5. Тріщини, спотворення форми стовбура і вади будови деревини

З алежно від форми, розміру і причин виникнення тріщини поділяються на метикові, відлупні і морозовинні. Метикова трі­щина - це радіальне або діаметральне розшарування стовбура, яке звужується від серцевини до кори, спрямоване від око­ренка до вершини і часто до­сягає рівня живих гілок. За розміром і розміщенням роз­різняють прості і складні ме­тикові тріщини. Простою метиковою тріщиною (мал.4, а) називається радіальне або діаметральне розшарування стовбура в одній площині, коли колоду розпилюють, тріщи­на залишається в одній серце­винній дошці. Складна мети­кова тріщина (мал. 4, б) Мал. 4. Метикові тріщини:

може мати вигляд двох або кількох простих тріщин, а — прості; б — складні.

розміщених одна відносно одної під кутом, або однієї тріщини,

яка проходить у стовбурі гвинтоподібно. Складні тріщини ха­рактерні тим, що уражують не одну дошку.

В ідлупна тріщина - це розшарування у вигляді дуги або кільця (мал.5), що йде вздовж стовбура до 1,5-2 м. Ступінь шкідливості відлупних тріщин залежить від їх розмірів. Якщо лісоматеріал використовувати в круглому вигляді, відлупні трі­щини є невеликою вадою.

Мал. 5. Відлупна тріщина. Мал. 6. Морозовинні тріщини.

Морозовинними тріщинами (морозобоїнами) називають роз­шарування деревини, що йдуть уздовж стовбура на різну довжину, іноді від окоренка до живих гілок. Виникають ці тріщи­ни під час сильних морозів. Іно­ді вони заростають і закрива­ються новою тканиною і корою, але. на поверхні утворюється ва­лик (поздовжнє потовщення на стовбурі). На малюнку 6 по­ казано відкриту а і закриту б морозивинні тріщини. Такі трі­щини йдуть від кори до серце­вини і викривлюють річні кільця по краях.

Тріщини усихання - розшарування деревини, що виникає в процесі сушіння лісоматеріалів. Тріщини усихання поділяють на торцеві й бічні, а в пиломатеріалах - кромкові. Останні розміщені на кромках пиломатеріалів, але вони можуть вихо­дити і на торці.

До характерних спотворень форми стовбура належать кри­визна, збіг, окоренкуватість, наплив.

К ривизна стовбура (мал.7, а) виникає внаслідок ненор­мальних умов росту дерева. Розрізняють однобічну кривизну (в одній площині) і різнобічну. Значне викривлення стовбура може бути причиною цілковитої непридатності дерева для тех­нічних цілей. На малюнку показано спосіб визначення стріли викривлення стовбура h.

Збіг (мал.7, б) - природне зменшення діаметра стовбу­ра від окоренка до вершини. Розмір збігу може бути різний. При великому збігу посилюється штучна косошарість пилома­теріалів, зменшується вихід готової продукції. Розрізняють загальний Мал.7. Кривизна і збіг стовбура

і середній збіги стовбура. Загальний збіг - це різниця діаметрів окоренкового і вершинного зрізів колоди: С = d₀ – d₁ (см). Середній збіг - відношення загального збігу в санти­метрах до довжини колоди в метрах, виражене в процентах:

Збіг до 0,5% - невеликий, від 0,5 до 1,0% - середній і понад 1,0% - великий.

О коренкуватість - різке потовщення стовбура в окоренко­вій частині (мал.8, а) - у виробництві пиломатеріалів є причиною штучної косошарості і зниження виходу готової про­дукції. Іноді окоренкуватість має вигляд поздовжніх рубців (мал.8, б) і називається рівчаковиною. Окоренкуватість і рівчаковини зустрічаються Мал.8. Окоренкуватість.

в усіх породах і пов’язані з утво­ренням кореневих напливів.

Н аплив (мал.9, а) – це своєрідний наріст на стовбурі, гілках або корінні, що іноді досягає великих розмірів і маси (до 600-800 кг). Наплив з нерівною поверхнею, що рябіє горбиками і западинами, називається капом (мал. 9, б).

Капи зустрічаються переважно на деревах листяних порід. Деревина напливів відзнача­ється низькою пружністю і ма­лою міцністю вздовж волокон стовбура, в зв’язку з чим є ва­дою з погляду технічних ха­рактеристик будівельного

ма­теріалу. Але через гарну тек­стуру в розрізі, напливи є

Мал.9. Напливи і кап. цін­ним матеріалом для художніх виробів і виготовлення фане­ри, що йде на облицювання меблів.

Особливо ціниться березовий, модринний, вільховий і горіховій напливи.

До найпоширеніших вад будови деревини належать на­хил волокон, завилькуватість, завиток, крень і подвійна серцевина.

Нахил волокон, або косошарість, - гвинтоподібне розташу­вання волокон, яке можна виявити за спіральними тріщинами кори або за такими самими тріщинами на обкорених колодах. На пиломатеріалах спостерігається косе розташування волокон. На міцність колод косошарість не впливає, а косошарі дошки погано обробляються, сильніше жолобляться і розтріскуються.

З авилькуватість - хвилясте або плутане розташування волокон, що знижує міцність деревини на розтяг, стискання і згин, але підвищує міцність на розколювання. Завилькува­та деревина - цінний матеріал для художніх виробів і облицювальної фанери, а також для токарних робіт.

Завиток (мал.10) місцеве скобоподібне викривлення річних шарів, яке спричиняють сучки або прорості. Завиток утруднює обробку деревини Мал. 10. Завиток: і знижує її міцність на стискання і згин. а - вузький; б- широкий.

К рень (мал.11) - ненормальна будова деревини з різким потовщенням літньої частини річних шарів. Креньова деревина відзначається темнішим кольором, великою щільністю, твер­дістю і крихкістю. Розрізняють крень суцільний і прожилкуватий. Перший захоплює значну частину торця стовбура, а другий має вигляд півкілець, які захоплюють один або кілька річних шарів. Крень буває лише у дерев хвойних порід. Він порушує однорідність деревини, зни-жує її міцність і погіршує зовнішній вигляд.

Мал. 11. Крень. Мал. 12. Подвійна серцевина.

Подвійна серцевина (мал.12) - наслідок зрощення двох вершин стовбура. Іноді між двома серцевинами є закрита про­рість - заросла кора. Двосерцевинність утруднює розпилювання колод, зменшує вихід пиломатеріалів і збільшує кількість відходів.