7.1 Проблеми здоров'я та медично-соціальне обслуговування лю­дей похилого віку

Проблема медико-соціального обслуговування людей п&хилого віку полягає в тому, що ця група використовує значні ресурси охорони здоров'я й системи соціального захисту у країні. Люди похилого віку в півтора рази ча­стіше звертаються до лікарів, у два рази частіше госпіталізуються, у два рази довше перебувають на лікарняному ліжку, ніж інші групи населення. Частка викликів швидкої допомоги до осіб старше 60 років становить 40-63 %.

Характерною рисою патологій у пізньому віці є їхня множинність і сполучуваність. У середньому на одного хворого старше 50 років припадає від 1,7 до 3,6 захворювань, а для осіб старше 70 років - 5-7 хвороб. Збільшу­ється число вперше виявлених захворювань. З кожним десятиліттям число деяких захворювань (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба, патології су­дин головного мозку і таке інше) подвоюється або потроюється. Причому чим старше людина, тим більше в неї хвороб (захворюваність осіб старше 70 років у 2,9 рази вище, ніж у віці 60-69 років; а за окремими захворюваннями ця різниця досягає 5 разів).

Чим старше людина, тим більше виражена потреба у спеціалізованій ме­дичній допомозі (офтальмологічній, кардіологічній, урологічній тощо). Хворо­би ніби "нашаровуються" одна на іншу й обтяжують протікання одна одної.

Найпоширенішими хворобами у людей старше 60 років є: хвороби сер­цево-судинної системи, кістково-м'язової системи, органів дихання, трав­лення, нервової системи і органів чуття, новоутворення. Відзначаються та­кож психічні захворювання, властиві старим людям: органічні ураження (сенільно-атрофічні та судинні процеси) і функціональні психози.

За результатами багатьох досліджень було встановлено розходження за статтю у захворюваннях людей старшого віку. У жінок частіше зустрічаєть­ся гіпертонічна хвороба, порушення обміну речовин, цукровий діабет, ката­ракта, глаукома, варикозне розширення вен і хвороби печінки. У чоловіків - захворювання дихальної системи, виразкова хвороба, хвороби сечостатевої системи, вони частіше піддаються травмам. Загальний рівень захворюванос­ті у чоловіків вище.

Виявлено розходження в захворюваності сільського і міського насе­лення старших вікових груп: на селі хворіють у 3,8-4 рази рідше, ніж у місті. Пояснюється це не тільки і не скільки об'єктивними причинами, скільки до­ступністю медицини і тим, що для селян основними показниками здоров'я є фізична активність і можливість обслуговувати себе.

Суб'єктивна оцінка стану свого здоров'я з віком також змінюється: зменшується кількість добрих і зростає кількість поганих оцінок свого здо­ров'я. Негативна тенденція скоріше властива чоловікам і з віком розбіжність в оцінках збільшується. 1

Із припиненням роботи скорочується число звернень за медичною до­помогою, що пов'язано з відсутністю необхідності оформляти лікарняні лис­ти, а також з поширеною думкою про те, що хвороба - неминучий атрибут старості (що підтримується нашими медичними установами, де людям по­хилого віку, м'яко кажучи, не раді).

Госпіталізації старих людей часто зумовлена не медичними, асоціаль­ними показниками, а це, у свою чергу, приводить до подовження періоду їх­нього перебування на лікарняному ліжку.

При вивченні стану здоров'я людей літнього віку необхідно враховувати також їхню здатність до самообслуговування і рухливість. Якщо у віці до 65 років 93 % осіб мають гарну рухливість, то після 80 років таких тільки 23 %. Близько 30 % людей старше 80 років повністю залежать від інших осіб.

Щодо соціальної допомоги наводяться дані О.В. Дементьєвої: 77,7 % людей похилого віку не мають інших джерел доходу, крім пенсії; 73 % не купують промислових і господарських товарів, 99,2 % не відвідують видо­вищних заходів, 65,4 % не виписують газет, що свідчить не тільки про мате­ріальне, але і духовне зубожіння цієї категорії населення. У міру втрати лю­дьми похилого віку здатності до самообслуговування, зростає необхідність у соціальній допомозі (побутова допомога і послуги підприємств побутового обслуговування). Серед самотніх осіб літнього віку 48,4 % мають потребу у прикріпленні їх до центрів соціального обслуговування (реально таку допо­могу одержує лише третина від них).

Більшість людей похилого віку мають потребу також і у психологічній підтримці й допомозі.

Все вищевказане вище свідчить про все зростаючу потребу нашого су­спільства у створенні системи геріатричної допомоги, що включає в себе медичну, соціальну, а також морально-психологічну підтримку людей похи­лого віку.