- •Боротьба за владу в 1919-1920 рр. Утвердження радянської влади в Україні.
- •Причини поразки, історичне значення та уроки Української національно-демократичної революції
- •Формування культу особи Сталіна. Утвердження тоталітарної системи у 20-30-ті роки.
- •Українські землі під владою Польщі у 1920-1930 рр.
- •Закарпаття під владою Чехословаччини у 20-30 рр.
- •Наука і техніка в 20—30-ті роки. Розвиток цивільної авіації.
- •Українська національно-демократична революція. Створення Української Центральної Ради та її боротьба за автономію України.
- •Відновлення унр та її політика (1918 р. – поч. 1919 р.).
- •Західна Україна у 1918—1920 рр.
- •Західноукраїнська Народна Республіка: утворення та діяльність.
- •Зовнішня політика усрр на початку 20-х років хх ст.
- •Утворення Української Радянської Республіки. Проголошення Української срр. Запровадження політики «воєнного комунізму»
- •Грушевський Михайло Сергійович
- •Політика Павла Скоропадського.
- •Українська Народна Республіка
- •Політика коренізації. Розгортання українізації. Трагічні сторінки. Досягнення.
- •Українські землі під владою Румунії у 20-30 рр.
- •Голод 1921-1923 рр. В Україні. Причини та наслідки.
- •Штучний голодомор 1932-1933 рр. В Україні: Причини та наслідки.
- •Включення Зх. України, Пн. Буковини та Пд. Бессарабії до складу срср.
- •Урср в системі «договірної федерації». Створення срср.
- •Радянізація західноукраїнських територій в 1939-1940 рр.
- •Початок німецько-радянської війни. Український напрям у плані «Барбаросса».»
- •Основні напрями розвитку науки і техніки. Цивільна авіація України на сучасному етапі.
- •Політика коренізації. Розгортання українізації. Трагічні сторінки. Досягнення.
- •Причини поразок Червоної армії на початку німецько-радянської війни.
- •Українське питання в європейській політиці напередодні Другої світової війни.
- •Початок Другої світової війни. Її причини, наслідки та періодизація.
- •Рух опору радянській владі на західноукраїнських землях у другій половині 40-на початку 50 рр.
- •Політичні та економічні плани нацистів щодо України та методи їх реалізації.
- •Завершальний етап 2 світової війни.
- •Голод 1946-1947 рр. Причини та наслідки.
- •Розвиток радянсько-комуністичного підпільного та партизанського руху на окупованій території України. Діяльність оун-упа(1941-1944 рр.).
- •Особливості економічних та політичних перетворень у Зх. Областях республіки(1945-1955 рр.).
- •Україна у системі міжнародних відносин у повоєнний час(1945-1955 рр.).
- •Повоєнна відбудова народного господарства в Україні(1945-1955 р..).
- •Суперечливий характер суспільно-політичного життя(1945-1955 р..).
- •Наслідки другої світової війни і доля українського народу.
- •Проблема розвитку народного господарства в середині 50х-першій половині 60х рр.
- •Повоєнні адміністративно-територіальні зміни
- •Розвиток промисловості України в умовах неПу.
- •Розвиток аграрної сфери у сучасній Україні.
- •Колективізація сільського господарства в Україні та її наслідки.
- •Сільськогосподарське виробництво в Україні в роки неПу.
- •Перехід від «воєнного комунізму» до нової економічної політики.
- •Духовне життя в Україні: основні тенденції і характерні ознаки
- •Перехід до директивного планування. Форсування індустріалізації.
- •Економічна реформа середини 60-х років та її згортання.
- •Згортання неПу. Утвердження одноосібної диктатури Сталіна.
- •Зміни у кремлівському керівництві у жовтні 1964 р. Та їх наслідки для України.
- •Хрущовська «відлига».
- •Розвиток науки і техніки. Цивільна авіація в Україні (1956-1985 рр.).
- •Посилення застійних тенденцій в соціально-економічному житті України(1956-1985 рр.).
- •Перебудова в Україні(1985-1991 рр.). Причини, суть, наслідки.
- •Спроба серпневого (1991 р.) державного заколоту в Москві та її наслідки для України.
- •Формування багатопартійності в Україні напередодні проголошення незалежності.
- •Передача Кримської області до складу урср, мотиви та правова основа.
- •Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). Курс на утворення самостійної держави.
- •Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції 1996 р. Та її історичне значення.
- •Інтеграція України в Європейську співдружність. Участь України в діяльності ікао.
- •Зовнішня політика незалежної України.
- •Розгортання державотворчого процесу в незалежній Україні. Становлення владних структур.
- •Політичні процеси в Україні у 2004-2009 рр.
Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.). Курс на утворення самостійної держави.
16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще УРСР ухвалила доленосний документ, який закріпив основи Української держави. Декларація про суверенітет визначила національну державність українського народу, закріпила республіканську форму правління, самостійність, верховенство і неподільність державної влади на всій території. Державотворчий акт від 16 липня складалася з 10 розділів, у яких детально було прописано основи державного, політичного, економічного ладу, підкреслено самостійність і суверенітет України.
У Декларації передбачено необхідність прийняти нову конституцію республіки, а в перехідних положеннях зазначено, що відносини з іншими радянськими республіками будуються на основі договорів, укладених на принципах рівноправності, взаємоповаги і невтручання у внутрішні справи. Жодної прямої вказівки про участь України в новому союзному договорі не містилось. За своїм юридичним змістом Декларація про державний суверенітет України не потребувала жодних додаткових актів про незалежність. Де-факто, 16 липня 1990 року Україна вже стала незалежною, самостійною, суверенною державою.
Підтвердженням цього слугує Постанова Верховної Ради №56-ХІІ "Про День проголошення незалежності України". Тут прямо зазначається: "Підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України".
Отож Днем незалежності України було проголошено 16 липня на честь прийняття Декларації про державний суверенітет України. Багато інших країн колишнього СРСР також пішли шляхом святкування дня незалежності в день прийняття декларації про суверенітет.
Українська держава, проголошена 16 липня 1990 року достатньо стрімко розвивалася. Уже 1 листопада 1990 року зібралася на своє перше засідання Конституційна комісія, яка взялася до розробки Основного Закону України на основі Декларації про державний суверенітет. Концепція нової конституції була схвалена на засіданні законодавчого органу 19 червня 1991 року, а 24 серпня 1991 року у зв’язку з державним переворотом в СРСР Верховна Рада Української РСР вирішила підкріпити свій суверенітет Актом проголошення незалежності України.
У самому акті надзвичайно мало положень. Зазначається лише про незалежність України та створення самостійної української держави, про неподільність і недоторканність території України. Також утверджено чинність виключно Конституції і законів України.
20 лютого 1992 року була виправлена дата Дня незалежності. Постановою Верховної Ради вона була перенесена з 16 липня на 24 серпня. Так Українська державність стала на один рік молодшою. Після цього дату 16 липня відзначають як день прийняття Декларації про державний суверенітет України.
Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції 1996 р. Та її історичне значення.
Прийняття нової Конституції стало важливою віхою у новітній українській історії. Конституція складається з преамбули, 114 розділів, в яких об'єднана 161 стаття, та перехідних положень. Новий Основний закон — це політико-правовий документ, який визначає підвалини та шляхи розвитку українського суспільства.
Конституція закріплює основні принципи української демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпека визнаються найвищою цінністю. Однією з основних засадничих ідей нової Конституції є те, що саме держава функціонує для людини, а не навпаки. Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Конституція закріплює принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову та їх незалежність одна від одної. Основою зовнішньої політики України, згідно з Основним Законом, є забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма країнами світу.
Конституція базується на кращих досягненнях вітчизняного та зарубіжного законодавства, враховує набутий історичний досвід та знаходиться на рівні кращих конституцій Європи. Вперше в історії конституційного законодавства України в ній наголошується на тому, що норми Конституції є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.
Основний Закон України регулює значно ширше коло суспільних відносин порівняно з попередньою Конституцією. Зі 161 статті Конституції 48 міститься в другому розділі «Права, свободи та обов'язки громадянина», який акумулює зміст таких важливих, визнаних усім світом міжнародно-правових актів, як Загальна декларація прав людини, Декларація про право на розвиток, Концепція про права дитини тощо. Це дозволило значно розширити систему прав і свобод людини і громадянина в Україні, наповнити Конституцію новим демократичним змістом, наблизити державу до світових стандартів щодо їх захисту.
Відповідно до Основного Закону Україна є унітарною, соборною державою. Вона є національною за своїм походженням, оскільки її утворення відбулося на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення
Важливим питанням будь-якої Конституції є питання влади. Основний Закон України визначає, що єдиним її джерелом в Україні є народ. Це свідчить про демократичний характер держави, народ якої може вільно висловити своє ставлення до влади на виборах та референдумах.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада. Вона, окрім законотворчих, має значні повноваження у сфері державного будівництва та призначення на ключові посади в державі.
Президент України за Конституцією є главою держави і виступає від її імені. Він обирається прямим всенародним голосуванням терміном на п'ять років. За новою Конституцією Президент України має значні повноваження в соціально-економічній сфері, забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, представляє державу в міжнародних зносинах.
Головним органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який очолює прем'єр-міністр України. Кабінет Міністрів за новою Конституцією має значно більше функцій і повноважень, ніж раніше. Вони пов'язані з формуванням та витратами державного бюджету, забезпеченням рівних умов розвитку для всіх форм власності. Уряд здійснює управління об'єктами державної власності, забезпечує обороноздатність, безпеку та громадський порядок у державі. Виконавчу владу в областях, районах здійснюють обласні державні адміністрації.
Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної та галузевої юрисдикції. Відповідно до світової практики повноваження судової влади значно розширені.
Важливі функції покладено на Прокуратуру України. Конституція закріпила територіальний устрій України та визначила принципи місцевого самоврядування.
Суттєвий вплив на суспільно-політичні процеси в республіці справили «Перехідні положення» нової Конституції України. Головним серед них стало визначення чітких термінів виборів до Верховної Ради (березень 1998 р.) та Президента України (жовтень 1999 р.).
Прийняття нової Конституції України поставило відповідальні завдання у сфері державотворення, приведення чинного законодавства, структури органів влади у відповідність з Основним Законом.
Процес ефективної реалізації конституційних положень стримувала відсутність необхідних законодавчих актів. На березень 1997 р. з 60 першочергових конституційних законів було прийнято всього два. Не були прийняті життєво важливі закони про Кабінет Міністрів, державні адміністрації та місцеве самоврядування. Натомість розроблялись альтернативні проекти, які ставили за мету «підправити», а то й перекроїти Конституцію.
Проте, попри всі складнощі, державотворчі процеси тривали, и нова Конституція стала їх базою.
Прийняття Конституції України. Центральною подією всього конституційного процесу в сучасній історії України стало прийняття 28 червня 1996р. Верховною Радою України нової Конституції України.
Конституція України складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті й 14 пунктів Перехідних положень.
Конституція України як вищий законодавчий акт визначила базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, їхні відносини та компетенцію, а також права, свободи й обов'язки громадян. Затвердження Основного Закону держави створило юридичне підґрунтя для ефективної та раціональної розбудови політичних структур, стабілізації економіки, формування розвиненого громадянського суспільства, органічного входження України до світової спільноти.
Історичне значення Конституції 1996р. Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України; вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу.
Конституція України закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
3 прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей - усе те, що формує політико економічну систему.
Створено передумови для того, щоб функціонування і розвиток держави і суспільства не залежали від політичної орієнтації партій чи окремих політичних діячів. Окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов'язки. Установлено межі втручання держави в життя суспільства й окремої особистості.
Прийняття Конституції внесло стабільність у політичне життя українського суспільства, законодавчо розмежувавши права й обов'язки різних гілок влади, політичних партій і громадських організацій.
Прийняття демократичної за своїм характером Конституції зміцнило міжнародний авторитет молодої держави.
