НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра «Економічної кібернетики»

Факультет банківської справи

та інформаційних технологій

РЕФЕРАТ

з дисциплін «Системи управління економічними ризиками »

на тему:

«Ринкові ризики»

Виконав:

Студент 401 – ЕК групи

Яцишин Іван Ярославович

Перевірила:

К.е.н., доцент

Негрей Марина Володимирівна

Львів – 2011

Зміст

Вступ

1. Ринкові ризики

1.1 Поняття ринкових ризиків

1.2 Способи оцінки ринкових ризиків

2. Управління ринковими ризиками

2.1 Розрахунок відсоткового ризику

2.2 Розрахунок фондового ризику

2.3 Розрахунок валютного ризику з урахуванням методуValue-at-Risk(VаR)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Поняття ризик має можливість досить тривалу історію. Найактивніше почали вивчати різні аспекти ризику тільки наприкінці ХІХ – початку XX в. Для російської економіки проблема ризику та її оцінки також є нової, позаяк у 20-х рр. ХХ століття було прийнято низку законодавчих актів, які враховують існування у Росії виробничо-господарського ризику. Але в міру становлення адміністративно-командної системи відбувалося знищення реальної підприємливості, властивої ринкових відносин, і у середині 1930-х категорія «ризик» була віднесена до буржуазної (капіталістичної).

Проведення сучасної економічної реформи пов'язана з ній становлення ринку у Росії зацікавило до питань розгляду ризику під час здійснення різних фінансових вливань господарюючими організаціями, а саму теорію ризику фінансових інвестицій у процесі формування ринкових відносин як набула свого розвиток, а й стала затребуваною практично.

Актуальність цієї теми у тому ,що різні організації, які діють національних інтересів та транснаціональних фінансові ринки, останні кілька десятиріч зіштовхнулися з проблемою зростаючій мінливості ринкових цін (приймаючої часом форму криз) і, отже, зростання пов'язаних із цим ризиків втрати прибутку. Це стимулювало переосмислення ставлення до фінансовому ринку і проблемі оцінки ризикованості фінансових інвестицій.

1. Ринкові ризики

1.1 Поняття ринкових ризиків

Впродовж останнього десятиріччя XX в. відзначалося суттєвими змінами, що відбуваються в технології, ринкової практиці, і природі багатьох банківських операцій, активізацією діяльності кредитних організацій на фінансові ринки, бурхливим зростанням операції банків з похідними фінансовими інструментами (деривативами), що призвело до зростання значення ринкових ризиків своєї діяльності. Під ринковими ризиками розуміється можливість появи фінансових втрат по балансовими і позабалансовим операціям банку зв'язки й з несприятливим зміною рівня ринкових цін.

Ринковий ризик обумовлений можливим впливом ринкових чинників, які впливають на вартість активів, пасивів і позабалансових операцій.

Нерідко «ринковий ризик» зрівнюють з визначенням «цінової ризик». Це має місце у випадках, як у групі цінового ризику виділяють валютний і відсотковий ризик. У разі основною складовою цінового ризику виявляється ринковий ризик. За такого підходу до класифікації ризиків терміни «ринковий ризик» і «цінової ризик» стають синонімами.

Банки піддаються ринковому ризику внаслідок двох причин. По-перше, через зміну обсягів продажів і якості портфелів активів банку, і портфеля цінних паперів. Вартість пасивів банку також схильна до ринковому ризику у зв'язку з зміною ринкову вартість емітованих банком цінних паперів, що веде до додаткових витрат за її нової емісії, соціальній та зв'язку зі збільшенням інфляції, супроводжуються зниженням курсу національної валюти. По-друге, причина ризику пов'язані з оцінкою ринкову вартість основних засобів банку. Переоцінка вартості матеріальних активів банку виробляється періодично і не адекватно відбиває їхнє поточну ринкову вартість. Комерційні банки меншою мірою піддаються даному чиннику ризику проти промисловими підприємствами. Частка основних засобів в активах банку становить 4—5%, а й у промислових підприємств складає дві третини вартості активів. Здебільшого банки піддаються названому чиннику ризику в оцінці вартості бізнесу контрагентів під час видачі короткострокових і особливо іпотечних кредитів чи кредитів під заставу нерухомості.

 

1.2 Способи оцінки ринкових ризиків

Потреба універсальних засобах управління з оцінкою ризиків банківську діяльність історично вирішується шляхом оцінки достатності капіталу банку. У цьому слід звернути увагу до двоїстість поставленого завдання: з одного боку, об'єм і структура капіталу виступають як важелі управління ризиком, з другого — як захід ризику, що виявляється в загальноприйнятої практиці обліку капіталу при розрахунку нормативів і рейтингових коефіцієнтів, що використовуються оцінки й регулювання банківських ризиків. Вирішуючи питання достатність капіталу банку як засобу обмеження прийнятих комерційним банком ризиків запропонована базельським комітетом з методика передбачала спочатку розрахунок й оцінку лише кредитного ризику, що недостатнім. Тож було ухвалено рішення вважати достатність капіталу з урахуванням ринкових ризиків, і з прийняттям рішенні (>Базель II) найбільші західні банки враховують і операційні ризики. У зв'язку з цим виникла потреба запровадження єдиного підходу до оцінювання і обліку ринкових ризиків при розрахунку нормативу достатності капіталу.

Базельским комітетом з нагляду над діяльністю банків запропоновані два методу оцінки ринкових ризиків: стандартна методологія, яка використовує блоковий підхід, у якому окремо розраховується специфічний ризик (спеціальний) і загальний ризик, чи альтернативна методологія (внутрішні моделі банків), яка може застосовуватися лише за дотримання певних умов, а дозволу се використання дає національний банк.

Альтернативний метод дозволяє банкам здійснювати оцінку ризиків відповідно до своїх внутрішніх моделей за дотримання ними наступних семи умови, куди входять наявність:

• певних загальних критеріїв щодо адекватності системам управління ризиками,

• якісних стандартів для внутрішньої оцінки використання моделей, зокрема керівництвом банку;

• рекомендацій для уточнення складу чинників ринкового ризику, тобто. ринкових ставок й цін. які впливають на вартість банківських позиції;

• кількісних стандартів, які встановлюють спільні мінімальні статистичні параметри для виміру ризику;

• рекомендацій для стресового тестування;

• процедур перевірки для зовнішнього оцінювання використання моделей;

• правил для банків, використовують комплект моделей і стандартні підходи.

Внутрішні моделі оцінки ринкового ризику зосереджені переважно спільною для ринковому ризик, якому піддається банк, а специфічний ризик (ризик, пов'язані з конкретними емітентами боргових чи пайових цінних паперів) цими моделями не охоплюють і має вимірюватися через окремі системи оцінки кредитного ризику. З іншого боку, банки, використовують внутрішні моделі кожної категорії ризику, мають у майбутньому включати з метою оцінки ризиків всі свої операції, що на даний час вважаються винятком, і стати, отже, до складнішим моделям оцінки ризику бракує, що охоплюють всі види ринкового ризику. Проте Базельський комітет виключає можливості те, що ці банки можуть мати справу з такими ризиками, оцінка яких немає передбачається їх внутрішніми моделями. І тут банки, чиї моделі не охоплюють всіх категорії ринкового ризику, зазнають оцінці по стандартної методології.

Банк , враховуючи недостатній поки досвід вітчизняних банків галузі оцінки та управління ризиками, прийняв запровадження єдиної методики оцінки ринкового ризику Стандартного методу виміру. Цим метод передбачає оцінку ринкових ризиків поки обмеженою кількістю банків. Зокрема, визначено, що відсоткового і фондового ризику кредитні організації проводять за наявності наступних умов;

• сумарна величина поточних (справедливих) вартостей фінансових інструментів на звітну дату дорівнює чи перевищує 5% суми активів банку, або одну з звітних дат перевищувала 6% суми активів банку;

• сумарна величина поточних (справедливих) вартостей фінансових інструментів на звітну дату становить понад 200% власного капіталу банку.

Сукупний розмір ринкового ризику вираховується за формулою

РР- 12.5 x (ПР +ФР + ВР), де РР — сукупна величина ринкових ризиків

ПР — величина ринкового ризику з фінансових інструментам, чутливим до змін відсоткові ставки;

ФР — величина ринкового ризику але фінансовим інструментам, чутливим зміну поточної (справедливою) вартості надолевие цінних паперів:

ВР — розмір ринкового ризику але відкритим банком позиціям у міністерствах закордонних валютах та коштовних металах.