2. Загальні питання та особливості перекладу юридичних текстів з різних мов на українську. Труднощі та специфіка у перекладі юридичних текстів на українську мову

Юридичний переклад – це засіб міжкультурної фахової комунікації у галузі права і невід’ємна складова юридичної діяльності та відповідного наукового дискурсу, а тому є мовно-юридичною процедурою відтворення правового змісту юридичного тексту вихідної культурно-специфічної правової системи засобами фахової мови правової системи-реципієнта за збереження юридичних функцій та/або екстеріоризації інших прагматичних функцій тексту перекладу у правовій системі-реципієнті.

Однією з проблем, що потребують детального вивчення в теорії перекладу, залишається про-блема вибору адекватного відповідника в процесі перекладу юридичних текстів однієї мови іншою. Вибір прийнятного варіанта перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу. Якщо такий існує, то процедура полягає в його звичайній підстановці, проте за його відсутності – у ретельному підборі одного з варіантних відповідників з урахуванням низки лінгвіс-тичних і екстралінгвістичних факторів. Це такі фактори, як референційне та денотативне значення потенційних відповідників; їх стилістична належність; контекстуальне оточення; мовні норми; сполучуваність слів тощо [3].

Еквівалентами вважають такі відповідності між словами двох мов, які є постійними, рівнознач-ними та, як правило, незалежними від контексту. Arson – це завжди підпал, burglary – крадіжка зі зломом, incarceration – завжди замкнення під варту. До цієї категорії належать багато інших слів і слово-сполучень термінологічного характеру, наприклад: injunction – судова заборона, affidavit – письмове показання під присягою, prison – тюрма, court of appeal – апеляційний суд, copyright – авторське право.

До еквівалентів можна віднести й латинські вирази, які стали “крилатими” в багатьох мовах, у тому числі в українській і англійській. Наведемо декілька прикладів: de facto – латин. де-факто, на ділі, фактично; gratis – латин. безоплатно, даром; act pro se – латин. діяти від власного імені (напри-клад, без представництва адвокатом); pro tanto – латин. відповідно; ultra vires – поза компетенцією.

Складнішою є справа з варіантними відповідниками. Англійське слово court, наприклад, має чотирнадцять значень загальновживаного характеру та вісім значень термінологічного (правового) характеру. В електронному (юридичному) словнику “Lingvo” наведено понад 150 словосполучень із цим словом.

Крім пошуку еквівалентних відповідників, основними прийомами юридичного перекладу можна назвати такі:

− прийом опису – переклад, наприклад, слова за допомогою поширеного пояснення його зна-чення: demisable – який може бути відданий в оренду або переданий у спадщину; accreditee – особа, у присутності якої здійснюється акредитування;

− транскодування – передача звукової та/або графічної форми слова вихідної мови засобами абетки мови перекладу. Слово aсquirer можна передати як “eквайер”. В юридичному контексті воно означає “банк або компанію, що здійснюють весь спектр операцій зі взаємодії з точками обслуговування карток, які складаються з терміналів у торгово-сервісній мережі і банкоматів”;

− калькування (дослівний переклад або буквальний переклад): manpower – людські ресурси;

− перекладацькі лексичні трансформації – це різні зміни лексичних елементів мови оригіналу під час перекладу для адекватного передавання їх семантичних, стилістичних і прагматичних характеристик із урахуванням норм мови перекладу та мовленнєвих традицій культури мови перекладу. Лексичні трансформації застосовуються тоді, коли словникові відповідники того чи іншого слова мови оригіналу не можуть бути використані в перекладі через невідпо-відність із погляду значення й контексту [7].

Слід зазначити, що ці прийоми треба застосовувати, лише пересвідчившись, що в мові пере-кладу дійсно відсутні еквівалентні або варіантні відповідники й не можливо використати інші прийоми перекладу.

На Україні становище з перекладом ускладнюється тим, що юридичні тексти де-факто (а не на папері) існують на двох мовах. Як говорив найзначніший американський юрист, член Верховного суду США Холмс О.У., «право живе не логікою, а досвідом». У цьому сенсі українське право живе фактично у двох варіантах. До чого призводить таке «житіє», можна проілюструвати наступними прикладами. В одному виданні, що претендує на статус фундаментального науково-практичного коментаря до ЦК (у всякому разі два грубезних «цеглини» створюють таке враження), частина 8 статті 1109 викладено в такій редакції перекладача: «Якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі може бути встановлений тираж твору ». Навіть якщо читач не є ні перекладачем, ні юристом, але добре володіє логічним апаратом, він помітить явну безглуздість. Не гріх тут навести таку літературну аналогію: «Вахтер у всіх відвідувачів вимагав документ, але якщо такого не виявлялося, пускав і так» (Ільф І., Петров Е. «12 стільців»). Чи можна в ліцензійному договорі встановлювати тираж твору, якщо винагорода визначається не «у вигляді фіксованої грошової суми»? Відповідь очевидна - так. Отже, як у першому, так і в другому випадку можливе зазначення тиражу. Тоді приведена частина 8 статті 1109 ЦК представляється абсолютно нікчемною (до речі, про це поняття - окрема розмова) через явну логічної тавтології: якщо можна входити з пропуском і без пропуску, не потрібно окремо вказувати друге. У чому ж справа? У троянського коня. Поклавши на полицю (найдальшу) переклад, візьмемо єдиний (і це слово створює проблему в юридичних текстах, як ми покажемо нижче) офіційний текст ГК. Отже, читаємо: «Якщо в ліцензійному договорі про видання або Інше відтворення твору винагорода візначається у вігляді фіксованої грошової суми, то в договорі має буті встановленного максимальний тираж твору». Всього лише одне слово - і змінилися не тільки відтінки і нюанси (Бог з ними, з відтінками). Радикально змінився сенс самої норми. Російський варіант тексту представляється безглуздим, та що там - є таким. Оригінал абсолютно адекватний, оскільки відображає задум законодавця захистити автора від свавілля видавця. Зайве говорити, що це абсолютно неприпустимо, коли розчерком пера перекладача модифікується закон. Фундаментальність 2-томного талмуду тим же розчерком зводиться до нуля, підзаголовок варто було б переробити з «науково-практичного» на «науково-популярний» коментар ГК. В іншому «російськомовному» ГК читаємо частину 1 статті 27: «Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним». В оригіналі: «Правочин, Що обмежує можлівість фізічної особини мати НЕ заборонені законом цівільні права та обов'язки, є нікчемнім». Перекладачі ГК завзято використовують «нікчемний», «нікчемність» у відповідних положеннях Кодексу (статті 215, 216 та ін), хоча відповідність тут якраз абсолютно відсутній. Відкривши тлумачний (у всіх сенсах слова) словник російської мови (того ж Ожегова C.), неледачих видавець побачить, що російське слово «нікчемний» має досить віддалене відношення до українського «нікчемній». У першому випадку синонімами є: зайвий, зайвий, непотрібний, непотрібний. У другому - «такий, Який НЕ має (Юридичної) сили, не створює прав та обов'язків». Перекладом ж слова «нікчемній» в юридичному тексті є саме «нікчемний» (тобто не має сили, не існуючий де-юре), а зовсім не в самому справі нікчемне для ГК і абсолютно недоречне «нікчемний». Такого роду слова взагалі органічно чужі будь-якій юридичній тексту внаслідок їх амбівалентності, абсолютно суб'єктивно-невизначеного наповнення. Втім, в документах декларативного характеру епітети і метафори застосовні. Чи можна взагалі вжити в юридичному документі слово «нікчемний» (в сенсі «непотрібний») або, припустимо, «тонка мозаїка», «жах», «майбутні покоління» і т.п.? Можна, якщо мова йде про Програму КПРС, постановах ЦК тієї ж партії (у свій час цілком юридичних документах) або, скажімо, ЖК УРСР («втілюючи в життя», «невисока плата за квартиру» і т.п.), а також в різного роду преамбулах («воля народу», «даний Богом», «прагнучи» і т.п.). Використовуються такі вирази в так званих м'яких нормах (soft law) міжнародного права, наприклад, у Статуті Міжнародного кримінального суду читаємо пасаж про «тонкої мозаїці» міжнародних відносин. Однак те, що дозволено в soft law, неприпустимо (нікчемно!) в національному hard law. Відсутність такого «нормативного чуття» часто підводить перекладачів українських законів, як і їх укладачів. Трапляються казуси і іншої властивості. Читаємо в газетних колонках юристів повідомленнях: «Правочин - це дія, спрямована на ...» (далі йде класичне визначення угоди). Така суміш вносить плутанину в голови недосвідчених читачів, так як створюється враження, що «правочин» - це не угода, а якесь особливе правове явище. (Про деякої користь такого «коктейлю» див. нижче.) Читаємо в іншому виданні: «Генпрокуратура вже порушила кримінальну справу у зв'язку з подією [фосфорна катастрофа в липні 2007 року] - чому такий вантаж, позначений у документах як небезпечний, зійшов з рейок ...» (Газета по-харківськи. - 2007. - № 29 (37)). Тут маємо справу з незграбною спробою «кальки» з українського «небезпечний» (по-російськи «небезпечний»). Дійсно, «Безпечна» означає по-російськи «безпечний», «безпечний», але це зовсім не означає, що «небезпечний» перекладається на російську мову незрозумілим і, я б сказав, грайливим: «небезпечний». Ми ж не перекладаємо «вогненебезпечно» як «огненебезопасно», а «вогненебезпечно». Слова «небезпечно» і «небезпечно» для чуйного до відтінків вуха мають ясно помітні нюанси: у першому - ми чуємо однозначне «небезпека», у другому - дипломатичний, туманний натяк на можливість якоїсь гіпотетичної небезпеки. (В якості аналогії порівняємо, наприклад, «суперечливий» і «небезперечний»). В якості виправдання свого, можливо, надмірно скрупульозного філологічного аналізу окремого випадку можна було б навести цілий ряд прикладів, коли нюанси людського сприйняття мали значення - від загибелі «Титаніка» до Чорнобиля. Зафіксовані випадки авіаційних катастроф, що сталися через банальну нерозуміння пілотами (або диспетчерами) один одного (up або down для повітряного судна життєво важливо). Отже, в юриспруденції іноді сказати «майже те ж саме» недостатньо. Наслідки неправильного перекладу недостатньою автентичності текстів, пробачливі в кінематографі або ж в академічному середовищі, можуть бути дуже неприємними, а часом, як показує практика, просто скандальними.