VII. Забруднення повітряного простору. Поняття гдк. Вентиляція – основний метод боротьби з шкідливими домішками.

Атмосферне повітря, що знаходиться в учбових закладах, кабінетах постійно забруднюється:

а) оксид вуглеводу (СО2) – утворюється при неповному згоранні палива – слабкі ознаки отруєння вже після перебування декількох годин в атмосфері, що містить 0,016% (0,4% - смерть);

б) сірководень (H2S) – порушення дихання. При вдиханні повітря із вмістом більше 0,07% набухають легені, більше 0,08% – втрачає свідомість і може настати смерть від паралічу дихання;

в) аміак – подразнення слизистих оболонок;

г) вихлопні гази (СО2 + ін. отрути);

д) пил (отрутний – свинцева, ртутна, миш’якова – осідаючи на шкірі викликає гостре отруєння, розчиняючись в слині перетворюється в рідку отруту; неотрутний – древесний, вапняний, вугільний–пневмоконіоз (вдихання пилу), силікоз (від кремнієвого).

Хімічні речовини по характеру впливу на організм людини діляться на:

загальнотоксичні, які викликають отруєння усього організму;

подразнювальні, які викликають подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок;

сенсибілізуючі, які діють як алергени;

канцерогенні, які викликають ракові захворювання;

ті, що впливають на репродуктивну функцію.

ГДК – гранично допустима концентрація шкідливої речовини, яка при щоденній взаємодії не викликає в організмі якихось відхилень. Вимірюється в мг/м3 (ДЕСТ).

Вентиляцією називається організація і регуляція обміну повітря, що забезпечує підтримку необхідної чистоти повітря і завдань метеорологічних умов в виробничому приміщенні.

Вентиляція класифікується по наступним ознакам:

по способу переміщення повітря – природна, штучна (механічна) – додаткові можливості фільтрації і управління повітряним потоком і сумісна (природна і штучна одночасно);

по напрямленню потоку повітря – приточна, витяжна, приточно-витяжна;

по місцю дії – загальнообмінна, місцева, комбінована.

Штучна вентиляція – забезпечується вентиляторами, що забирають повітря з місць, де воно чисте, і направляють його до будь-якого робочого місця, а також видаляють його з будь-яких місць.

Приточна вентиляція забезпечує тільки подачу чистого повітря.

Витяжна вентиляція необхідна для видалення повітря з приміщення.

Загальнообмінна вентиляція – розчинення чистим повітрям, яке подається до ГДК шкідливих речовин, що виділяються. Застосовується до всього приміщення.

Місцева вентиляція – уловлювання шкідливих речовин виробництва за допомогою місцевих відсосів (витяжні зонти). Застосовується на обмеженому просторі.

VIII. Освітлення. Вплив освітлення на умови праці. Види, джерела, норми освітлення в шкільних приміщеннях.

Добре освітлення робочих місць – одне з найважливіших вимог техніки безпеки. При недостатньому освітленні зорове сприйняття знижується, розвивається короткозорість, з’являються хвороби очей і збільшується небезпека нещасного випадку. При підвищеній освітленості відбувається осліплення з характерною сльозливістю, запаленням слизової оболонки очей.

Основні показники освітленості:

світовий потік – потужність променевої енергії оцінюється на око по світовідчуттю;

сила світла;

яскравість;

освітленість.

Види освітлення:

Природне освітлення – створюється природними джерелами світла – сонячне світло має сприятливу біологічну дію на організм людини. Оскільки природне освітлення непостійне протягом дня, то воно характеризується – коефіцієнтом природного освітлення: .

бокове – через вікна в зовнішніх стінах 0,5-3,5%;

верхнє – через світові ліхтарі в перекриттях;

комбіноване – через вікна і світові ліхтарі від 2-10%.

Штучне освітлення – здійснюється через лампи накалювання і газорозрядні лампи:

робоче – ділиться на загальне (для забезпечення освітленості всього приміщення, переміщення людей, руху транспорту …) і місцеве (у випадку недостатнього загального освітлення робочих місць, станків, в читальнях);

охоронне – для обмеження небезпечних ділянок на рівні землі (трубопроводів, котлованів, траншей);

аварійне – для закінчення роботи, на випадок раптового відключення робочого освітлення, щоб не трапився вибух, пожежа;

евакуаційне – для забезпечення евакуації людей при аварійному відключенні робочого світла;

чергове – для освітлення в неробочий час.

Комбіноване освітлення – це поєднання загального і місцевого освітлення (в майстернях, цехах).

Норми освітлення в школі:

Світло повинно падати зліва (при глибині класу більше 6м – правостороннє освітлення);

Стіни, столи, стеля – в світлих кольорах;

В учбових приміщеннях застосовуються люмінесцентні світильники і світильники з лампами накалювання, висота їх підвіски повинна бути менше 2,5м. Світильники утримувати в чистоті;

Необхідно чистити вікна не рідше 4 разів в рік і 1-2 рази ззовні.

Найкращий вид освітлення – бокове, лівостороннє, із застосуванням сонцезахисних засобів.

IX. Рівень шумів. Одиниці вимірювання і нормування. Захист від шкідливої дії шумів.

Шум – хаотичне поєднання різних по силі і частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів.

Шум поділяється на:

заважаючий (заважає розмові);

дратівливий (викликає нервове напруження);

шкідливий (порушує фізіологічні функції пов’язані з погіршенням слуху);

травмуючий (різке порушення фізіологічних функцій (глухота)).

Під впливом шуму у людини частішає пульс і дихання, підвищуються затрати енергії, давить на центральну нервову систему – перевтома, послаблюється уява, швидкість мислення, знижується працездатність, може розвиватися туговухість і глухота.

Рівнем інтенсивності шуму зазвичай оперують при виконанні акустичних розрахунків; рівень звукового тиску – це сума тиску і оцінка його впливу на людину.

Рівень шуму вимірюють шумометрами, осцилографами з спеціальними датчиками в децибелах (дБ). Шум на робочих місцях необхідно вимірювати 1 раз в 6 місяців і заносити в спец. протокол.

По частоті звукові коливання підрозділяються на три діапазони:

інфразвукові (менше 20Гц);

звукові (від 20 до 20000Гц);

ультразвукові ( 20000Гц).

Вухо людини сприймає звукові коливання від 20-20000Гц і відчуває зміну гучності в 1Дб.

Нормуючі параметри шуму визначаються ДЕСТ. Він встановлює граничні значення параметрів шуму в різних приміщеннях в залежності від характеру праці в них. Відповідно до цих значень: вухо людини сприймає шум до 130Дб, при 150Дб шум людина не переносить, вище 85Дб – небезпечне, вище 135Дб – заборонено навіть короткочасне перебування.

Значні джерела шуму – робота в майстернях, лабораторіях.

Методи і способи захисту від шуму:

раціональне планування приміщень;

просторі зони між об’єктом і джерелом шуму озеленюють, так як зелені насадження добре поглинають шум;

боротьба з шумом в джерелах його утворення;

звукопоглинання, звукоізоляція, екранування;

приглушування шуму;

індивідуальні засоби захисту від шуму: шлемофони, навушники, заглушки, вкладиші.

В якості звукопоглинальних матеріалів можуть бути використані деревоволоконні плити, будівельний войлок, фанера, суха штукатурка.