Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
MODUL_2_ISTORIYa_OTVET.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
216.17 Кб
Скачать
  1. Політика коренізації. Розгортання українізації. Трагічні сторінки. Досягнення.

«Коренізація» була, як і неп, вимушеною політикою відступу і компромісів з метою укріплення комуністичної ідеології. Нова політика здійснювалася за такими напрямами:— залучення українців до партії і надання їм важливих посад у партійному і державному апаратах;—впровадження української мови у державне управління і партійну діяльність;—заохочення розвитку української культури і науки.Українізація наштовхнулася на сильний опір, особливо з боку неукраїнської та зрусифікованої верхівки ЦК КП(б)У. В партапараті поширювалась теорія «боротьби двох культур». Успіхи української освіти пов'язані передусім з ним. У 1929 р. в УСРР діяло 80% шкіл і понад 2/3 технікумів та 30% вузів з українською мовою навчання. Більше 97% українських дітей навчалися рідною мовою. Якщо у 1922 р. республіка мала до 10 україномовних газет і журналів. Однак пропорційно до успіхів українізації наростав і опір. М. Хвильовий започаткував «Літературну дискусію» 1926—1927 рр. українізація привела до ліквідації неписьменності, розгортання мережі освітніх установ, розвитку вищої школи. Водночас наростав наступ на церкву. У квітні 1929 р. були заборонені всі види діяльності релігійних установ, крім богослужіння. Розпочалося масове винищення матеріальної основи релігійних громад.

  1. Українські землі під владою Румунії у 20-30 рр.

Іншою країною, котра в хаосі 1918-1919 pp. захопила частину українських земель, була Румунія, яка загарбала Буковину, що була автономною провінцією в Австро-Угорській імперії. З румунською анексією все це було втрачено. 22 роки румунської окупації щодо населення краю провадилась політика румунізації, своєю жорстокістю та непримиренністю вона перевершила політику Польщі у Східній Галичині,Буковинська українська спільнота реагувала на румунське правління подібно до своїх співвітчизників у Польщі. У краї існувало два крила українського руху - поміркований (прагнув компромісу з режимом) та революційний (прагнув активно протидіяти режимові).

  1. Голод 1921-1923 рр. В Україні. Причини та наслідки.

Катастрофічна криза загострилася у зв'язку з посухою 1921 р. Невпинно збільшувалася кількість голодуючих. Головною його причиною були наслідки політики «воєнного комунізму», тих примусових методів, за допомогою яких більшовицька влада домагалася виконання нереальних планів хлібозаготівель, незважаючи на неврожай, який охопив у 1921 р. Голоду можна було уникнути, якби влада своєчасно подбала про перерозподіл ресурсів, які тоді були в її розпорядженні. Цього, однак, не було зроблено:Москва вимагала хліба для промислових центрів Росії.Партійне керівництво республіки довгий час приховувало масштаби голоду, відмовлялося від міжнародної допомоги. Тільки в другій половині 1922 р. було дозволено діяти міжнародній організації «Американська адміністрація допомоги». В Україні голод удалося ліквідувати лише в 1923 р. Це стало результатом не стільки зусиль влади, скільки поліпшення загальної економічної ситуації, пов'язаної з першими успіхами нової економічної політики.Наслідки. На 1 квітня 1922 р. нараховувалося 3 млн голодуючих. Взимку 1922—1923 рр. трагедія повторилася: тільки дітей голодувало в Україні понад 2 млн. Головною причиною повторного голоду, як і в 1921—1922 рр., було інтенсивне вивезення хліба за межі республіки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]