Білет №15

1.Діагностичні та експертні системи в медицині

Медичні процеси (профілактика, діагностика, прогнозу­вання та ін.) з точки зору інформатики — алгоритмічні проце­си, які підлягають програмуванню. Автоматизовані системи діагностики захворювань і прогнозування результатів ліку­вання є консультативними, тому що вирішальне слово зали­шається за лікарем. Серед консультативно-діагностичних сис­тем різних рівнів і призначень виділяють імовірнісні консуль­тативні й експертні системи.

• Імовірнісні консультативні системи — програми-тести, у яких обробка даних відбувається за різними алгоритмічними методиками діагностики. Одним з видів є скринінгові системи. Скринінги — приклад діагностичних систем, застосову­ваних для масового обстеження населення. Скринінгові систе­ми — найсучасніші комп'ютерні технології профогляду. Автоінтерв'ювання — метод дослідження із застосуванням формалізованих анкет, на запитання яких дають стандартні відповіді, що вводяться в ЕОМ для наступного аналізу.

• Експертні системи — діагностичні програми високого рівня. Їх призначення — надання компетентних порад у меди­цині, обробка великих обсягів інформації як у базі даних, так і в базі знань. База знань відрізняється від бази даних наявністю системи знань та закономірностей, що потребує використання пошукових та логічних операцій, міркувань для того, щоб за початковими реальними вимогами прийняти точні рішення. Що більше логічних процедур вона може виконати, тим біль­ше в неї підстав називатися експертною системою.

Основні призначення блоків експертної системи:

— база знань - сукупність фактів, правил, даних, законів, закономірностей;

• блок логічних висновків — розпізнає знання, здійснює обміркування, логічні висновки, виявляє взаємозв'язок, прий­має рішення;

• блок пояснень — пояснює, як система прийшла до того або іншого висновку, обґрунтовує рішення;

• блок здобування знань — здійснює поповнення бази знань, модифікацію й ліквідацію застарілих експертних знань;

• блок виведення (інтерфейс експерта) — виводить на пристрій виведення діагноз, прогноз лікування, рекомендації лікування, графічну модель процесу;

Найважливіші сфери застосування експертної системи — невідкладні і загрозливі стани. Використовуються в медич­них приладо-комп'ютерних системах.

2.Вірус. Антивірусні програми.

Вірус — спеціально написана, не­велика за розмірами програма, здатна впроваджувати свої копії в інші комп'ютерні програми, системну сферу диска тощо. При цьому дублікати так само зберігають здатність до подальшого поширення. Як правило, віруси володіють певни­ми деструктивними властивостями, хоча це і не є обов'язковою умовою.

Що популярнішими стають комп'ютери, що більшу їх кіль­кість об'єднано в мережу, тим більше витончені способи при­думують автори вірусного програмного забезпечення. До появи вірусу W95/CIH вва­жалося: максимум, що можуть віруси, — це пошкодити інфор­мацію на вінчестері, а не сам комп'ютер. W95/CIH виявився першим вірусом, що уражав BIOS-setup і тим самим виводив з ладу ПК .

Класифікація вірусів

Ознака класифікації вірусів	Опис
За об'єктами ураження	Файлові — заражають файли, а також допоміжні програми, завантажувані при виконанні інших програм. Завантажувальні — заражають завантажувальний сектор диска. Текстові — заражають текстові файли редактора WinWord, інші документи та об'єкти, що містять макроси
За зовнішнім виглядом	Звичайні — код вірусу видний на диску. Невидимі (stealth-віруси) — використовують особливі методи маскування і при перегляді код вірусу не видно. Поліморфні — код вірусу видозмінюється
За наслідками функціонування	Безпечні — не виконують яких-небудь дій, окрім свого поширення і видачі різних повідомлень або інших ефектів (перезавантаження комп'ютера і т. д.). Небезпечні — призводять до втрати інформації та руйнування обчислювальної системи

Принцип функціонування вірусів. Коли заражена програма починає свою роботу, то спочатку управління одержує вірус. Вірус знаходить та "заражає" інші програми або об'єкти, а та­кож може виконати сам які-небудь шкідливі дії. Потім вірус передає управління тій програмі, у якій він міститься, і зовні її робота має такий самий вигляд, як і робота незараженої. Вірус — програма, тому об'єкти, що не містять програм і не підляга­ють перетворенню на програми, не можуть бути заражені віру­сом.

Методи захисту від комп'ютерних вірусів. Набагато ефек­тивніше вжити заходів, що запобігають ураженню комп'ю­терними вірусами, ніж витрачати час і кошти на подолання наслідків їх руйнівної дії. Пропонуємо таку схему антивірусного захисту:

• використання надійних джерел програмного забезпе­чення;

• обмеження доступу до ПК для випадкових користува­чів;

• систематичне створення архівних та резервних копій інформації, що зберігаються на дисках ПК;

• періодичне здійснення перевірки інформації на наяв­ність вірусів за допомогою антивірусних сканерів;

• відключення завантаження з флоппі-диска та CD-ROM в установках BIOS;

• усунення випадкового флоппі-диска, що є вірогідним джерелом зараження;

• головна запорука успішного захисту — компетентність усіх користувачів у питаннях антивірусного захисту.

Антивірусні програми. Антивіруси — утиліти, що дають змогу виявляти віруси, "лікувати" заражені файли і диски, за­побігати характерному впливу вірусів.

Типи антивірусних програм

Тип антивірусної програми	Принцип дії
Детектори	Знаходять файли, заражені одним з відомих вірусів
"Лікарі" (фаги)	"Лікують" заражені програми або диски, видаляючи з них код вірусу, тобто відновлюючи початковий стан програми, тобто стан до зараження вірусом
Ревізори	Запам'ятовують відомості про стан програм та системні зони дисків, а потім порівнюють їхній стан з початковим. При виявленні невідповідності повідомляють про нього
Фільтри	Завантажуються резидентно в оперативну пам'ять, перехоплюють ті звернення до системи, які використовуються вірусами для розмноження і завдання шкоди і повідомляють про них

Серед найпоширеніших антивірусних програм виділяють KAV (Kaspersky AntiVirus), DrWeb, NOD32, комплекс Norton Anti Virus та ін.

Білет №14