1. Узагальнена структура програмного забезпечення обчислювальних систем

Системне програмне забезпечення означає програми і комплекси програм, які є загальними для всіх, хто спільно використовує технічні засоби комп’ютера, і використовувані як для автоматизації розробки (створення) нових програм, так і для організації виконання програм існуючих. З цих позицій системне програмне забезпечення може бути розділене на п’ять груп:1.Операційні системи.2.Системи керування файлами.3.Інтерфейсні  оболонки для взаємодії користувача з ОС і програмні середовища.4.Системи програмування.5.Утиліти. Будь–який компонент прикладного програмного забезпечення обов’язково працює під керуванням ОС. Ні один компонент програмного забезпечення, за виключенням самої ОС, не має безпосереднього доступу до апаратури комп’ютера. Користувачі взаємодіють зі своїми програмами через інтерфейс ОС. Будь–які команди перед тим, як попасти в прикладну програму, спочатку проходять через ОС. Призначення системи керування файлами – організація більш зручного доступу до даних, організованих  як файли. Завдяки системі керування файлами замість низькорівневого  доступу до даних з вказанням конкретних фізичних адрес потрібного запису використовується  логічний доступ з вказанням імені файла і запису в ньому. Всі сучасні ОС мають відповідні системи керування файлами. Для роботи з файлами, організованими у відповідності з деякою файловою системою, для кожної ОС має бути розроблена відповідна система керування файлами; і ця  система керування файлами буде працювати в тій ОС, для якої вона і створена.      Для зручності взаємодії з ОС використовуються додаткові інтерфейсні оболонки. Їх основне призначення – розширити можливості по керуванню ОС або змінити вбудовані в систему можливості.

Система програмування представлена такими компонентами:

• транслятор з відповідної мови;• бібліотеки підпрограм;• компоновники;• відлагоджувачі.Утиліти – це спеціальні системні програми, за допомогою яких можна :• обслуговувати саму операційну систему;• підготовлювати для роботи носії даних;• виконати перекодування даних;• здійснювати оптимізацію розміщення даних на носіях;• виконувати деякі інші роботи, пов’язані з обслуговуванням обчислювальної системи. До утиліт можна віднести :• програму розбиття накопичувача на магнітних дисках на розділи;• програму форматування дисків;• програму переносу основних системних файлів ОС.

2. Захист інформації в комп’ютерних системах засобами ос

Білет № 5

1. Класифікація операційних систем

По призначенню:

• Для ПК і портативних

• Для організації введення БД

• Для реалізації задач реального часу

По режиму обробки даних:

• Що забезпечують однопрограмний режим

• Що забезпечують мультипрограмний режим

Мультипрограмування – це спосіб організації обчислень коли на одно процесорній обчислювальній машині створюється видимість одночасного виконання кількох програм.

За способом взаємодії з обчислювальною системою:

• Однокористувацькі (MS-DOS, Windows 3.x)

• Багатокористувацькі (Windows NT, Unix)

Найбільш істотна відмінність між цими ОС полягає в наявності в багатокористувацьких системах механізмів захисту персональних даних кожного користувача.

За основним архітектурним принципом:

• Мікроядерні

• Монолітні

По числу одночасно виконуваних завдань

• багатозадачні (Unix, OS/2, Windows);

• однозадачні (наприклад, MS-DOS)

Багатозадачний режим, що втілює в собі ідею поділу часу, називається що витісняє (preemptive). Кожній програмі виділяється квант процесорного часу, після закінчення якого керування передається іншій програмі. Говорять, що перша програма буде витиснута. У режимі, що витісняє, працюють користувальницькі програми більшості комерційних ОС.У деяких ОС (Windows 3.11, наприклад) користувальницька програма може монополізувати процесор, тобто працювати в режимі, що не витісняє. Як правило, у більшості систем не підлягає витисненню код властиво ОС. Відповідальні програми, зокрема завдання реального часу, також не витісняються. Більш докладно про це розказано в лекції, присвяченої плануванню роботи процесора.По наведених прикладах можна судити про приблизність класифікації. Так, в ОС MS-DOS можна організувати запуск дочірнього завдання й наявність у пам'яті двох і більше завдань одночасно. Однак ця ОС традиційно вважається однозадачною, головним чином через відсутність захисних механізмів і комунікаційних можливостей.