52. Розвиток науки і техніки. Цивільна авіація в Україні (1956-1985 рр.).

В 50-ті рр. в Україні активно розвивалася цивільна авіація(ЦА) і вона внесла вагому частку в розвиток ЦА СРСР. З 1956р. на авіалініях України і СРСР з’явився новий літак ТУ-104, що стало початком нового етапу розвитку ЦА. Проводилася реконструкція та будівництво аеропортів. Нові аеровокзали були збудовані в Житомирі, Сімферополі, Донецьку, Львові, Харкові. Продовжувалася підготовка авіаспеціалістів вищої кваліфікації у ХАІ, а також в Київському інстиуті цівильного повітряного флоту. На базі авіаремонтних майстерень у Києві було створено завод 410. Успішно працювали авіаційні заводи у Запоріжжі і Харкові. Впродовж 60-х рр. стало головним завданням створення необхідних умов для технічного та комерційного обслуговування реактивних та турбовинтових літаків в аеропортах. Будувалися нові аеропорти та реконструювалися діючі. В основу проектування аеропортів був покладений метод бетонних і залізобетонних покриттів для смуг. В 1965р. в Бориспільському аеропорту прийняв перших пасажирів новий аеровокзал. 60-ті роки - період активного застосування авіації в народному господарстві України. В 70-ті роки авіація набула значного розвитку(особливо в 10-ту п’ятирічку). У 1982р. КБ ім.Антонова створило новий транспортний літак Ан-124 - “Руслан” - це новий широкофюзеляжний літак, призначений для перевезення вантажів вагою до 150т. Він був розрахований для перевезення вантажів до Сибіру та інших континентів. Перший літак побудовано у 85р, і в цьому ж році було встановлено 21 світовий рекорд вантажопід’ємності.

53. Посилення застійних тенденцій в соціально-економічному житті України(1956-1985 рр.).

Екстенсивна спрямованість радянського виробництва вимагала залучення в обіг надлишкової кількості матеріальних ресурсів та робочої сили. Через недостатнє використання досягнень науково-технічного прогресу на нових підприємствах діяли застарілі, екологічно небезпечні технології. радиційна неуважність до розвитку легкої та харчової промисловості, обмеженість їх сировинної бази зумовили постійний дефіцит якісних товарів. Зовнішня торгівля стала використовуватися як важіль для ліквідації бюджетного дефіциту і підтримання певного рівня постачання населенню товарів широкого вжитку. Десятки мільярдів «нафтодоларів», які СРСР заробив під час енергетичної кризи 70-х років, було використано не на технічне переобладнання галузей промисловості, а на масову закупівлю найдешевших товарів з метою перепродажу їх вже за значно вищими цінами на внутрішньому ринку. Негативний вплив на розвиток сільського господарства, як і промисловості, мало поширення військово-промислового комплексу на нові сфери тоталітарної економіки, що призводило до активного її виснаження. Гонка озброєнь вела СРСР в економічну безодню.

54. Перебудова в Україні(1985-1991 рр.). Причини, суть, наслідки.

Новий етап в історії українського суспільства відкрила перебудова, покликана подолати негативні тенденції в розвитку Радянського Союзу.Курс на перебудову проголосив квітневий (1985 р.) пленум ЦК КПРС, але вона була зумовлена всім ходом розвитку суспільства. По суті, перебудова виявилася типовою, з усіма притаманними їй обмеженнями, революцією згори. Передусім було проголошено нове мислення у міжнародній політиці. Програма перебудови передбачала зміну організаційних структур, форм і стилю діяльності органів управління. Важливою особливістю економічних перетворень у республіці стало здійснення заходів щодо структурної перебудови народного господарства. Для України це мало велике значення, адже структура її економіки була зорієнтована переважно на виробництво засобів виробництва, добування сировини і палива. Навіть після прийняття Україною Декларації про державний суверенітет центральні відомства не збиралися відмовлятися від своїх командних позицій. Перебудова починалася із сфери інформації. У вжиток увійшов суто радянський термін «гласність» на позначення своєрідного проміжного етапу на шляху до свободи слова. Завдяки гласності люди долали стереотипи й догми старого мислення. Суспільство стрімко політизувалося. Сучасне високорозвинуте суспільство не може ефективно функціонувати без політичної демократії, яка, в свою чергу, неможлива без багатопартійності. В українському суспільстві вони пробивалися з великими труднощами. Спочатку дозована гласність і плюралізм в засобах масової інформації, потім створення політичних клубів та неформальних об'єднань, відтак — народних фронтів і партій. 15 травня 1990 р. Верховна Рада України почала функціонувати за парламентським режимом. Отже, на початку 90-х років Україну характеризував традиційний для розвинутих країн політичний спектр: соціалісти та соціал-демократи, «зелені», ліберали, селянські та християнські демократи, праворадикальні угруповання тощо. Україна стала багатопартійною.