2.2 Розрахунок фондового ризику

Під фондовим ризиком розуміється ризик виникнення фінансових втрат (збитків) у комерційного банку зв'язки й з несприятливим зміною ринкову вартість фондових цінних паперів. Розмір фондового ризику окреслюється сума двох велич:

ФР=СФР + ОФР.

де СФР — спеціальний фондовий ризик - ризик несприятливого зміни поточної (справедливою) вартості фінансового інструмента під впливом чинників, що з емітентом цінних паперів, ОФР — загальний фондовий ризик - ризик несприятливого зміни поточної (справедливою) вартості фінансового інструмента у зв'язку з цін на фондовий ринок.

Оцінка фондового ризику виробляється комерційним банком за такими фінансовим інструментам:

• звичайні акції;

• депозитарні розписки;

• конвертовані облігації і конвертовані привілейовані акції, задовольняють умовам конверсії на звичайнісінькі папірці акції: перша дата, яку то, можливо зроблена конверсія в фондові цінності, настане менше ніж за 3 місяця або менше ніж за рік, якщо перша дата вже пройшла дохідність інструмента, розраховувана як відмінність між поточної ринкової вартістю конвертованій цінних паперів та ринкової ціною базисної акції не перевищує 10% від ринкової ціни базисної акції;

• похідні фінансові інструменти, базовим активом яких є цінних паперів, перелічені вище, і навіть фондовий Індекс.

Депозитні розписки входять у склад портфеля тієї країни, резидентом якої є емітент акцій, що у основі.

Похідні фінансові інструменти на індекс цінних паперів чи зведений фондовий індекс входять у розрахунок як одна (довга і/або коротка) позиція, що базується на сумі ринкових вартостей цінних паперів, входять до складу індексу.

При розрахунку фондового ризику спочатку визначаються чисті позиції щодо фондовим фінансовим інструментам, враховуються по балансовими і позабалансовим рахунках, і навіть по позабалансовим рахунках з обліку похідних фінансових інструментів, базисним активом яких є фондові цінності, та був групуються по портфелів кожної країни.

На наступний етап розраховуються нетто-позиції і брутто-позиції. Нетто - позиція щодо портфелю країни окреслюється відмінність між сумою чистих довгих позицій, і сумою чистих коротких позицій (не враховуючи знака позицій). Брутто-позиція по портфелю країни сприймається як сума чистих довгих позицій, і чистих коротких позицій (не враховуючи знака позиції).

2.3 Розрахунок валютного ризику з урахуванням методу

Value at Risk (VаR) ( Сума активів, схильних до ризику).

Валютний ризик - ризик виникнення збитків, пов'язані з зміною курсу іноземних валют стосовно національної валюти. Розмір валютного ризику (ВР) приймається до уваги величини ринкового ризику, якби дату розрахунку ринкового ризику ставлення суми відкритих валютних позицій окремими іноземних валютах і окремих дорогоцінні метали до власного капіталу кредитної організації дорівнюватиме чи перевищить 2%.

Розмір валютного ризику дорівнює сумі відкритих валютних позицій окремими іноземних валютах і окремих дорогоцінні метали.

Для визначення сукупного ринкового ризику необхідно підсумовувати отримані результати по процентному, фондового і валютному ризикам і помножити отриману суму в 12,5.

Ефективним варіантом рішення управління валютним ризиком є застосування технології Value at Risk (VaR).

У практиці риск-менеджера є й інші способи оцінки ринкового ризику. Класичний спосіб виміру величини ринкового ризику грунтується на використанні метод середньоквадратичного (стандартного) відхилення, оскільки вона відповідає визначенню ринкового ризику як ризику, пов'язаному з відхиленням ринкову вартість від історичної (початкової) вартості. Однак цьому методу притаманний ряд недоліків, які обмежують можливість його застосування. По-перше, у своїй методі враховуються як позитивні, і негативні відхилення від очікуваного значення, що спотворює реальну величину ризику. По-друге, під час розподілу ймовірностей, невідповідному нормальному (особливо у випадках асиметричних розподілів, що вирізняло опціонів і їм фінансових інструментів), спотворюється величина ризику. По-третє, оцінка ризику як стандартного відхилення практично позбавляє можливість керувати ризиком, оскільки відсутня показник величини можливих грошових втрат.

Як альтернативного підходи до виміру ринкового ризику було запропоновано метод, який отримав назву Value-at-Risk(VаR). Останніми роками під назвою метод завоював широку популярність у фінансовому світі як як стандарт з оцінки ринкових ризиків, а й як стандарт подання про сукупному ризик фінансового інституту, у цілому. Результати оцінки ринкового ризику даним способом застосовуються при розрахунок е адекватного розміру банківського капіталу.

За сучасних умов методика VаR використовується між народними організаціями (Банк міжнародних розрахунків, Банківська федерація Європейського середовища Луцька та ін.) при розрахунку достатності капіталу. Цей метод оцінки ринкових ризиків застосовується й поруч європейських комерційних банків, оскільки вона дозволяє вимірювати все ринкові ризики, яким піддається банк і спрощує завдання оцінки достатності капіталу.

VаR визначають як сукупність методів кількісної оцінки ринкового ризику у вигляді єдиного параметра. Фактично, ця методика є розвитком класичного методу виміру ризику базується на обчисленні середньоквадратичного відхилення від середнього значення з наступною зміною закону нормального розподілу. VаR - це статистичний підхід, заснований на розподілі ймовірностей, зв'язуючи всіх можливих величини змін ринкових чинників зі своїми ймовірностями. Методологія оцінки ринкових ризиків з урахуванням VаR має низку переваг, вона дозволяє:

• виміряти ризик можливих втрат,соотнесенних з імовірностями їх виникненню,

• виміряти ризики в різних ринках універсальним чином;

• агрегатний ризики окремих позицій на єдину величину для портфеля, враховуючи у своїй інформацію про кількість позицій, волатильності над ринком і періоді підтримки позиції.

VаR можна з'ясувати, як статистичну оцінку максимальних втрат портфеля фінансової організації при заданому зваді розподілі ринкових чинників за тепер завжди, крім заданого малого відсотка ситуацій. Це може бути висловлено формулою:

VаR =P.S x (t), де P.S — сума відкритої позиції (сума активу).

(t) - максимальне відхилення курсу (ринкової ціни активу) в несприятливу бік за розрахункове час підтримки позиції t при обраному рівні достовірності даної оцінки.

Для розрахунку VаR необхідно визначити ряд базових елементів, які впливають його величину, до яких належать ймовірнісна розподіл ринкових чинників, безпосередньо які впливають зміна цін які входять у портфель активів; довірчий рівень (confidencelevel), тобто. ймовірність, з якою втрати нічого не винні перевищувати VаR; період підтримки позицій (holdingperiod) у якому оцінюються втрати. У певних спрощують припущеннях встановлено, що VаR портфеля пропорційний квадратному корені періоду підтримки позицій. Тому, розрахувавши одноденне VаR, можна визначити його значення іншому періоду. Наприклад, чотириденне VаR буде зацікавлений у 2 рази більше одноденного.

Якщо портфелі містяться складні похідні інструменти (наприклад опціони), необхідно вибрати функцію їх ціноутворення у залежність від параметрів ринку. Останнім базовим елементом є розрахунок кореляційних зв'язків між різноманітними ринковими чинниками.

Існує три основних методи обчислення VаR:

· аналітичний (метод варіації - коваріації)

· історичне моделювання

· статистичне моделювання (метод Монте-Карло).

Аналітичний метод вимагає лише параметрів розподілу ринкових чинників з очевидного припущенні про його нормальності. Оцінивши стандартні відхилення логарифмів змін цін кожного з входить у портфель активів, обчислюється їмVаR шляхом множення стандартних відхиленні на відповідний довірчого рівню коефіцієнта. ВичислениеVаR портфеля вимагає знання кореляційних перетинів поміж активами.

Аналітичний метод простий у використанні та дозволяє швидко обраховуватиVаR практично з допомогою будь-яких комп'ютерів. Проте за йогоИспользовании за умовне розподіл про стаціонарному нормальному розподілі, що робить метод малопридатним.

Історичний моделювання єнепараметрическим методом й грунтується зрозумілою припущенні про стаціонарності ринку на недалекому майбутньому. Даний метод має таке перевагу - не потребує серйозних спрощують припущень і може вловлювати неординарні події над ринком Однак він не позбавлений недоліків, основною з якого є виняткова нестійкість стосовно вибору передісторії.

Статистичне моделювання (метод Монте-Карло) Цей метод грунтується на моделюванні випадкових процесів із наперед заданими характеристиками На відміну від історичного моделювання в методі Мийте Карло зміни активів генерується псевдо випадковим чином у відповідність до заданими параметрами.

Метод Монте-Карло характеризується високої влучністю і придатний практично для будь-яких портфелів, та його застосування потребує певної математичної підготовки й достатніх обчислювальних ресурсів.

Використання методики VаR комерційними банками з оцінки ринкового ризику Базельским комітетом сприймається як застосування альтернативних методів. Оскільки вона теж позбавлена певних вад, то "за центральні банки зберігається право контролю над достовірністю розрахунку ринкових ризиків з урахуванням запропонованого стандартного методу.