1. Теоретична частина формування амортизаційної політики підприємства.

1.1. Основні засоби роль, значення їх класифікація та амортизаційна політика в ринкових умовах господарювання.

У період ринкових відносин, в умовах конкурентної боротьби між товаро виробниками, підвищенню ефективності використання основних засобів слід приділити особливу увагу оскільки від раціонального використання основних фондів залежить ефективність діяльності підприємства.

Під терміном "основні зонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Не належать до основних засобів:

1. предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2. предмети вартістю до 1000 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3. спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4. спеціальний одяг, спеціальне взуття а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5. формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

а) суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

б) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

д) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

є) витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

ж) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебувають в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їх класифікація за такими ознаками:

1.Функціональне призначення.

1. Будинки (будинки виробничо-господарського,соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

2. Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції,- дороги, мости тощо).

3. Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин).

4. Машини та обладнання:

1. силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);

2. робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

3. вимірювальні прилади;

4. регулюючі прилади та пристрої;

5. лабораторне обладнання ;

6. обчислювальна техніка;

7. медичне обладнання;

8. комп'ютерна техніка та її комплектуючі;

9. інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

1. Транспортні засоби ( всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

2. Інструмент.

3. Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати тощо).

4. Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

5. робоча і продуктивна худоба.

6. Бібліотечний фонд.

7. інші основні фонди (багаторічні насадження, документація з типового проектування).

1. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства.

   1. Земельні ділянки.

   2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

   3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

   4. Машини та обладнання.

   5. Транспортні засоби.

   6. Інструменти, прилади та інвентар.

   7. Робоча і продуктивна худоба.

   8. Багаторічні насадження.

   9. Інші основні засоби.

2. Роль у процесі господарської діяльності.

   1. Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).

   2. Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

3. Сфера використання.

   1. Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).

   2. Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

4. Форма власності.

   1. Власні.

   2. Орендовані.

5. Характер участі у процесі виробництва.

   1. Діючі.

   2. Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.

6. Рівень технічної придатності.

   1. Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.

   2. Обладнання, що потребує капітального ремонту.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Відомо що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є : рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й мало ефективного устаткування.

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, настільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

Важливим етапом амортизаційної політики стало схвалення Указом Президента України від 07.03.2001 року №169/2001 Концепція амортизаційної політики ( По состоянию на 27 марта 2007 года  ). Метою даної концепції проголошено визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Згідно з Концепцією амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.

Для цього, за переконанням авторів концепції , необхідна реалізація заходів за такими напрямами:

1. створення економічної та правової бази для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;

2. обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

3. відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом та запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;

4. розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі;

5. стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Так, при податковому обліку:

• амортизації підлягають витрати на придбання, виготовлення виробничих фондів, їхній капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення. Безкоштовно отримані фонди і невиробничі фонди не амортизуються;

• нарахування амортизації відбувається щоквартально;

• використовується єдиний для усіх груп метод нарахування амортизації з різними коефіцієнтами;

• база для нарахування амортизації – балансова (залишкова) вартість груп основних фондів на початок (перше число) звітного кварталу;

• амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

• амортизація основних фондів 2-4 груп здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

• Балансова вартість основних засобів 1 групи зменшується при виведенні об'єкта основних фондів з експлуатації будь якому разі.

Стосовно бухгалтерського обліку варто зауважити, що:

• амортизуються будь які основні засоби, які перебувають на балансі підприємства, в тому числі виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані;

• нарахування амортизації проводиться щомісяця за кожним об'єктом окремо;

• амортизується первинна вартість основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигід від використання об'єкта;

• використовується вибірково будь-який із 6 методів нарахування амортизації;

Як бачимо, бухгалтерський облік амортизації основних засобів ліберальніший порівняно з податковим обліком. Це дає змогу удосконалювати амортизаційну політику підприємства.