39.Динаміка розвитку студента протягом його навчання у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання*.

Студентство визначають як своєрідну мобільну групу, метою діяльності якої є засвоєння за спеціально організованою програмою соціально-професійних ролей, підготовка до виконання важливих соціальних функцій: професійних, культурологічних, громадсько-політичних, сімейних тощо. Головними напрямами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання й самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне, фізичне самовдосконалення. Студент вищого навчальне закладу - це молода людина, яка характеризується професійною спрямованістю, готується до висококваліфікованого виконання функцій фахівця в певні професійній галузі [9; 185].Студентський вік припадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості. В цей час закінчується фізичне дозрівання організму, набувається та ступінь духовної зрілості, яка дозволяє самостійно вирішувати питання вибору професії, участі у виробничій праці після закінчення школи чи вузу. В юності різко активізується ціннісно-орієнтаційна діяльність. Чи йде мова про пізнання власних якостей, чи засвоєння нових знань, чи про відношення зі старшими та однолітками, юнак особливо занепокоєний їхньою оцінкою і намагається будувати свою поведінку на основі свідомо обраних або засвоєних критеріїв і норм [3; 42]

Загалом студента як людину певного віку і як особистість можна охарактеризувати з трьох сторін:

1. з психологічної, як єдність психічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному аспекті розгляду – це психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, вияв психічних утворень. Проте, вивчаючи конкретного студента, треба враховувати разом з тим особливості конкретно його психічних процесів і станів;

2. з соціальної, в якій втілюються суспільні відносини, якості, породжені приналежністю студента до певної соціальної групи, національності тощо;

3. з біологічної, яка включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру, риси обличчя, колір шкіри. Ця сторона в основному визначена спадковістю і вродженими задатками, але у відомих межах змінюється під впливом умов життя.Вивчення цих сторін розкриває якості і можливості студента, його вікові і особистісні особливості.

40.Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.

Для цього віку характерне завершення процесу зростання, що приводить, зрештою, до розквіту організму, що створює підстави не тільки дляособливого положення молодої людини в навчанні, але і для оволодінняіншими можливостями, ролями і домаганнями. З погляду вікової психології, встудентському віці змінюються риси внутрішнього світу і самосвідомості, еволюціонують і перебудовуються психічні процеси і властивостіособистості, змінюється емоційно-вольовий устрій життя.Юність - період життя після отроцтва до дорослості (вікові межі умовні - от15-16 до 21-25 років). Це період, коли людина може пройти шлях відневпевненого, непослідовного отрока, що домагається на дорослість додійсного дорослішання. Вікові новоутворення - це якісні зрушення в розвитку особистості наокремих вікових етапах. У них виявляється особливості психічних процесів, станів, властивостей особистості, характеризуючи її перехід на вищийступінь організації і функціонування. Новоутворення юнацького вікуохоплюють пізнавальну, емоційну, мотиваційну, вольову сфери психіки. Вонивиявляються і в структурі особистості: у інтересах, потребах, схильностях, вхарактері [5, с. 112].Центральними психічними процесами юнацького віку є розвитоксвідомості і самосвідомості. Завдяки розвитку свідомості у студентівформується цілеспрямоване регулювання його відносин до навколишньогосередовища і до своєї діяльності, провідною ж діяльністю періоду ранньоїюності є учбово-професійна діяльність.До новоутворень юності І. Кон відносить розвиток самостійногологічного мислення, образної пам'яті, індивідуального стилю розумовоїдіяльності, інтерес до науковогопошуку [13].Найважливішим новоутворенням цього періоду є розвиток самоосвіти, тобтосамопізнання, а суть його - установка по відношенню до самому себе