системи зв’язку почали розвиватися, коли забудова місць вже сформувалася і прокладати нові магістральні кабельні лінії зв’язку дуже дорого, а потрібно передавати великі потоки інформації між базовими станціями та контролером базових станцій, під час створення стільникових систем зв’язку означені потоки були частково спрямовані по існуючих з’єднувальних лініях, а частково - по радіорелейних лініях зв’язку. Тому розглянемо деякі особливості радіорелейних систем передавання.

Радіорелейні системи – це системи зв’язку, які призначені для передавання значної кількості інформації на великі відстані по радіоканалах.

Радіохвилі в радіорелейних системах прямої видимості поширюються поблизу поверхні Землі, тому при розрахунку множника послаблення на інтервалах радіорелейних ліній необхідно враховувати спільний вплив тропосфери і земної поверхні. Вплив тропосфери полягає в рефракції радіохвиль і їхньому відбитті від шаруватих утворень і поглинань під час дощу. Близькість земної поверхні служить причиною відбиття й інтерференції радіохвиль, а також їхньої дифракції. При цьому характер впливу земної поверхні залежить від її електричних параметрів, від розміщення передавальної і приймальної антен, а також від рельєфу місцевості.

Дощ викликає послаблення, що має більший вплив, ніж гази, що утворюють повітря. Значення послаблення внаслідок дощу залежить від частоти радіосигналу і виду поляризації, інтенсивності дощу й меншою мірою від температури (рис. 12.1, 12.2.).

Рисунок 12.1 – Послаблення сигналу для горизонтальної поляризації

Рисунок 12.2 – Послаблення сигналу для вертикальної поляризації

Відбиття радіохвиль на межі “атмосфера – земна поверхня” виникає через різницю діелектричної проникності і питомої провідності двох середовищ. При влученні в приймальну антену прямих і відбитих хвиль відбувається їхня інтерференція. При цьому просторово-часові характеристики сумарної хвилі залежать від різниці ходу хвиль, що в умовах тропосферної рефракції має випадковий характер. Дифракція радіохвиль проявляється у вигляді обгинання ними височин земної поверхні й, незначною мірою, сферичної поверхні Землі.

У діапазоні частот понад 11 ГГц, що використовуються в ЦРРСП, не можна зневажати втратами в атмосфері (рис. 12.3) за рахунок поглинання в парах води й у кисні.

Щоб забезпечити радіорелейний зв'язок у межах прямої видимості, необхідно підняти антени над рівнем землі на вежах або щоглах. Висоти антенних веж залежно від довжини і профілю кожного інтервалу між сусідніми станціями можуть досягати 20...60 м. Коли станція розташована на природній височині, антени можуть бути встановлені на даху будинку, в якому знаходиться приймально-передавальне обладнання.

При побудові радіорелейних систем значна частина витрат пов'язана зі спорудженням антенних веж і фідерних трактів. Ці витрати швидко зростають зі збільшенням висоти веж, тому з погляду економічності на радіорелейних лініях бажано використовувати якомога нижчі вежі. Висоти веж залежать від необхідних висот підвісу антен, які, у свою чергу, вибираються за умови забезпечення заданих показників якості каналів передачі: нестійкості, рівня шумів та допустимих ймовірностей помилок.

mm/h