XV. Організація пропаганди безпечних методів праці. Сигнальні кольори та знаки безпеки.

Організація пропаганди безпечних методів праці полягає в наданні населенню вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи.

В цілях пропаганди безпечних методів праці використовують різні методи:

засоби масової інформації;

організація на підприємствах заходів щодо покращення умов праці;

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від доступності, швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів.

Червоний – „небезпека”, для позначення протипожежних засобів та абсолютної зупинки. Крім того, ним фарбують місце, обладнання, прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.

Жовтий – „увага”, фарбують небезпечні зони устаткування, низько розташовані над проходами конструкцій, виступи на підлогах, засоби внутрішньоцехового транспорту. Іноді чергується з чорними смугами (для помітності).

Зелений – „безпека”, свідчить про безпеку, зокрема про безпеку руху.

Синій – „інформація”.

Білий – позначають межі проїздів, проходів.

Знаки безпеки призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисту, а також дозволяють чи забороняють певні дії працівників.

XVI. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків. Складання актів за формами н-1, н-2.

Розслідування підлягають нещасні випадки, які трапилися на підприємстві в робочий час:

отруєння (харчові, хімічні);

травми;

ушкодження електрострумом, блискавкою;

обмороження, опіки;

стихійні лиха.

Не підлягають розслідуванню:

факт природної смерті;

якщо в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння;

якщо прилади використовувались в корисних цілях;

під час здійснення крадіжки;

порушення правил техніки безпеки

Мета розслідування: встановити причини, які призвели до нещасного випадку і здійснити заходи по запобіганню причин, які привели до нещасного випадку.

Порядок дій:

Надати першу медичну допомогу потерпілому і повідомити керівництво.

Доставити потерпілого у мед. заклад.

Повідомити родичів.

Керівник повинен дізнатися про мед. висновок хворого з лікарні.

Якщо потерпілий непрацездатний, то керівник створює комісію для розслідування нещасного випадку.

Порядок створення і обов’язки комісії:

Пишеться наказ.

Вибираються три члени комісії:

безпосередній керівник;

інженер з техніки безпеки;

член профспілки;

а також можуть запрошуватися ін. спеціалісти.

На розслідування дається 3 дні.

Комісія зобов’язана:

взяти пояснювальні записки у свідків і потерпілого;

дослідити місце травмування;

перевірити журнал інструктажів.

По матеріалам розслідування комісія заповнює акти, форми Н-1 (на підприємстві) та Н-2 (в учбово-виховних закладах). Ці акти складаються в 4-х екземплярах, які відправляються керівнику підприємства на розгляд і затвердження (йому дається 1 день). Далі: перший екземпляр та медичний висновок здається в архів, де зберігається протягом 45 років; другий видається на руки потерпілому; третій екземпляр надається інженеру з техніки безпеки; четвертий – в профком.

Іноді проводиться спеціальне розслідування. А саме: коли постраждали двоє і більше осіб, в смертельному випадку.

Хід розслідування той же.

Відмінності:

попередити у вищестоячу організацію;

повідомити в місцевий орган Держ. нагляду;

повідомити в прокуратуру;

до тієї ж комісії додаються члени;

на розслідування дається 10 днів і більше;

на затвердження керівнику дається 3 дні;

на кожного потерпілого заводяться окремі матеріали і акти розслідування;

заводиться 6 екземплярів актів.

Облік нещасних випадків

На кожному підприємстві є журнал, в якому реєструється кожен нещасний випадок. Потім один раз в квартал робиться звіт і здається в статистичне управління.

Комісія для розглядання – тимчасова, одноразова.

Комісія по трудовим суперечкам – на будь-який період.