3. Етапи процесу інвестування капіталу та їх короткий зміст

Менеджеру необхідно переоцінити процедури інвя в організації не для того, щоб визначити, чи є вони теоретично правильними, а щоб виявити, чи дасть змогу менеджеру їхнє використання приймати справді кращі рішення. Процес ін­вестування можна розділити на 4 основні етапи:

1. Генерація проекту:

а) пошук Інв можливостей у межах стратегії компанії; б)відсівання пропозицій, які не варті детал досліджень; в) конкретизація проектів; г) визначення ін доступних альтернативних інвестицій;

г) збирання інфо й розроблення припущень.

2. Одінка. проекту

а) розрахунок загальних дискретних потоків надходжень; б)визначення чистих надходжень: в)оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати; г)аналіз ризиків проекту; г) співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком і обмеженнями для організації.

3. Затверження проекту:

а) підготовка та затвердж загальних капітальних витрат,що плануються за річними бюджетами; б)звернення із запитом на затвердження коштів за кожною пропозицією (з наданням усіх необхідних матеріалів на кожний додатковий рівень затвердження у структурі організації); в)прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, від­хилити, змінити).

4. Реалізація проекту:

а) відслідковування й контроль фаз реалізації; б) оцінка реалізації й очікуваного результату інв рішення.

4. Затвердження інвестиційних пропозицій.

Стадії затвердження ма­ють подвійну мету:

І. Функція контролю якості. З огляду на те, що пропозиція за­довольнила вимоги на попередніх етапах (після пошуку, стратегічного плану, відсіву, конкретизації, оцінки, проведення) немає сенсу відкидати її, хіба що з політичних міркувань. Тільки там, де попереднє пла­нування інв процесу було невідповідним, стадія за­твердження має велике значення у визначенні долі проекту.

2. Мотиваційна функція. Інв проект і особа, яка його пропонує, нероздільні. Особа, що приймає рішення, одно­часно й формує думку (судження) щодо пропозиції та змушує себе й команду виконавців підпорядкувати свою діяльність її реалізації.

Інколи втрати, пов'язані з відхиленням капітальних проектів на основі мотивації керівників, набагато перевищують втрати, пов'язані з прийняттям майже проектів з мінім збитковіс­тю. Рівень відповідальності, настрій команди керів­ників, що займається впровадженням проекту, є головними фак­торами, які визначають успіх / невдачу проектів із граничною ек ефективністю.

5. Зміст і цілі передінвестиційних досліджень

Для успішного здійснення інвестицій у цінні папери інвестору необхідно провести попередній аналіз якості фінансових інструментів. Початковим етапом передінвестиційних досліджень є загальноекономічний або макроекономічний аналіз для визначення інвестиційного клімату країни. Стан економіки аналітик оцінює з урахуванням статистичних даних стосовно темпів зростання валового національного продукту, доходів на душу населення, рівня зайнятості, темпів інфляції, рівня відсоткових ставок, валютного курсу тощо. Додатково він визначає фіскальну й монетарну політику уряду, її вплив на функціонування ринку цінних паперів. На підставі цих досліджень надається загальна оцінка інвестиційного клімату країни. На другому етапі здійснюється індустріальний аналіз, який передбачає комплексний підхід до аналізу функціонування певних галузей. На підставі дослідження ділового циклу в економіці здійснюють відповідний розподіл галузей за рівнем ділової активності, а також за стадіями розвитку з метою з’ясування їхньої інвестиційної привабливості. Наступний етап — аналіз конкретного емітента — підприємства, фірми, корпорації, передбачає встановлення стадії життєвого циклу й аналіз фінансового стану компанії (підприємства) на підставі визначення фінансових коефіцієнтів, оцінювання платоспроможності й фінансової стійкості, визначення ціни фірми тощо, а також дослідження перспектив розвитку менеджменту, організаційних і комерційних умов функціонування. Підсумковим етапом є прогнозування (моделювання) ринкової ціни цінних паперів з метою прийняття інвестиційного рішення. Макроекономічний аналіз передбачає, зокрема, дослідження ринку цінних паперів на основі попиту і пропозиції.

6.Інституціональний аналіз інвестиційного проекту

У процесі інституціонального аналізу визначається реалістичність проекту з урахуванням організаційних, адміністративних, юридичних аспектів його реалізації, а також відповідність проекту зовнішньому середовищу (загальнодержавному, галузевому та регіональному рівню економіки й умовам для підприємництва).

На першому етапі інституціонального аналізу здійснюють ідентифікацію проекту, визначаючи його масштаб і основні характеристики:

o склад проекту;

o масштаб, стратегічність проекту;

o відповідність стратегії підприємства;

o період реалізації: характеристика часових параметрів організації проекту, розбиття на періоди і оцінка їх особливостей (підготовчий; створення інвестиційного об'єкта; окупності; одержання чистого прибутку);

o тип проекту за формою його майбутніх активів, форма відтворення основних фондів;

o галузева орієнтація проекту;

o регіон реалізації (аналіз транспортної та інженерної інфраструктури місця, вибраного для реалізації проекту, географічні й регіональні умови для проекту);

o рівень розробленості проекту;

o підприємство, на базі якого реалізовуватиметься проект;

o джерела надходження коштів для проекту.

7.Класифікація інвестиційних пропозицій Існує така усталена класифікація інвестиційних пропозицій:

Пропозиції із заміщення виправдовуються потре­бою замінити активи, які вже майже виробилися або потребують високих витрат на підтримання їх у робочому стані. Від заміщення очікується або мале покращання, або ж ніякого. Але ці витрати потрібні для підтримання необхідного рівня виробничих потужностей або якості послуг. Аналіз фахівців-інженерів відіграє найбільшу роль у цих пропозиціях.

Скорочення витрат. має на меті їх скорочення через використання додаткового обладнання або модифікацію наявного. Начальники виробничих підрозділів і спеціалісти повинні регулярно переглядати виробничі операції для виявлення інв можливостей, які можуть призвести до скорочення витрат.

Пр-ї з розширення та покращання відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва; покращання сервісних, дистриб'юторських можли­востей, якості продукту чи для підтримки або покращання кон­курентної позиції фірми.

Пр щодо нових продуктів - всіх капіталь­них витрат, які мають відношення до нових продуктів.

Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінсь­кому рівні й охоплюють витрати в нових сферах або там, де ви­году буде отримано поза інв проектом.

Статутна діяльність та благодійність зазвичай не дають фін надходжень, хоча вони можуть принести фірмі Ін користь. Але головною при цьому є мінімізація витрат для досяг­нення певних цілей.

Кожна пропозиція повинна бути ранжирована в кожній категорії за такими ознаками, як вплив на прибуток, ступінь її терміновості, а також за ознакою того, чи може її бути відкладено (перенесено).