1. Призначення і види ізоляційного покриття в спорудах вів.

Ізоляційні покриття будь-яких видів призначені для захисту конструкцій, а також будівель і

споруд від шкідливого (руйнівного) впливу навколишнього середовища (1-я група), створення необхідних умов для нормальної їх експлуатації (2-я група). До першої належать гідроізоляційні та антикорозійні покриття, а до другої - тепло-і звукоізоляційні.

Для водопровідно-каналізаційних споруд, експлуатованих в умовах водонасиченого середовища, велике значення мають гідроізоляційні роботи по влаштуванню захисту конструкцій від впливу грунтових вод та забезпечення їх водонепроникності, а також щодо захисту їх від корозії. Залежно від способу пристрою і виду застосовуваних матеріалів гідроізоляцію підрозділяють на фарбувальну бітумну та з полімерних матеріалів, обклеювальну з рулонних і листових матеріалів на бітумної, дегтевой або полімерній основі, штукатурну цементну і асфальтову, литу асфальтову, збірно-листову з металевих і полімерних листів. Гідроізоляційні покриття влаштовують з боку дії гідростатичного напору. Антикорозійні покриття влаштовують для захисту конструкцій від корозії. Їх виконують шляхом забарвлення бітумними, хімічно стійкими лакофарбовими складами, емульсіями гумових сумішей або пластмас; обклеювання листовими і рулонними матеріалами; шпаклівки або штукатурки кислототривким замазками і розчинами; облицювання (футеровки) плитками, цеглою, блоками на хімічно стійкому в'язкому; напилення пластичних мас.

Фарбувальну гідроізоляцію застосовують головним чином для захисту конструкцій від капілярної вологи. Її влаштовують шляхом рівномірного нанесення на поверхню не менш ніж у два шари гарячих або холодних бітумних мастик або мастик на основі синтетичних смол механізованим способом за допомогою форсунок (мал. XII.1, а).

Обклеювальну гідроізоляцію, використовувану при гідростатичному натиску до 30 м, виконують пошаровим наклеюванням на поверхню гнилостійких рулонних або листових матеріалів (гідроізол, ізол, бризол, склотканини, дьогтьо-бітумні і гудрокамовие матеріали, полівінілхлорид, вініпласт, поліізо-бутилен, плівки з поліетилену, поліаміду, фторопласту). Для їх наклейки застосовують мастики: бітумні-для матеріалів на бітумній основі, дьогтьові - для дьогтьових матеріалів, клеї на епоксидній смолі - для полімерних матеріалів. На горизонтальні і нахилені до 25 ° поверхні рулонні матеріали наклеюють за технологією пристрою рулонних покрівель з напуском полотнищ у поздовжніх і поперечних стиках на 100 мм з розташуванням стиків вроздріб. На вертикальні і нахилені більш ніж на 25 ° поверхні такі матеріали наклеюють знизу вгору ділянками '(захватками) по 1,5 ... 2 м з притиранням дерев'яними шпателями.

При сполученні горизонтального гідроізоляційного килима з гідроізоляцією вертикальних поверхонь споруди (резервуара) навколо нього влаштовують тимчасову стіну висотою 1,2 ... 1,5 м (рис. XII.1, б). На неї пошарово заводять і наклеюють усі верстви гідроізоляційного килима, а потім, після зведення стін споруди, зазначену тимчасову стінку розбирають і звільнився рулонний матеріал наклеюють на вертикальні поверхні стін.

Штукатурна цементно-піщана гідроізоляція застосовується для захисту жорстких, тріщиностійкості конструкцій, причому її влаштовують після повного осідання спорудження. Для ізоляції при цьому застосовують спеціальні розчини на водостійкому непросідаючому цементі (ВБЦ), водостійкому цементі, що розширюється (ВРЦ) або портландцементі з ущільнювальними та гідравлічними добавками. Перед пристроєм ізоляції поверхню зволожують, а бетонну поверхню, крім того, насікають або обробляють піскоструминним апаратом. Розчин наносять способом торкретування за допомогою цемент-пушки (рис. XII.1, е) або установки «Пневмобетон» окремими шарами товщиною по 6 ... 10 мм. Кількість шарів залежить від величини гідростатичного напору. Кожен наступний шар наносять після затвердіння попереднього, після обробки його стисненим повітрям і змочування водою. У період твердіння гідроізоляції її оберігають від механічних (пошкоджень і протягом двох тижнів зволожують водою (2 ... 3 рази на добу).

Ш тукатурну асфальтову гідроізоляцію влаштовують із гарячих або холодних (емульсійних) асфальтових мастик і розчинів шляхом їх пошарового нанесення за допомогою асфальтометов, розчинометов або розчинонасосів. На горизонтальні поверхні ізоляцію наносять захватками довжиною до 20 м і шириною 2 ... 2,5 м шарами товщиною 7 ... 10 мм, а на вертикальні - знизу вгору ярусами 1,4 ... 1,8 м шарами по 5 ... 7 мм. Кожен шар наносять після охолодження попереднього із сполученням ярусів і захваток в кожному шарі внахлестку на 200 мм.

Литу асфальтову гідроізоляцію виконують з гарячих асфальтових мастик, розчинів і аефальтополімерних сумішей шляхом їх розливу й розрівнювання по горизонтальній поверхні або шляхом затоки в зазор між спеціальної опалубкою і вертикальною поверхнею.

Рис. XII.1. Схема пристроїв різних видів гідроізоляції: а - фарбувальної, б - деталь переходу з горизонтальною оклеєчной гідроізоляції на вертикальну; в - цементно-піщаної; г - литий мастичної-бітумної при гідроізоляції днища - радіального відстійника;

1 - ізольована поверхня; 2 - форсунка, 3 - підмостки, 4 - повітропровід, 5 - компресор, 6 – мастикопровід; 7 - пробковий кран, 8 - насос, 9 - бак для емульсії або холодної мастики; 10 - захисна стінка в 1/2 г цегли; 11 - шари горизонтального килима, 12 - дошка; 13 - частина стінки, що розбирається; 14 - ізолююча споруда (резервуар); 15 - захисний шар з цементно-піщаного розчину: 16 - бетонна підготовка; 11 - очисник повітря; 18-цемент-гармата; 19 - матеріальний шланг; 20 - сопло: 21 - водяний шланг; 22 - бак з водою; 23 - пересувна установка покрівельна ПКУ-ЗБМ; 24, 25 - шланги для подачі відповідно стисненого повітря і мастики; 26 - готова ділянка гідроізоляції; 27 - конічна частина днища відстійника.

Збірно-листову гідроізоляцію роблять у вигляді суцільного покриття із сталевих або пластмасових листів. Металеву гідроізоляцію застосовують рідко, в особливо відповідальних спорудах; виконують її із сталевих листів на-зварюванні. Пластмасові (вінілпластові) покриття використовують головним чином для захисту споруд від агресивних вод. Листи вініпласту кріплять до поверхні за допомогою клею ПХ, а між собою - на зварюванні.

Антикорозійні покриття наносять на попередньо очищену поверхню, вирівнюють і висушують. На металевих поверхнях усувають задираки і напливи металу, зачищають зварювальні шви, видаляють окисли і знежирюють розчинниками. Антикорозійні фарбувальні покриття з хімічних лаків, фарб і емалей виконують шляхом послідовного нанесення на поверхню грунтового, шпаклювального і фарбувальних шарів з сушкою кожного з них. Грунтовки і фарби наносять розпиленням або китицями. Облицювальні та футеровочні покриття з плит, цегли, блоків виконують тими ж технологічними прийомами, що і при облицювальних і кам'яних роботах. Високу щільність таких захисних покриттів забезпечують шляхом ретельної перев'язки і закладення швів. Meталізаційнні покриття влаштовують шляхом пошарового напилення розплавленого цинку спеціальними апаратами.