IV. Вплив мікроклімату виробничих приміщень на стан здоров’я людини.

Великий вплив на самопочуття і працездатність людини здійснює мікроклімат виробничих приміщень, який визначається:

температурою повітря – при підвищенні температури вище 25 людина швидко втомлюється, знижується її працездатність, посилюється потовиділення, а при пониженні температури відчувається холод, збліднення шкіри, підвищується тиск. Норми допустимої температури: 13С – на виробництві, 16-20С – в класах, 14-16С – в спортзалах, коридорах;

склад повітря – азот (78%), вуглекислий газ, аргон та ін., при невеликих відхиленнях знижується працездатність;

швидкість руху повітря – 0,2-0,5 м/с в холодний час року і 0,5-1,5 м/с в теплий час року;

відносна вологість – це ступінь насичення повітря парами води, при надто великій вологості підвищується тиск, а при надто малій – починаються спазми дихальної системи. Санітарні норми допустимої вологості – 60%, а в теплий час року – до 75;

тиск.

При сприятливому поєднанні параметрів мікроклімату, людина відчуває комфорт, що являється важливою умовою високої продуктивності праці і попередженням захворювань.

Значна відмінність мікроклімату робочої зони від оптимальної може бути причиною ряду фізіологічних порушень в організмі людини, може привести до різкого зниження працездатності і навіть до професіональних захворювань.

V. Температура і рух повітря, їх вплив на організм людини.

Самопочуття робітника значною мірою залежить від температури режиму.

При підвищенні температури повітря вище 30С виникає теплове випромінювання від нагрітих поверхонь і наступає порушення терморегуляції організму, особливо якщо втрата поту в зміну наближається до 5 літрів  потовиділення, слабкість, головний біль, шум в вухах, викривлення кольорів, нудота, підвищується температура тіла, артеріальний тиск спочатку підвищується, а потім падає.

В важких умовах наступає тепловий удар, а при роботі на відкритій місцевості – сонячний. Можливий біль як при судомі. Перегрівання організму відзначається на стані нервової системи і працездатності.

При пониженні температури наступає охолодження організму, понижується частота серцевих скорочень, гальмування в корі головного мозку, що веде до пониження працездатності.

Санітарні норми допустимої температури: 13 С – на виробництві, 16-20С – в класах, кабінетах і 14-16С – в спортзалах, коридорах.

Рухомість повітря людина починає відчувати при руху 0,8м/с. Велика швидкість руху повітря, особливо при низьких температурах веде до сильного переохолодження організму  пониження частоти і ритмічності дихання, поява судоми.

Санітарні норми допустимої рухомості повітря: 0,2-0,5 м/с в холодну пору року, 0,5-1,5 м/с в теплу пору року.

VI. Абсолютна і відносна вологість повітря. Вимірювання і нормування вологості повітря.

Вологість повітря – це степінь насичення повітря парами води. При надто великій вологості підвищується тиск, а при надто малій – починаються судоми дихальної системи.

Розрізняють абсолютну, максимальну і відносну вологість повітря:

Абсолютна вологість (А) – маса водяних парів в даний момент в певному об’ємі.

Максимальна вологість (М) – максимальний вміст водяних парів в повітрі при даній температурі.

Відносна вологість (В) – визначається відношенням А і М. Виражається у відсотках: .

Прилад для вимірювання вологості називається психрометром, він складається з двох однакових термометрів, один з яких зволожується (ганчіркою). Внаслідок випаровування вологи, зволожений термометр покаже більш низьке значення температури, ніж сухий. Різниця показань термометрів залежить, частково, від вологості оточуючого середовища. По різниці показань і визначається відносна вологість повітря з трьох способів: по спеціальній формулі, по психометричним таблицям, по психометричному графіку.

Оптимальною являється відносна вологість повітря в межах 40-60%.

Підвищена вологість повітря (більше 75%) разом із низькою температурою здійснює охолоджуючу дію, а разом з високою температурою – перегрівання організму.

Відносна вологість менше 25% також несприятлива для людини, так як призводить до висихання слизових оболонок.