3. Ненормальні забарвлення й гнилі

Забарвлення деревини змінюється або внаслідок розвитку в ній особливих грибків, або внаслідок хімічних реакцій, що виникають під дією тепла, світла й повітря. Грибки, які уражу­ють деревину, складаються з найтонших ниток - гіфів. Спле­тіння гіфів утворюють грибницю - міцелій. Грибки поділяються на паразитарні і сапрофітарні. Паразити розвиваються і жи­вуть на живих рослинах, а сапрофіти - на відмерлих. Напівпаразити можуть існувати як паразити і як сапрофіти. До напівпаразитів належить більшість грибків, що викликають руйнування деревини. Розмножуються грибки спорами. Грибки, що уражують деревину, поділяються на забарвлюючі і руйнівні. Забарвлюючі грибки не викликають зміни фізико-механічних властивостей деревини, а своїми гіфами або пігментами лише надають їй певного забарвлення. Однак наявність їх є вадою, бо забарвлена деревина менш стійка проти загнивання і пога­но піддається лакофарбовій обробці. Гіфи руйнівних грибків, розвиваючись у деревині, виділяють особливі ферменти, які роз­чиняють стінки її клітин, і деревина стає пористою, неміцною, руйнується.

Уражена гниллю деревина непридатна для використання як виробний або будівельний матеріал.

За місцем розташування в перерізі стовбура і характером поширення прийнято поділяти забарвлення й гнилі на внутріш­ні, або ядрові, зовнішні, або заболонні, і мішані - заболонно-ядрові. За розташуванням відносно довжини стовбура розрізняють напневі і стовбурові забарвлення й гнилі. За сту­пенем зруйнування деревини гниль буває ситова, трухлява й біла.

Внутрішня темнина - це початкова стадія гниття. Ця вада на торцях колод має вигляд великих плям, лунок, кілець ро­жевого, червоного, бурого, коричневого, фіолетового та чорно­го кольорів. На поздовжньому розрізі темнина простягається смугою того самого кольору. Внутрішня темнина істотно не змі­нює механічних властивостей деревини і у вигляді невеликих плям допускається в усіх сортиментах.

Внутрішня гниль є продуктом кінцевої стадії ураження цент­ральної частини стовбура руйнівними грибами. Вона може бути напневою і стовбуровою, а за кольором і характером зруйну­вання деревини - пістрявою ситовою, бурою тріщинуватою і білою мармуровою. Пістрява ситова гниль має вигляд числен­них білих або жовтуватих плям на червонувато-бурому фоні ураженої деревини. В кінцевій стадії деревина стає м’якою і набуває ніздрюватої структури. Бура тріщинувата гниль має різні відтінки бурого кольору і тріщинувату призматичну струк­туру. Легко розпадається і розтирається в порошок. Останні два види гнилі характерні для хвойних і ядрових листяних по­рід. Біла мармурова гниль на колір біла або ясно-жовта, часто з розводами у вигляді мармуру. При сильному руйнуванні де­ревини кришиться і розпадається. Ця гниль характерна для листяних порід.

У пиляному матеріалі наявність гнилі визначають за зов­нішніми ознаками, а в круглому по торцях і обстукуванням. Наявність на колоді тютюнових сучків - одна з ознак можли­вої гнилі всередині стовбура.

Плісень має вигляд тонкого нальоту різних кольорів і з’яв­ляється в умовах вогкості і поганого провітрювання. Міцність деревини плісень не знижує і при просушуванні легко усува­ється.

Заболонні грибкові забарвлення виникають у зрубаній де­ревині під впливом забарвлюючих грибків. Забарвлення з’яв­ляються в круглому обкорованому і необкорованому матеріалі, розвиваючись з торців углибину і радіально на всю заболонь. Іноді спостерігається утворення цих забарвлень і в пиломате­ріалах, складених у штабелі. Найбільш поширене синювато-сіре забарвлення. Заболонні грибкові забарвлення на механіч­ні властивості деревини не впливають, але псують її декора­тивні якості. Грибки, що викликають заболонні забарвлення, руйнівно діють на клейові речовини і лакофарбові покриття. Тому деревину, уражену забарвлюючими грибками і призна­чену для клеєних виробів або обробки лакофарбовими по­криттями, треба попередньо прогріти при температурі 80-85°С.

Побуріння деревини листяних порід настає внаслідок збе­рігання вологих лісоматеріалів на складах, особливо в необко­рованому стані. Найбільше буріє деревина бука, берези і віль­хи. На початковій стадії побуріння погіршує лише зовнішній вигляд матеріалу, але далі воно переходить у гниль.

На відміну від грибкових забарвлень хімічні більш рівно­мірні і проникають на порівняно невелику глибину – 1-5 мм. Серед хімічних забарвлень розрізняють продубину, ду­бильні патьоки, жовтизну. Продубина - червонувато-коричневе або буре забарвлення під корою, що виникає внаслідок виді­лення дубильних речовин з кори та їх окислення. Дубильні патьоки - бурі плями у вигляді патьоків, що проникають на глибину, до 1-1,5 мм. Дубильні патьоки характерні для порід, дерев, що містять велику кількість дубильних речовин. Жов­тизна - лимонно-жовте забарвлення заболоні висушених пи­ломатеріалів хвойних порід.

До хімічних забарвлень належать також почервоніння віль­хової деревини, позеленіння свіжозаготовленої липової дереви­ни, чорнильні плями в місцях стикання деревини дуба, бука та інших порід, багатих на дубильні речовини, із залізними деталями. Хімічні забарвлення на механічні властивості де­ревини не впливають, але псують колір.