4. Загальні методологічні проблеми природничої географії Обґрунтування змісту розділу 4

Значний ряд теоретичних і методологічних проблем природничо-географічних наук за своїм змістом відноситься до природничої географії в цілому. В першу чергу це головні наукознавчі проблеми природничої географії загального змісту: проблеми об'єктів, предметів, наукової мови - понять і термінів, суб'єктів. Розгляд цих проблем складає основний зміст цього розділу. Сюди ж відносяться різнорівневі методологічні складові та проблеми науки, зміст яких певною мірою вже розкрито в розділі 2.

Не зважаючи на істотну загальність згаданих атрибутивних і суто методологічних проблем, природничо-географічний розгляд їх потребує належної відповідності щодо закономірностей внутрішнього поділу природничої географії. Тому розділ починається представленням наукових напрямів природничої географії

До загальних проблем природничої географії належать ще природничо-географічні складові наскрізних проблем сучасності, зокрема сучасної науки - проблем гуманізації, екологізації, глобалізму тощо. Переважно методологічне бачення цих проблем і пов'язаних із ними дослідницьких підходів подано в розділі 3.

Також наскрізними є проблема українізації, що охоплює науку і освіту як складові культури в її широкому розумінні, а також проблеми природничо-географічної освіти. Розглядом цих проблем завершується розділ. Освітні проблеми мають відповідальне науково-просвітне, світоглядно-виховне, пропагандистське значення стосовно географічної науки в цілому, щодо формування наукового світобачення студентської та учнівської молоді, а також поширення географічних знань. Проблеми, яким присвячено обидва заключні підрозділи, мають виразне історичне, етнокультурологічне підпорядкування - і неперехідне соціальне значення.

4.1. Наукові напрями природничої географії

Межі природничої географії. Проблематичність диференціації природничо-географічних наук. Диференціація природничої географії через інтеграцію. Наскрізні поєднання складових природничої географії: комплексно-галузеве, ретроспективно-перспективне, субстантивно-інформаційне поєднання.

Природнича географія і проблематичність її диференціації

Про поняття "природнича географія'⁹. У перших трьох розділах автор здебільшого користувався поняттям природничо-географічні науки, уникаючи вислову природнича географія: подекуди вжите, це поняття ще не було пояснене. На переконання автора, обидва ці поняття, а також фізико-географічні науки і понятійний зміст терміносполучення географічне природознавство є синонімічно тотожними. Вони охоплюють собою загальне землезнавство, загальну і регіональну фізичну географію, ландшафтознавство, палеогеографію, геоморфологію, гідрологію, метеорологію і кліматологію, ґрунтознавство та біогеографію з усіма їхніми предметними відгалуженнями й інтегративними новоутвореннями.

Щодо проблематичності поділу природничої географії. На перший погляд, не зовсім зрозуміло, в чому її проблемний зміст: природнича географія розгалужена, добре диференційована, багатоскладова, - то в чому ж тут проблематичність?

Насправді багатоскладовість іще не означає диференційованість. Диференційованість - це поділеність єдиного цілого на частини. Розгалуженість природничо-географічних знань історично складалась не зовсім як диференціація єдиного, а тим більше наукового знання. Хоча в ХУІІ-ХУШ століттях єдине знання вже було - географічне загалом і навіть більше -натурфілософське. Але воно було не повністю науковим, а швидше протонауковим, значною мірою успадкованим з епохи великих географічних відкриттів. У ньому філософські твердження поєднувались із теологічними, а наукові факти - із побутовими.

Тому, хоч у XVII ст. вже існувало уявлення про фізичну географію, процес формування галузевих природничо-географічних наук ще не міг бути саме диференціацією наукового знання. Більшою мірою це було паралельне формування самостійних наукових напрямів природничої географії - напрямів, які існують і розвиваються до сьогодення.

Таким чином, найперша складова означеної проблематичності - це відсутність достатніх підстав для означення історичного процесу становлення галузевих природничо-географічних наук як процесу диференціації наукового знання. До XIX ст. включно тодішні складові природничої географії формувалися більше як незалежні географічні галузі знання. Пізніше для них стала можливою і характерною тенденція до інтеграції, і лише після здійснення інтеграції відкрився шлях до справжньої диференціації, яка настала вже в XX ст.

Підкреслимо: йдеться не про заперечення процесу диференціації географії до XIX ст., а про проблематичність означення, дефініції того процесу, що відбувався, як диференціації науки в нинішньому розумінні. З'ясування дійсного змісту того процесу - проблема науково-історична.