88.Охарактеризуйте роль регіональнох організацій типу нато, снд, єс в системі регіональної безпеки

Організація Північноатлантичного договору є найефективнішою системою колективної безпеки в Європі та однією із дуже обмеженого кола міжнародних організацій та інститутів, які здатні адекватно реагувати на надзвичайну динамічність постбіполярного світоустрою. Це робить її своєрідним магнітом, полюсом тяжіння для всіх міжнародних акторів, в списку пріоритетів яких є ефективна протидія численним загрозам сучасної світової політики.

Як і більшість регіональних організацій, НАТО містить в собі специфічні риси, притаманні регіональним міжнародним відносинам та системам цінностей. Євроатлантичний комплекс відносин характеризується високим рівнем взаємозалежності, кооперативності та неподільністю безпеки. Він також є ареалом дії принципу „демократичного миру”.

Сучасний етап трансформації НАТО визначається домінуванням комбінованої загрози активізації міжнародного тероризму та поширення зброї масового знищення (ЗМЗ). Протидія цим загрозам вимагає широкого комплексу військових та невійськових заходів, знаходження оптимального співвідношення безпеки та дотримання прав людини. Специфічні функції НАТО в процесі підтриманні колективної безпеки вимагатимуть оперативної перебудови внутрішньої структури Альянсу; адаптації військових сил держав-членів до загроз нових типів; налагодження ефективного співробітництва, особливо в галузі обміну технологіями, між США та іншими членами; збільшення військових витрат держав-членів з метою підвищення рівню можливостей Альянсу в цілому.

Проблема функціонування Організації Договору про колективну безпеку виходить далеко за межі взаємин країн СНД. Впливаючи на систему безпеки багатьох держав вона набуває більш чіткого регіонального виміру. У зв’язку з цим об’єктивна оцінка досягнутого рівня міждержавної взаємодії певних країн СНД в галузі військово-політичних відносин дозволяє по-новому розставити геополітичні акценти у регіо- нах, підтвердити та зафіксувати факт зміни геостратегіч- ного становища держав – членів Організації Договору про колективну безпеку.

Не можна уявити стабільну Європу без стабільності в кожній із європейських країн, проте загроза стабільності особливо гостро відчувається в нових ще не зміцнілих незалежних державах, які переживають період радикальних економічних і політичних реформ. Дбаючи про внутрішню стабільність, ці країни спираються на власні сили, шукають підтримки одна у одної й водночас дедалі більше звертають погляд на зону демократії, економічної і політичної стабільності, що поширюється в напрямку їхніх кордонів і являє собою Європейський Союз.

На південно-східній периферії Великої Європи останнім часом усе активніше заявляє про прагнення до інтеграції в ЄС група з чотирьох європейських країн, згуртованих не лише спільним радянським минулим, але й необхідністю вирішувати схожі проблеми, одночасним становленням державності і ринкових відносин та прагненням до використання своїх різноманітних ресурсів на основі європейсь кої моделі економічного та суспільного устрою. Поряд з Україною до цієї групи, яка вже отримала назву ГУАМ, належать Грузія, Азербайджан і Молдова. Фактично можна констатувати, що на Європейській частині колишнього СРСР сформувалося три співтовариства держав за ознакою ставлення до європейської та євроатлантичної інтеграції: країни Балтії, ГУАМ і Російсько-білоруський союз. Характерно, що колишні республіки СРСР об'єднує лояльне ставлення до розширення ЄС і розділяє негативне ставлення двох із них - Росії та Білорусі до розширення НАТО на Схід.