
18)Фонетичне членування мовленнєвого потоку
Мовленнєвий потік членується на відрізки різного роз-
міру. Ці відрізки і є основними фонетичними одиницями.
До них належать фрази, такти, склади і звуки.
Найкрупнішою фонетичною одиницею є фраза.
Фраза (синтагма) - відрізок мовлення, що становить собою інтонаційно-
змістову єдність, виділену з двох боків паузами.
Наприклад: Я єсть народ \ якого правди сила \ ніким
звойована ще не була (П. Тичина).
Кожна фраза (фонетична синтагма) пов'язана зі зміс-
том та інтонаційним малюнком і має власний (фразовий)
наголос. У середині фрази не може бути паузи, оскільки
вона б спотворила зміст. І хоча членування на фрази до-
пускає варіативність.
відомий вислів, неправильне розбиття на фрази якого нібито врятувало життя людини: Казнить нельзя | помиловать (а потрібно було: К
знить | нельзя помиловать).
Фраза розпадається на такти.
Такт — частина фрази, об'єднана одним наголосом.
Наприклад: Чуєш
чи не чуєш | чарівна \ Марічко |
Я до твого \ серця
кладку | прокладу.
У мовознавстві такт ще називають фонетичним словом, оскільки службові слова, як правило, не мають наглосу і примикають до повнозначного слова з наголосом; нрідко і повнозначне слово втрачає наголос, передаючи йго попередньому чи наступному слову. Слухач, особли
іноземець, який недостатньо знає мову, кожен такий та
сприймає як одне слово. Так, скажімо, шевченківське Р
ве та стогне Дніпр широкий сприймалося тими, хто не зн
слова реве, як Ревета стогне \ Дніпр широкий, де реве
осмислювалося якоюсь істотою жіночої статі.
Такти членуються на склади, оскільки кожен такт скл
дається з декількох зростань і спадів звучності.
Склад у свою чергу складається зі звуків — мінімальних фонетичних одиниць. Потрібно зазначити, що в мовленні звуки, як правило, окремо не вимовляються, а лише в складі, який є найменшою одиницею мовленнєво
ланцюжка.
Склад
Унауці донині немає загальноприйнятихдефініції складу.
Існує три теорії складу:
еспіраторна, мускульної напруги і сонорна.
ЕСПІРАТОРНА ТЕОРІЯ (ЕСПІРАТОРНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ). ЗГІДН
нею склад — це звук або комплекс звуків, що вимовл
ється одним поштовхом видихуваного повітря.
Сучасні експериментальні дослідження заперечують
вкорінене в усі шкільні підручники визначення, оскіль
доведено, що одним поштовхом повітря можна вимовит
декілька складів.
ТЕОРІЯ МУСКУЛЬНОЇ НАПРУГИ. Обґрунтована мовознавця
Граммоном, Фуше і Щербою. Згідно з нею склад — це ча
тина такту, яка вимовляється з єдиною мускульною напргою. Його (склад) можна зобразити як дугу мускульної на-
пруги (зусилля, вершина, ослаблення).
СОНОРНА ТЕОРІЯ. Обґрунтована датським мовознавцем
О. Єсперсеном, виходить із того, що за звучністю склад
має вершину (ядро) і периферію.