Тема 18. Адміністративна відповідальність.

1. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності.

2. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.

3. Нормативне регулювання адміністративної відповідальності.

4. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.

1. Адміністративна відповідальність є найбільш поширений видом юридичної відповідальності. Але не дивлячись на це, жоден нормативний акт не містить визначення адміністративної відповідальності.

Наука адміністративного права оперує дуже великою кількістю доктринальних визначень адміністративної відповідальності, які або суперечать одні одному, або ж є застарілими.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності і володіє усіма її ознаками:

• Адміністративна відповідальність спирається на державний примус. Державний примус це владний вплив уповноважених органів держави на свідомість та поведінку осіб, що вчинили правопорушення.

• Адміністративна відповідальність тягне за собою настання несприятливі наслідки для порушника, які носять моральний або матеріальний характер.

• В заходах адміністративної відповідальності міститься кінцева правова оцінка діяння правопорушника від імені держави.

• Притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється уповноваженим на те органом у відповідності із нормами адміністративного матеріального та процесуального права.

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності адміністративна відповідальність має власні специфічні риси, які відрізняють її від інших видів відповідальності.

• Притягнення до адміністративної відповідальності відбувається лише при вчиненні особою адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність тягне за собою не будь-яке порушення норм адміністративного права, а порушення такої норми, яка захищена адміністративними санкціями. Така норма може і не належати до галузі адміністративного права.

• Адміністративна відповідальність має державно-обов’язковий характер. Ця ознака проявляється в тому, що виявлення адміністративних правопорушень, провадження по справі та покарання порушника є обов’язком держави, який вона реалізує незалежно від волі зацікавлених осіб.

• Норми, що встановлюють адміністративну відповідальність, не обмежується кодексом про адміністративні правопорушення, а містяться у різних нормативних актах, які приймаються різними органами та мають різну юридичну силу.

• Правом притягувати до адміністративної відповідальності наділена дуже велика кількість органів. Не тільки суди, а й органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

• Адміністративна відповідальність характеризує особливий процесуальний порядок її реалізації, який характеризується простотою, оперативністю та економічністю. При вирішені адміністративних справ уповноважений орган зацікавлений в тому, щоб розглянути справу як найшвидше та з мінімальними для держави затратами. Затягування у строках накладення покарання призведе до страти причинно-наслідкового зв’язку у свідомості правопорушника між вчиненим правопорушенням та покаранням. Тривалий розгляд справи, особливо при незначних правопорушеннях є економічно невигідні для держави, тобто затрати на розслідування справи можуть набагато перевищувати розмір штрафу.

• Заходи адміністративної відповідальності застосовуються уповноваженими органами та посадовими особами по відношенню до непідлеглих їм по службі осіб.

• Притягнення до адміністративної відповідальності не тягне для порушення судимості та не є підставою для звільнення з роботи.

Адміністративна відповідальність – це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які виникають з приводу застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до правопорушника.

2. Крім адміністративної відповідальності до складу юридичної відповідальності входять кримінальна, цивільно-правова та дисциплінарна.

Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів адміністративних відповідальності є проблемою не тільки юридичної науки, а й практики, особливо коли це стосується відмежування з кримінальною та цивільною відповідальністю.

Найчастіше адміністративну відповідальність порівнюють із кримінальною. Змішування кримінальної та адміністративної відповідальності має історичні причини, оскільки більшість сучасних адміністративних правопорушень раніше вважалися не значними злочинами та каралися нормами кримінального права.

Самі по цій причині кримінальна та адміністративна відповідальність має багато спільних рис:

• І кримінальна і адміністративна риса є відповідальність перед державою.

• Обидва ці види відповідальності мають каральну, а не компенсаційну природу. Тобто мета, це покарання правопорушника, а не відшкодування шкоди.

Відмінні риси:

• Адміністративні проступки мають значно нижчий рівень суспільної небезпеки аніж кримінальні злочини.

• Особливості нормативного регулювання. Процедура притягнення до кримінальної відповідальності регулюється виключно кодексами (КК, КПК), тоді як адміністративна відповідальність встановлюється не тільки кодексом, а й іншими нормативними актами.

• Різний спосіб притягнення до відповідальності. Кримінальна відповідальність встановлюється в виключно судовому порядку, то тоді як адміністративна переважно в позасудовому.

Відмежування від цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність настає в наслідок невиконання договірного зобов’язання або завдання матеріальної чи моральної шкоди іншим особам.

В більшості випадків, цивільна відповідальність настає без застосування заходів державного примусу. Державний примус має місце лише у виключних випадках і застосовується тільки судом.

Адміністративна відповідальність відрізняється від цивільно-правової за такими ознаками:

• Цивільна відповідальність має компенсаційну мету. Тобто відшкодування збитків потерпілому. Метою адміністративної відповідальності є покарання порушника, в тому числі і санкціями майнового характеру.

• Адміністративна відповідальність пов’язана з суспільно-небезпечним діянням. Тоді як цивільне правопорушення не має такої ознаки як суспільна небезпека.

• Обов’язковою ознакою адміністративного правопорушення є наявність вени особи. Цивільна відповідальність може наставати і без вини особи.

Відмінність від дисциплінарної відповідальності:

• Дисциплінарна відповідальність вимагає наявності трудових або службових відносин між порушником та особою, що накладає стягнення. В адміністративній відповідальності наявність таких відносин не допускається.

• Дисциплінарне правопорушення не має ознаки суспільної небезпечності.

• Нормативною підставою дисциплінарної відповідальності є норми трудового або службового права. Правовою підставою адміністративної відповідальності є норми адміністративно-процесуального права.

3. Особливістю нормативних актів, що становлять адміністративну відповідальність є те, що вони не обмежуються кодексом про адміністративні правопорушення.

Види відповідальності, та іноді способи притягнення до адміністративної відповідальності можуть встановлюватися різними нормативними актами. І це на сьогодні вважається основним недоліком адміністративно-деліктного законодавства.

Систему нормативних актів, що становлять адміністративну відповідальність складають:

• Конституція України. Не містить адміністративно-деліктних норм, а лише стверджує, що діяння які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них встановлюється виключно законами України.

• Кодекс України про адміністративні правопорушення. Хоча кодекс не врегульовує всіх аспектів адміністративної відповідальності, проте саме він визначає поняття та ознаки адміністративного правопорушення, його склад, види адміністративних стягнень та основні принципи їх накладення (1984 р. Кодекс УРСР).

• Законодавчі акти міжгалузевого характеру (митний кодекс, повітряний кодекс, закон «про охорону державного кордону», «про об’єднання громадян» та інше).

• Згадані нормативні акти встановлюють або ж окремі склади адміністративних правопорушень, або ж містять лише гіпотезу та диспозицію адміністративно-деліктної норми, відсилаючи до санкції, яка міститься в кодексі про адміністративні правопорушення.

• Також Указами Президента, постановами Міністрів, або ж актами центральних органів виконавчої влади. Такі акти можуть становити або самостійні склади правопорушень.

Повноваження органів місцевого самоврядування по встановленню адміністративної відповідальності передбачені статтею 5 КпАП.

Згідно цієї статті, місцеві ради мають право встановлювати правила благоустрою міст, правила на торгівлю ринках, правила додержання тиші в громадських місцях та приймати рішення з питань боротьби з епідеміями та епізоотіями.

В більшості випадків, місцеві ради уповноважені не тільки встановлювати склади подібних правопорушень, а й розслідувати адміністративну справу та карати порушника.

Цим займаються виконавчі комітети місцевих рад або ж спеціально-створені при виконавчих комітетах адміністративні комісії.

4. Кодекс про адміністративні правопорушення в якості суб’єкта правопорушення визначає виключно фізичних осіб.

Така особливість адміністративної відповідальності була характерна в соціалістичний час і зумовлювалась виключно державною власністю всіх підприємств, установ, організацій.

Це означає, що карати підприємства штрафом було невигідно для держави. Оскільки таким чином кошти переводилися із одного державного бюджету в інший.

В разі порушення підприємством певних адміністративних норм та правил до нього застосовувались не адміністративні стягнення, а дисциплінарна відповідальність щодо посадових осіб такого підприємства.

На початку 90-х років, юридичні особи стали приватною власністю і керівники таких підприємств не мали прямого підпорядкування керівнику центрального органу виконавчої влади. Тобто дисциплінарна відповідальність вже не могла бути застосована.

Відповідно з початку 90-х років був прийнятий ряд законів та підзаконних актів, якими вже практично встановлювалась адміністративна відповідальність юридичних осіб, як правило у формі штрафу.

Відповідальність, що застосовується до юридичних осіб в цих законах, можна вважати адміністративною, за такими ознаками:

• Наявність адміністративного правопорушення, тобто такого протиправного діяння, яке спрямоване на порушення відносин, що охороняється нормами адміністративного права.

• До юридичної особи правопорушника застосовується юридичне стягнення саме адміністративного характеру (попередження та штраф). Ці штрафи відрізняються від цивільних тим, що зараховуються до державного бюджету.

• Подібні стягнення накладаються органами адміністративної юрисдикції, якими є органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Проте не розробленою є теоретична частина адміністративної відповідальності юридичних осіб. Зокрема, питання щодо форм види юридичної особи та вичерпної класифікації стягнень, які можуть бути до них застосовані.