12.Українські землі у складі іноземниї держав 14-16ст

Під владою Польщі:

З 1340 року єдності галицько-волинського князівства настав кінець. У 14 ст галичина і частина волині увійшли до складу польського королівства. У 1340 р польща захопила галичину, але галицькі бояри встановили свою владу – дмитра детька. Після його смерті 1344р правив казимир 3. 1364 р галичина отримала автономію. Після смерті казимира 3 1370р королем став угорський король людовик. У 1385р польською королевою стала ядвіга (дочка людовика).

Провадилася полонізація укр. земель, окатоличення, край було поділено на воєводства. Польські королі запровадили в містах самоврядування – так зване магдебурзьке право. Тільки шляхта вважалася привілейованим класом.

Під владою Великого Князівства Литовсткого:

У 14 ст до складу великого князівства литовського увійшли князівства:

- київське

- переяславське

- сх. Волинь

- чернігово-сіверське

- поділля

Литовці приймали укр. адміністративний устрій, військову організацію, систему господарювання, органи влади. Зберігалися звичаї, традиції, мова українців, часткова незалежність.

Міндовг (1230 – 1263)

1)очолив обєднання литовських племен

2)у 1252р вихрестився і коронувався як король литви

3)захоплював сусідні землі

Гедимін (1316 – 1341)

1)боротьба з тевтонським орденом.

2)заснував столицю литви вільно. Його влада розповсюджувалась на частину київщини. В галицько-волинське князівство поставив сина любарта

3)намагався відібрати псков і новгород у московської держави

4)дружні відносини з польщею

Ольгерд (1345 – 1377)

1)приєднав лівобережжя

2)в битві під синіми водами розбив монголо-татар в 1363р

3)на поділля призначав своїх племінників, синів Коріана

4)за його правління князівство являло собою велику європейську державу. 90% території становили словянські землі.

5)боротьба з тевтонським орденом

Кревська унія

Ольгерд призначив своїм спадкоємцем молодшого сина ягайла. Його шлюб з польською королевою ядвігою мав посилити позиції обох держав у боротьбі зі спільним ворогом – тевтонським орденом. Наслідком стало укладення 1385 року кревської унії між польщею і литвою. Згідно з нею ягайло мав прийняти католицизм, хрестити литовське населення і приєднати до польщі всі землі. Ягайло перейняв імя владислава 3, король польщі одночасно вважався і великим князем литви.

Вітовт (1382 – 1440)

1)угода в острозі 1392р згідно з якою вітовт фактично став великим князем литовським.

2)у 1399р втрутився в міжусобну боротьбу ханів золотої орди, внаслідок чого у битві на ворсклі цього ж року зазнав цілковитої поразки.

3)у 1401р з польщею укладено компромісну унію, за якою вітовт став довічним привителем литви. Після його смерті всі землі поверталися до польщі.

13.політичний лад і економічний розвиток українських земель за литовської доби Главою тут був великий князь Однак наприкінці XV ст. влада господаря значною мірою обмежувалася сеймом.

Приєднання наприкінці XIV ст. більшої частини українських земель до складу Великого князівства Литовського не внесло спочатку будь-яких істотних змін в їх політико-адміністративний устрій. Продовжували існувати великі феодальні об'єднання — Київська і Волинська землі, кордони яких збігалися з політичними кордонами удільних князівств. Усі українські землі, що були приєднані до Литви, вважалися власністю великокнязівської династії. Водночас ці землі зберігали певні риси автономії, а також старі місцеві звичаї.

На початку XVI ст. уряд Великого князівства Литовського здійснює реформи, які певною мірою уніфікують його адміністративно-територіальний устрій. Основною територіальною одиницею визнавалося воєводство, яке поділялося на повіти і волості. Відтепер головною фігурою в системі управління стає воєвода. В кожному повітовому місті був виборний земський суд, який спирався на «Литовський Статут».

Із заходу через Польщу і Литву на Україну почала поширюватися система станової організації суспільства. Найвищим станом вважалася шляхта. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами. Дрібна шляхта складалася з підданих. Багато міст мали Магдебурзьке право. Середні городяни складалися з купців і торгівців. Жителі міста належали до стану міщан. Майже 80 % населення України становили селяни, які були по суті повністю безправними.У 1447 р. селян було позбавлено права на суд, тобто феодали могли втручатися в особисте життя селян. Наступним обмеженням прав селян була заборона на їх переселення. В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння. Селяни повинні були працювати на панському полі. В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі. Високого рівня досягла обробка дерева. Здебільшого на привізному металі працювали ковалі, слюсарі, мечники, зброярі.