Конспект лекцій

Вступ

Людина та її здоров’я – найбільша цінність Української держави – ось головна теза охорони праці. Коли люди гинуть на війні або помирають від невиліковних хвороб, то цю неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час, у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва або вмирають, і якщо це трапляється із тисячами здорових молодих (20-40 років) осіб, то подібне явище не вкладається у свідомість.

Людство впоралось з багатьма епідеміями та хворобами, шукає шляхи подовження життя, стримування війн, але не навчилось надійно захищати людину, її здоров’я в процесі праці. За даними ВООЗ смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце, після серцево-судинних та онкологічних захворювань.

Охорона праці відіграє важливу роль як соціальний чинник, оскільки якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя. Внаслідок нещасних випадків гинуть не просто робітники, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення – це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці.

Розраховано, що наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів більше, ніж вартість заходів щодо їх запобігання.

В Україні щоденно на виробництві травмується в середньому 140-180 чоловік, з них 20 стають інвалідами, а 4-5 гинуть. Це жахливо і недопустимо.

Висновок: для того, щоб охороняти працюючу людину необхідно знати про різні небезпеки та шкідливості, які її оточують та вчасно і ефективно запобігати їх дії.

І. Класифікація небезпек, які оточують сучасну людину.

Умовно класифікацію небезпек можна провести за двома ознаками:

- за походженням;

- за характером дії або впливу на людину.

За ознакою походження є такі групи небезпек:

Природні небезпеки – повені, урагани, землетруси і т.д.

Техногенні небезпеки – викликані діяльністю людини (катастрофи, аварії, пожежі, ураження струмом).

Антропогенні небезпеки – виникаючі в результаті неправильної, неадекватної поведінки людини (незнання правил дорожнього руху, порушення правил техніки безпеки).

Екологічні небезпеки – викликані зворотнім діянням природи на людину внаслідок порушення людиною законів природи (парниковий ефект).

Соціальні небезпеки – викликані невживаністю людей один з одним (вбивства, побутові сварки, асоціальна поведінка).

Види небезпек за характером дії:

Фізичні (ураження струмом, опіки, аварії);

Хімічні (отруєння, опіки);

Біологічні (бактерії, віруси, звірі);

Психофізіологічні (пов’язані з перевантаження).

ІІ. Природна система захисту людини.

В процесі еволюційного розвитку, природа виробила в організмі людини достатньо стійку систему захисту від впливу небезпечних і шкідливих факторів.

Елементами цієї системи являються:

Наявність у людини нервової системи, за допомогою якої організм людини взаємодіє з навколишнім світом;

Наявність у людини імунітету:

природний – його поява не залежить від людини;

штучний – внаслідок введення в організм будь-яких вакцин;

Ціла система всіляких органів і систем, за допомогою яких людина відчуває небезпеку і адекватно реагує на неї: зір, слух, нюх, дотик, смак, вестибулярний апарат

Природна система є самовдосконалюючою, але вона не захищена в двох випадках:

Міць небезпеки перевищує захисні сили організму.

Небезпечний фактор являється новим і невідомим.

ІІІ Потенційна небезпека життєдіяльності.

Поняття ступеня ризику.

Сучасна наукова концепція виходить із того, що будь-яка форма життєдіяльності потенційно небезпечна. Людина завжди знаходиться в ризику, небезпеці.

Для кількісної характеристики небезпечного фактора вводиться поняття ступеня ризику: с.р.= ,

m – число несприятливих наслідків дії небезпечного фактору за визначений період часу у визначеному регіоні;

n – потенційно можлива кількість несприятливих наслідків.

Предмет охорони праці. Мета і задачі курсу охорони праці у ВНЗ.

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

Основи охорони праці – це комплексна дисципліна, яка базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія виробництва).

Дуже тісно пов'язана з:

БЖД – вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, наслідків впливу на людину та засоби захисту здоров'я.

Науковою організацією праці – розробка побудови трудового процесу, при якому забезпечується висока продуктивність праці.

Ергономікою – наука, що досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині необхідні зручності, зберігають здоров'я.

Інженерною психологією – взаємодія людини з новою технікою.

Технічною естетикою – встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, цехів.

Мета: надати майбутнім фахівцям знань основ охорони праці, реалізації яких на практиці сприятиме покрашенню умов праці, підвищенню її ефективності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

Задача: науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій –> вміти розробляти заходи щодо усунення несприятливих факторів, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Кодекс Законів України про працю. Закон України „Про охорону праці”.

Кодекс Законів України про працю (КЗпП) трактує вимоги до трудової діяльності громадян України і регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці і поліпшенню її якості. Кодекс спрямований на охорону трудових прав працюючих. До нього неодноразово вносилися зміни і доповнення.

Правове регулювання ОП не обмежується розділом XI „ОП”, норми щодо ОП містяться в багатьох статтях інших розділів:

Трудовий договір.

Робочий час.

Час відпочинку.

Праця жінок.

Праця молоді.

Професійні спілки.

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону працю” (14 жовтня 1992 року), дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та виду їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності.

VI. Охорона праці жінок і підлітків.

Конституція України (ст.24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінок і чоловіків.

Охорона жіночої праці направлена, з однієї сторони, на охорону жіночого організму від непосильної для неї праці, з другої – на спеціальний захист працюючої матері.

Діючим законодавством заборонено застосування жіночої праці в особливо тяжких і шкідливих для здоров’я підприємствах:

на підземних роботах;

на корчуванні коріння дерев;

на укладанні труб;

при роботі з промисловими отрутами;

на роботах виливання металів і т.д.

Норми гранично допустимих навантажень для жінок при підйомі і переміщення вантажів вручну з урахуванням сумарної маси вантажу, перенесеного за час робочої зміни – при підйомі на висоту 1,5 м. не повинна перевищувати 10 кг, а при підйомі та переміщені вантажів в процесі чергування з другою роботою – 15 кг.

Для жінок передбачений ряд пільг, які дозволяють поєднувати активну працю з материнством. Не можна відмовляти в прийомі на роботу вагітним жінкам і годуючим матерям, їх не можна залучати до наднормованих робіт і робіт у вечірню зміну, якщо зміна закінчується після 22 години, до робіт у вихідні дні і направляти у відрядження.

Тривалість відпустки за вагітністю і пологами триває 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Після закінчення відпустки за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до 3-х років із зберіганням виплати і додаткова відпустка до 6 років без виплати. Час цих відпусток зараховується в загальний стаж роботи.

В нашій країні приділяють увагу і охороні здоров’я і праці неповнолітніх, вік яких менше 18 років. На роботу приймаються особи, яким виповнилося 16 років (у виняткових випадках 15 років). При використанні праці підлітків треба керуватися списком виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на які забороняється застосування праці осіб, яким не виповнилося 18 років.

Перш ніж прийняти підлітка на роботу, його необхідно направити на медогляд і після позитивного медичного висновку може бути виданий наказ про зарахування на роботу. Тривалість робочої зміни при 5-денній роботі для підлітків, вік яких сягає від 16 до 18 років – не більше 7 год., а для підлітків 15-16 років і для учнів – 5 год. Праця підлітків оплачується на однакових умовах із дорослими працівниками, тобто за скорочений робочий день вони отримують заробітну платню як за повний робочий день дорослих працівників.

Осіб, яким не виповнилося 18 років не можна залучати

до наднормованих робіт;

до робіт в нічний час;

до робіт у вихідні та святкові дні;

до робіт після закінчення робочої зміни.

Підлітки віком до 18 років мають право на місячну відпустку в будь-яку пору року, їм надаються пільги для поєднання роботи з навчанням.

Для неповнолітніх встановлені граничні норми переміщення вантажів:

Календарний

вік,

років Граничні норми маси вантажу

Короткочасна робота Тривала робота

Юнаки Дівчата Юнаки Дівчата

15 12 6 8,5 4

16 14 7 11 5,5

17 16 8 12,5 6

VII. Органи контролю за дотриманням законодавства про працю.

Відповідно до закону України "Про охорону праці" (стаття 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнаглядохоронпраці);

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

Органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства Внутрішніх справ України;

Органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд здійснюється - Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства, одержувати від власника необхідні матеріали та інформацію;

надсилати обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень і недоліків у галузі ОП;

зупиняти експлуатацію підприємств, окремих цехів до усунення порушень вимог, що створюють загрозу здоров'ю працюючих;

притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні актів про ОП;

передавати матеріал до прокуратури для кримінальної відповідальності.

VIII. Відповідальність за порушення правил і норм техніки безпеки та охорони праці.

Законодавство України передбачає чотири види відповідальності за порушення охорони праці:

Дисциплінарна – полягає в накладанні на винних адміністрацією (оформляється наказом керівника організації) наступних покарань:

зауваження;

догана;

сувора догана;

переведення на нижчеоплачувану роботу чи пониження у посаді на термін до 3-х місяців;

звільнення.

Адміністративна – полягає в грошових штрафах, накладених органами державного нагляду. Розмір штрафу залежить від ситуації і регулюється законодавством.

Матеріальна – виражається у відшкодуванні виробництву завданих збитків та грошових сум виплачуваних потерпілому за лікування для відновлення працездатності.

Кримінальна – передбачається за порушення правил техніки безпеки, виробничої санітарії і трудового законодавства, якщо порушення спричинило або могло спричинити нещасний випадок чи інші тяжкі наслідки. Міра покарання визначається в залежності від тяжкості злочину у вигляді:

штрафу;

звільнення;

виправних робіт;

позбавлення волі від 1 до 5 років.

IX. Відомчі нормативні акти з охорони праці. Система стандартів безпеки праці. Посадові інструкції з охорони праці.

Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) – це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Поділяються від сфери дії на:

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх галузевої належності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці – це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі.

Вимоги щодо охорони праці регламентується державними стандартами України (ДСТУ) і Міждержавними стандартами системи стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБП) з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок, нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

ДНАОП: Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Положення про розслідування та облік нещасних випадків, Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

ДСТУ: Терміни та визначення пожежної безпеки, охорони праці, вібрації, шуму і гігієни.

ГОСТ ССБП: Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Загальні вимоги до вибухонебезпечності. Загальні ергономічні вимоги до робочого місця, при виконанні робіт сидячи і стоячи, до обладнання виробництва.

Власники, підприємств, установ, організацій розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації (положення про службу ОП підприємства; положення про навчання, інструктаж і перевірку знань; положення про організацію попереднього і періодичного медогляду працівників; перелік робіт з підвищеною небезпекою; наказ про порядок забезпечення працівників спецодягом та ін.)