47. Перехід до директивного планування. Форсування індустріалізації.

З жовтня 1928 р. розпочалася перша п'ятирічка. Наприкінці 20-х років у внутрішній політиці СРСР відбувся різкий поворот. Правляча верхівка зміцнила свої позиції і вже не потребувала компромісів для збереження власного панування. Розгромивши суперників у боротьбі за владу, Сталін перейшов до відвертого насильства в будівництві «соціалізму». Значних змін зазнала й політика щодо України. Поворот у внутрішній політиці виявився насамперед у прискоренні темпів індустріалізації. Курс на індустріалізацію передбачав перетворення СРСР з держави, що ввозить машини й устаткування, на державу, яка їх виробляє, з аграрної країни — на промислову. Споруджувалися великі підприємства — «За-поріжсталь», Харківський тракторний завод та ін. У другій і третій п'ятирічках рівень інвестицій в Україну знизився. Успіхи перших п'ятирічок безсумнівні, дореволюційний рівень промисловості був значно перевищений. Стали до ладу металургійні гіганти « Запоріжсталь», «Криворіж-сталь» і «Азовсталь». Тридцяті роки — період бурхливого розвитку в Україні цивільної авіації. В січні 1930 р. шляхом злиття двох акціонерних товариств — «Укрповітрошлях» і російського «До-бролет» було створено Всесоюзне товариство цивільного повітряного флоту.

48. Економічна реформа середини 60-х років та її згортання.

Наростання  кризових явищ.

      Жовтневий (1964 року) Пленум ЦК КПРС звільнив М.Хрущова від обов’язків першого секретаря ЦК КПРС, члена Президії ЦК і Голови Ради МіністрівСРСР. Першим секретарем ЦК КПРС було обрано Л.Брежнєва.

У 1965 р. з метою прискорення науково-техгнічного прогресу було розпочато економічну реформу, яка ототожнювалась з ім’ям Голови Ради МіністрівО.Косигіна («косигінська реформа»). Суть її полягала в тому, що підприємства ставали більш самостійними, між ними встановлювались прямі договірнізв’язки, їх дільність оцінювалась такими показниками як рентабельність і прибуток, ціна їхньої продукції економічно обгрунтовувалась. Для трудовихколективів вводились матеріальні стимули. Крім того, передбачався перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства.

Перші кроки реформи принесли позитивні результати: пожвавилось сільськогосподарське виробництво, покращилось постачання міст продовольством,зросла продуктивність праці. Однак вже на початку 70-х років темпи реформи почали знижуватись і радянське керівництво поступово відмовилось відбудь-яких змін. Настали «золоті роки стабільності».

Основне протиріччя реформи 1965 р. полягає у намаганні владних структур водночас інтенсифікувати два взаємовиключаючі процеси: посилитицентралізм та задіяти ринкові економічні регулятори. Відновлення централізму, що розпочалося одразу ж після проголошення реформи, призвело достворення 40 союзних міністерств і відомств, які знову взяли під контроль 90 % підприємств УРСР.Були ліквідовані створені М.Хрущовим раднаргоспи.

У 70-80-х роках темпи економічного зростання в Україні сповільнюються, спостерігається зниження темпів росту продуктивності праці (із 6,9% у 1961-1965  рр. до 3,5% у 1981-1985 рр.). За темпами зростання обсягів промислової продукції республіка посідала лише 13 місце в СРСР і таке ж місце за темпами збільшення валової продукції сільського господарства. 

Основні причини кризових явищ у народному господарстві:

1) екстенсивний шлях розвитку;

2) постійне відставання в науково-технічному прогресі;

3) зниження темпів продутивності праці;

4) низька якість відчизняних товарів (через зростання валових показників);

5) зростання бюрократичного апарату, «культ сірості» в управлінні;

6) посилення безгосподарності, корупція, «тіньова економіка»;

7) переважання паливних і сировинних галузей в промисловості;

8) високий рівень спрацьованості виробничих фондів України (у 1986 р. УРСР булла на 15-ому місці серед союзних республік за темпами зростаннявиробничих фондів;

9) велика частка воєнно-промислового комплексу (60% у загальному обсязі промислового виробництва);

10) систематичне невиконання планів у аграрному секторі, який знаходився у кризовому стані;

11) зростання техногенного навантаження на природу, що у 6-7 разів перевищувало загальносоюзний рівень;

12) еономіка України стала інтегральною частиною загальносоюзної, значна частка виробництва з незавершеним циклом.

Певний час радянське керівництво послаблювало негативні наслідки економічної політики за рахунок продажу національних природних багатств, отримуючи так звані «нафтодолари». Однак отримані кошти використовувались неефективно. 

У 70-80-і рр. народне господарство вступило у смугу кризи. Зростання добробуту кінця 60 – початку 70-х років змінюється зниженням життєвого рівня у 80-х роках. Склалась відсутність можливості реалізації доходів, дефіцит товарів, осідання коштів на ощадкнижках.

Отже, криза, що охопила економіку, була результатом соціалістичних методів господарювання.