32. Інвестиції. Чинники,що визначають динаміку інвестицій.
Інвестиції – це, що безпосередньо сприяють збільшеню загальної величини нагромадженого капіталу в ек.; складаються з 2 компонентів:
1.інвестиції в основний капітал(на придбання елементів основного капіталу, будівництво)
2.інвестиції в товарно-мат запаси(нагр. сировини,гот. продукції,що використов. у вир-ві, а також кошти).
Чинники, що визначають дин. інвестицій:
очікувана норма прибутку
реальна ставка банківського процента
рівень оподаткування
зміни в технологіях виробництва
наявний основний капітіл(наявнясть надлишкових вир. потужностей)
ек-ні очікування (інфляційні очікув, зміна податків,курси валют,% ставки)
динаміка сук. доходу.
Приклади впливу чинників на зміну обсягу інвестицій.
• ставка відсотка. Збільшення ставки відсотка збільшує витрати, тому обсяг інвестицій скорочується;
• фінансові обмеження. Можливості фірм в інвестуванні визначаються відповідно до фінансових обмежень у кредитах;
Інвестиції до підприємств надходять через фінансовий ринок за допомогою заощаджень.
Під фінансовими ринками розуміють сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина коштів переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм внаслідок придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.
Підприємницький сектор також може бути заощаджувачем(нерозподілені прибутки).
В основі теорії приватних інвестиції є проблема головних чинників,що впливають на обсяг інвестиці – інструментом розвязання цієї проблеми є інвестиційна функція.
I = e- fr. (обернена залежність I та r)
Розірвання ланцюжку заощадж – фін ринок – інвестор є причиною виникнення нерівності в економіці.
33. Інвестиційна функція: кейнсіанський підхід.
Ставка процента за кейнсіанським підходом формується не на ри-
нку
позичкових коштів у результаті
співвідношення інвестицій і заощаджень,
а на грошовому ринку – за співвідношенням
між попитом на гроші і пропозицією
грошей.
Грошовий ринок
Тому грошовий ринок стає повноцінним макроринком. – зміна ситуації на кому дає поштовх до зміни ситуації на товарному ринку. (тому що : при одному й тому ж самому рівні проц. ставки інвестиції і заощадження можуть бути неоднаковими, юо вони здійснюються різними ек. агентами, які мають різні цілі і мотиви поведінки(I – здійснюють фірми S- дом-ва))
Основний чинник, що визначає величину інвестиційних витрат є не r, а очікувана внутрішня норма віддачі від інвестицій. Кейнс назвав цю величину граничною ефективністю капіталу (ГЕК).
Тобто інвестор ухвалює інвестиційне рішення порівнюючі ГЕК з r.
При довільній r інвестор орієнтується на субєктивне почуття, яка буде ГЕК.
якщо ГЕК < r, то інвестор не інвестує кошти.
34. Інвестиційна функція: класичний підхід.
Згідно цього підходу ринок позичкових коштів – це ринок на якому зустрічаються І та S і встановлюється рівноважна % ставка.
I=f(r)
Рівновага між заощадженнями (крива S) та інвестиціями (крива I)
Попит на позичкові кошти предявляють фірми і витрачають на придбання інвест. товарів. А пропозицію кредитних рес-ів здійснюють дом-ва, надаючі у позику свої S.
Обсяг S знаходиться у прямій залежності від r.
Якщо S збільшується (при попередній r не всі заощадження будуть залучені в процедуру інвестування, не всі заощаджувачі отримають доход)
Найважливіщі макроекономічні пропорції, що відображають взаємодію інвестиції, S та D можна представити у такому вигляді, відмежувавшись від втручання держави та чистго експорту.(приватна замкнена ек.)
Тоді нац дохід при його вик-ні дорівнює
Y=ΣC + I
При цьому C=f(Y), I=f(r)
З іншого боку вироблений нац продукт: Y=C+S, S=f(Y).
C+I=C+S
I=S
f(r)= f(y) (r-компонент грошового ринку, y-товарного)
Ця рівність демонструє важливість дотримання певних пропорцій в ек-ці для рівноваги між сук попитом та сук пропозицю.
AD=AS – автоматично не дотримується. Якщо I не дорівнює S, то це врівноважує регулятор - інвестиції в товарно-матеріальні запаси.