Розділ I. Сучасні підходи в дослідженні газетно-інформаційних повідомлень

1.1. Особливості газетної лексики у складі публіцистичного стилю

Публіцистичний стиль мови являє собою функціональний різновид літературної мови і широко застосовується в різних сферах суспільного життя: в газетах і журналах, на телебаченні і радіо, у публічних політичних виступах, у діяльності партій та громадських об'єднань. Сюди ж слід додати політичну літературу для масового читача і документальне кіно. У різних підручниках зі стилістики публіцистичний стиль іменувався також газетно-публіцистичним, газетним стилем, суспільно-політичним стилем. Назва публіцистичного стилю тісно пов'язана з поняттям публіцистики, яке є вже не лінгвістичним, а літературним, оскільки характеризує змістовні особливості творів, які до неї відносяться.

Найважливіші функції публіцистичного стилю – інформаційна та впливаюча. Інформаційна функція текстів, що відносяться до цього стилю, полягає в тому, що автори таких текстів мають на меті інформувати якомога ширше коло читачів, глядачів, слухачів про значущі для суспільства проблемах і про погляди авторів на ці проблеми. Інформування громадян про стан справ в суспільно значимих сферах супроводжується в публіцистичних текстах здійсненням другої найважливішої функції цього стилю – функції впливу. Мета публіциста полягає не тільки в тому, щоб розповісти про стан справ у суспільстві, а і в переконні аудиторії в необхідності певного ставлення до викладених фактів. Публіцистичний текст зазвичай яскраво відображає особистість автора, відрізняється явно вираженим і емоційно забарвленим ставленням автора викладених фактів. Особливо експресивними є газетні заголовки, тому що вони не просто позначають тему повідомлення, але й емоційно характеризують ситуацію, про яку розповідає замітка.

Газетно-публіцистичний стиль функціонує в суспільно-політичній сфері і використовується в ораторських виступах, в різних газетних жанрах (передова стаття, репортаж), у публіцистичних статтях в періодичній пресі. Він реалізується як у письмовій, так і в усній формі.

Характерною рисою газетно-публіцистичного стилю є поєднання двох тенденцій – тенденції до експресивності і тенденції до стандарту. Це зумовлено функціями, які виконує публіцистика: інформаційно-змістовна функція і функція переконання, емоційного впливу. Вони мають особливий характер в публіцистичному стилі. Інформація в цій сфері суспільної діяльності адресована всім носіям мови і членам даного суспільства (а не тільки фахівцям, як в науковій сфері). Для актуальності інформації дуже значущий часовий чинник: інформація повинна передаватися і ставати загальновідомою в найкоротші терміни, що зовсім неважливо в інших стилях. У газетно-публіцистичному стилі переконання здійснюється шляхом емоційного впливу на читача або слухача. Автор не тільки висловлює своє ставлення до інформації, що повідомляється, а висловлює думку певної соціальної групи людей – партії, рухи та ін. Отже, з функцією впливу на масового читача або слухача пов'язана така риса газетно-публіцистичного стилю, як його емоційно-експресивний характер, а з швидкістю передачі суспільно значимої інформації пов'язаний стандарт цього стилю.

Тенденція до стандарту означає прагнення публіцистики до строгості і інформативності, які властиві науковому та офіційно-діловому стилях. Тенденція до експресивності виражається в прагненні до доступності та образності форми вираження, що характерно для художнього стилю та розмовної мови – в публіцистичній мові переплітаються риси цих стилів.

Лексика газетно-публіцистичного стилю має яскраво виражене емоційно-експресивне забарвлення, включає розмовні, просторічні і навіть жаргонні елементи, використовує такі словосполучення, які об'єднують в собі функціональне та експресивно-оцінне забарвлення: обман, жовта преса, пособник і т.п., які показують приналежність до газетно-публіцистичного стилю мови і містять негативну оцінку.

Багато слів набувають газетно-публіцистичного забарвлення в тому випадку, якщо вони вживаються в переносному значенні. Наприклад, слово «сигнал» має переносні значення: служить поштовхом до початку якоїсь дії – "Ця стаття послужила сигналом до дискусії" і попередження, повідомлення про що-небудь небажане, що може здійснитися – "Надійшов не один сигнал про неблагополучну ситуацію на заводі" .

Газетно-публіцистична мова активно використовує іншомовні слова і елементи слів, зокрема префікси а-, анти-, про-, нео-. ультра-(антиконституційний, ультраправі та ін.). Саме завдяки засобам масової інформації останнім часом значно поповнився активний словник іншомовних слів, що входять до складу української мови – приватизація, електорат, деномінація та ін

Розглянутий стиль залучає весь запас емоційно-експресивних і оцінних слів, включаючи в сферу оцінковості навіть власні імена, назви літературних творів (Плюшкін, Держиморда, Людина у футлярі). Прагнення до виразності, образності і, в той же час, стислості реалізується також за допомогою прецедентних текстів (текстів, знайомих кожному), що є невід'ємною частиною публіцистичної мови.

Синтаксис газетно-публіцистичного стилю мови теж має свої особливості, пов'язані з активним вживанням емоційно-й експресивно-забарвлених конструкцій: оклику і питальних речень, речень зі зверненням, риторичних запитань, повторів, розчленованих конструкцій та ін. Прагнення до експресії обумовлює використання конструкцій з розмовним забарвленням: часток, вигуків, інверсій, безсполучникових речень, пропуск того чи іншого члена речення та ін.