Розділ 2. Галузева структура економіки

2.1 Первинний сектор (сільськогосподарське виробництво)

Таблица 2.1

Основні макроекономічні показники країни (2011 рік)

Показники	Усього		На душу населення
	од. вим.	кількість	од. вим.	кількість
Рівень розвитку	´	´	´	´
ВВП сільського господарства	млн. $	23053,4	$/жит.	822
Зайнятість у сільському господарстві	тис. роб.	3646,2	жить./ роб.	7,7
Продуктивність праці	$/роб.	6322,5	´	´
Виробництво основних продуктів	´	´	´	´
Зерно	тис. т	1250	кг/чол.	44,5
М'ясо	тис. т	1534,8	кг/чол.	54,7
Фрукти і овочі	тис. т	2130,2	кг/чол.	75,9
Корені-бульбоплоди (картопля, маніок, ямс і т.д)	тис. т	1031,1	кг/чол.	36,7
Олійні	тис. т	18	кг/чол.	0,6
Цукристі (очерету, буряк)	тис. т	1097,67	кг/чол.	39,1
Молоко	тис. т	2294,4	кг/чол.	81,8
Яйця курячі, качині і т.д.	тис. т	319,8	кг/чол.	11,4
Стимулюючі (смакові)	тис. т	1060,9	кг/чол.	37,8
Тютюн	тис. т	13,8	кг/чол.	0,5
Волокнисті (бавовна, льон, джут і т.д.)	тис. т	32,5	кг/чол.	1,1
Вилов риби	тис. т	434,57	кг/чол.	15,5

Джерело: http://faostat.fao.org/site/339/default.aspx. Розрахунки автора;

http://www.indexmundi.com/venezuela/. Розрахунки автора

Сільське господарство у Венесуелі займає набагато меншу частину економіки, ніж в будь-якій іншій латиноамериканській країні, – 5% ВВП. З відкриттям нафти в Венесуелі на початку ХХ століття до 1940-х років, важливість сільського господарства різко скоротилась, а з початком великомасштабного промислового розвитку в 1940-х роках, сільськe господарствo та земельна реформа була значною мірою знехтувана. З 1999 року в рамках Боліваріанської революції президента Уго Чавеса, у сільському господарстві був дещо вищий пріоритет.

1. Землеробство:

Країна має значну кількість зручних для обробки земель, проте обробляється лише невелика частина. Землеробство дає 45 % від кількості продукції сільського господарства. Основний землеробський район — гірська область на півночі і північному заході Венесуели. Тут знаходиться 2/3 всіх орних земель. Більше 20% всієї оброблюваної площі зайнято під головні експортні культури — каву і какао. Краща кава йде з північно-західних гірських штатів. Какао високої якості збирається в штатах Карибського узбережжя. Основними культурами поля є цукрові тростини, рис, кукурудзи та сорго, і головні фрукти – банани, апельсини, кокоси та манго. Найбільш важливі сільськогосподарські вироби для промислового використання є бавовна, тютюн, сизаль. Два сорти тютюну ростуть у Венесуелі, чорні і світлі-Вірджинія, а останній переважно вирощують для продажу крупним маркам сигарет США. Сизаль вирощується і широко використовується для виготовлення мотузок і сумок для зберігання зерна і кави. Тонкі струни волокна також використовуються для отримання гамака, побутових мішків, килимків, капелюхів і сандалів.

Найбільш родючі сільськогосподарські землі Венесуели розташовані навколо озера Валенсія, у міжгірних долинах Анд і на півдні басейну озеро Маракайбо. Великі області степів і саван у центральній частині країни довгий час використовувалися переважно для скотарства, однак після побудови великих зрошувальних споруд тут стали вирощувати рис, кукурудзу та інші культури. Кукурудза, рис і боби вирощуються виключно для внутрішнього споживання.

Венесуела продовжує в значній мірі покладатися на продукти харчування та сільськогосподарського імпорту. Незважаючи на багаті ресурси, які є сприятливі для сільськогосподарського виробництва, 70% зернових і 98% насіння олійних культур, споживаних у Венесуелі імпортується. Країна імпортує більшу частину свого сільськогосподарської продукції з Колумбії та Сполучених Штатів. 

2. Тваринництво:

На долю тваринництва, головною галуззю якого є розведення великої рогатої худоби, доводиться 55 % від кількості продукції сільського господарства. Основним тваринницьким районом країни вважається Льянос, де пасуться до 5 млн. голів великої рогатої худоби і 200—300 тис. коней.

Головні райони молочного тваринництва - басейни озер Маракайбо і Валенсія і долина Каракаса. Тут на відміну від Льянос, де худоба належить в основному власникам величезних скотарських латифундій, більшість тваринницьких господарств являють собою середні та великі ферми. У цих же районах з'явилися господарства, що забезпечують міста яйцями і битою птицею. На посушливому Карибському узбережжі і в штаті Лара розводять кіз і овець. У цілому за останні 10-15 років тваринництво розвивалося швидше, ніж землеробство. Значно зросла в ньому питома вага господарств, що використовують сучасні методи догляду за худобою і техніку.

3. Рибна промисловість:

Сьогодні Венесуела є найбільшою країною, що займається рибальством, в Карибському басейні Атлантичного океану з річним обсягом виробництва близько 500.000 тонн. На великій території, якою володіє країна, морського або прісноводного середовища, рибні ресурси характеризуються високою розмаїтістю і потенціалом

У Венесуелі є дві дуже різні динаміки: видобувна промисловість та аквакультура. У кожному, крім того, є два сектори: кустарний і промисловий. Діяльності у видобувному секторі переважають морські кустарних промислів підсекторів. На відміну від інших країн в Латинській Америці, у Венесуелі цієї підгалузі сприяє значна частина загального улову сектора. Багато в чому це пов'язано з управлінням запасами сардини, промисел обмежується законом кустарних рибалок.

Рибальство Венесуели націлене на виробництво двох морських видів, таких як сардини ( Сардинела AURITA ) і желтоперий ( Thunnus albacares ), що становить близько 54% національного улову, перший пункт кустарне походження і другий об'єкт промислове рибальство . Обидва приносять високий рівень зайнятості та промислових рух в цьому секторі. Крім того, беручи до уваги вищевикладене, інша частина виробництва орієнтована на отримання великого обсягу інших видів головним чином з морської риболовлі, спостерігається також зростаюча тенденція в районах вирощування аквакультури, таких як морські креветки, місцеві види, такі як паку і деяких молюсків, як «pepitona», з яких є високий потенціал природного ліжка. Внутрішнє рибальство має відносно невеликі масштаби в порівнянні з риболовлею або промислово сприяє всього лише 12% від загального національного виробництва.

Що стосується загального улову, як повідомили в різних рибальствах, морські кустарні підсектори вносять до 70% від загального вилову,і в основному складаються із співвідношення запасів сардини. Інша частина вкладу для різних видів з багатокомпонентних рибних господарств та морського рибальства цільових видів трала. Підсектор тунця промисловості припадає близько на 26% від загальної суми найближої більшості уловів східної частини Тихого океану, область, в якій Венесуела посідає третє місце операційного флоту невода.

На відміну від кустарного сектора в інших країнах, Венесуела є надзвичайно важливою у постачанні риби на внутрішній ринок. Як вже було сказано вище, це пов'язано в значній мірі з обмеженням доступу до рибної промисловості, яка обмежується виключно кустарною гірничодобувною діяльності.