18.10.12 Лекція 4.

Еміль Дюркгейм. Французький вчений виховувався у релігійній сім’ї. Головна концепція його творчості – релігія. Дюркгейм критикує представників психологізму (течія що починає характеризувати людину з її психіки).

В його творчості можна виділити дві тенденції:

1. Позитивістський натуралізм – розвиток суспільства за аналогією до природи.

2. Розуміння суспільства як реальності особливого типу.

Дюркгейм поділяє суспільство на суспільство:

1. Нормального типу

2. Ненормального типу (існують злочини, криза, самогубство).

Дюркгейм відомий тим, що ввів поняття «колективні уявлення».

Суспільство ототожнюється з богом (суспільство – бог), тому що суспільство-бог впливає на людину, робить її мудрої, правильною і т.д.

Всі положення які водять в концепцію Дюркгейма мають назву «соціологізм» - сукупність поданих положень вчення Еміля Дюркгейма.

Два типи соціальної солідарності:

1. Органічна – якщо в суспільстві існує високий розподіл праці, сила колективної свідомості ослаблюється, важливе місце займає індивідуальність.

2. Механічна - якщо в суспільстві незначний розподіл праці, то в такому суспільстві діє колективна свідомість, колектив поглинає індивідуальність.

Солідарність – моральний принцип і універсальна цінність.

Релігія за Дюркгеймом виконує об’єднуючу функцію у суспільстві. Ця функція поділяється на:

1. Дисциплінарну – забезпечення порядку

2. Цементуюча – забезпечення єдності суспільства

3. Відтворююча – забезпечення передавання культурної спадщини.

Мораль (за Дюркгеймом) – система правил поведінки. Основною функцією моралі є виховання.

Аномічний стан суспільства – велика кількість самогубств.

Висновок: Дюркгейм розглядає суспільство як систему, пояснює причини об’єднання людей в суспільства, описує нормальний і ненормальний стан суспільства, описав значення інституту виховання.

Макс Вебер. Німецький вчений – автор «розуміючої» соціології. Його робота – «Протестантська етика і дух капіталізму».

Він є автором поняття «соціальна дія» - усім потрібно вивчати людську діяльність . Людина істота свідома, тому їй варто зрозуміти свої дії та дії інших людей. Людина осмислено ставить перед собою мету і намагається її досягти.

Теза: соціологія повинна пояснити всім нам не те, що робить індивід, а чому він це робить.

Соціологія досліджує поведінку не лише людини, а й групи та колективу.

Соціальна дія має два моменти/принципи:

1. Суб’єктивна мотивація

2. Орієнтація на іншого (очікування)

Макс Вебер виділяє чотири типи соціальних дій:

1. Традиційна соціальна дія, яка визначається традицією.

2. Афективна – яка відбулась у стані афекту.

3. Ціннісно-раціонально – свідома віра у щось.

4. Ціле-раціональна – очікування певної поведінки інших людей.

Соціологія політики і влади.

Макс Вебер виділив три чистих типи панування:

1. Легальне – воно базується на законах (США, Англія, Франція)

2. Традиційне – ґрунтується на традиційних діях, порядку

3. Харизматичне – підкорення певним над ординарним властивостям героя (Македонський, Цезар, Наполеон)

Висновки: суспільство є автономною реальністю і вона відмінна від природи, в суспільстві діє свідома людина, треба вивчати сенс вчинків кожної людини. Вебер сказав, що етика соціолога вимагає унезалежнення від пануючих у суспільстві ідеологій.

Самостійне опарцювання: підготувати тему «Карл Маркс та його внесок у соціологію!

Поняття суспільства. Типологізація суспільств. Теорії походження суспільства.

Теми презентацій додому:

1. Розвиток української соціології (20ст. – початок 21ст.)

2. Початки української соціології о_О

Грушевський, Драгоманов, Вовк, Подолинський, Ковалевський (теорія факторів).

Суспільство – це сукупність усіх індивідів, усіх видів взаємодії що склалися історично і що взаємозалежать один від одного. Головні ознаки що об’єднує людей у суспільство:

1. Спільна культура (культура, яка передається від покоління до покоління, спільні цінності, норми – спільні зразки життя.

2. Спільна територія (та, яку люди вважають своєю)

3. Спільна ідентичність (усвідомлення своєї приналежності до певної спільноти)