2. Структура тому з файловою системою ntfs

NTFS поділяє весь корисний дисковий простір тому на кластери - блоки даних, які адресуються як одиниці даних Весь дисковий простір у NTFS поділяється на дві нерівні частини Перші 12 % диска виділяються під так звану MFT-зону - простір, що може займати, збільшуючись у розмірі, головний службовий метафайл MFT.(MFT - це спеціальний файл, головна системна структура даних, що  дозволяє визначати місцезнаходження всіх інших файлів).

Запис будь-яких даних у цю область неможливий. MFT-зона завжди утримується порожньою - це робиться для того, щоб головний, службовий файл (MFT) по можливості не фрагментувався при своєму рості. Інші 88 % тому являють собою звичайний простір для збереження файлів.

MFT (master file table, загальна таблиця файлів) являє собою централізований каталог всіх інших файлів диска, у тому числі і себе самого. MFT поділений на записи фіксованого розміру в 1 Кбайт, і кожний запис відповідає якому-небудь файлу (у загальному значенні цього слова). Перші 16 файлів носять службовий характер і недоступні операційній системі - вони називаються метафайлами, причому найперший метафайл - сам MFT. Ці перші 16 елементів MFT - єдина частина диска, що має строго фіксоване положення. Копія цих же 16 записів зберігається в середині тому для надійності, оскільки вони дуже важливі. Інші частини MFT-файлу можуть розташовуватися, як і будь-який інший файл, у довільних місцях диска - відновити його положення можна за допомогою його самого, "зачепивши" за саму основу - за перший елемент MFT.

Перші 16 файлів NTFS (метафайли) носять службовий характер; кожний з них відповідає за певний аспект роботи системи. Метафайли знаходяться в кореневому каталозі NTFS-тому. Всі вони починаються із символу імені “$”, хоча одержати яку-небудь інформацію про них стандартними засобами складно. У табл. 8 наведені основні метафайли та їх призначення.

Білет № 3

1. Огляд і характеристика операційних систем

2. Основні відмінності fat і ntfs

FAT відрізняється від NTFS більшою компактністю і меншою складністю. Настільки низькі накладні витрати дозволяють форматувати у FAT жорсткі диски малого об'єму і флоппі-диски. У NTFS службові дані займають більше місця, ніж у FAT. Наступний критерій порівняння - розмір файлів. через особливості своєї внутрішньої будови розділи FAT найкраще працюють для розділів обсягом 200 Мбайт і менше. Розділи NTFS можуть досягати 16 Тбайт, але у даний час через апаратні та інші системні причини розмір файлів обмежується 2 Тбайт. Розділи FAT можуть використовуватися практично у всіх операційних системах. За рідкісними винятками, з розділами NTFS можна працювати прямо тільки з Windows NT, хоча і є для ряду ОС відповідні реалізації систем керування файлами для читання файлів з томів NTFS. Розділи FAT не забезпечують локальної безпеки. З іншого боку, розділи NTFS забезпечують локальну безпеку як файлів, так і каталогів. Для розділів FAT можуть встановлюватися загальні права, пов'язані з загальним доступом до каталогів у мережі Розділи NTFS можуть забороняти або обмежувати доступ як віддалених, так і локальних користувачів.

Білет № 4