Реферат

Наукова стаття складається зі вступу (постановки проблеми), формулювання завдання (мети) дослідження, основної частини, загальних висновків, списку використаних джерел і має 5 рисунків, 1 таблицю. Список використаних джерел містить 19 бібліографічних описів і займає 2 сторінки. Загальний обсяг роботи 16 сторінок.

Метою роботи розкриття основних технологій електронних бібліотек, зокрема технологій формування фондів, пошуку даних, доступу до інформації та принципів роботи.

При проведенні дослідження було використано методи інформаційного аналізу першоджерел, відбору з них необхідної інформації, метод аналітико-синтетичної переробки відібраної інформації.

Результатами дослідження стало розкриття поняття електронних бібліотек, визначення їх структури, механізму роботи. Зокрема було вивчено технологічний аспект опрацювання джерел, що надходять до електронної бібліотеки, їх оцифрування та основні формати. Досліджено технологію формування фондів електронної бібліотеки та описано технічні моделі її роботи.

Результати дослідження можуть бути корисними для отримання загальних відомостей про технології електронних бібліотек читачами, які цікавляться інформаційними технологіями, а також фахівцями із суміжних галузей.

Ключові слова: аналітико-синтетична переробка інформації, інформаційно-пошукові системи, реферат, анотація, квазіреферат, метадані, бібліографічний опис, менеджмент бібліографічної інформації, електронна бібліотека, пошуковий образ.

Квазіреферат

У Росії виникнення і розвиток анотування невід'ємні від розвитку критичної бібліографії. Питання методики анотування вперше було порушено на Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи.

Стандартизація анотування дала змогу уточнити зміст поняття, сприяла уніфікації структури анотації, її форми, обсягу, видавничого оформлення та ін. Анотування використовується як засіб бібліографічної характеристики документа у бібліографічних посібниках, у каталогізації документів, у видавничій справі (макет картки з анотацією вміщують у книгах та періодичних виданнях).

Анотування застосовують у книжковій торгівлі з метою інформації та реклами, а також як засіб вилучення та фіксування інформації при читанні.

Широко застосовують його при анотуванні різних документів, наприклад, дипломатичних. Анотації можуть бути подані на кожний документ (суцільне анотування) або на деякі документи (вибіркове анотування).

У довідковому анотуванні застосовуються певні особливості і методичні прийоми. Групові довідкові анотації використовуються рідко, оскільки стисло охарактеризувати одночасно кілька творів, як того вимагає довідкове анотування, дуже важко. Головне завдання рекомендаційного анотування — активний вплив не тільки на логічне, а й на емоційне сприйняття користувача.

В аналітичному рекомендаційному анотуванні основна увага приділяється характеристиці об'єкта анотування в загальному контексті твору. При анотуванні друкованих матеріалів вказується вид документа, його назва або початкові слова документа (при відсутності назви), вихідні дані. При анотуванні не слід уживати фраз і виражень, що не несуть основного значеннєвого навантаження ("у матеріалах утримується", "документи стосуються"), а також таких формулювань, як "досить коштовні матеріали", "дуже цікаві матеріали" і т. п.

Загальна методика анотування містить основні положення щодо здійснення процесу анотування і головні вимоги до тексту анотації, які слід ураховувати, формуючи його.

Оскільки загальна методика не може передбачити всіх можливих варіантів, що потребують у кожному окремому випадку конкретних рішень, розробляють спеціальні методики анотування. У практиці анотування поширені схеми, створені на основі різних підходів до структурування інформаційних елементів.

Процес анотування можна поділити на три етапи: підготовчий, основний і заключний. Важливо розуміти, що не всі відомості, одержані на цьому етапі анотування, можуть входити до анотації, адже ці відомості можуть бути поверховими, недостатніми для глибокого розкриття змісту і значення документа. Основними методами такого згортання і надання відомостей при анотуванні є: цитування, перефразування, інтерпретація.

На заключному етапі процесу анотування текст анотації формулюється, редагується й остаточно оформляється. Загальні вимоги до методики анотування документів викладені у міждержавному стандарті ДСТУ 7.9 95 "Реферат і анотація".

В анотуванні слід дотримуватись єдності часу, однаковості дієслівних форм. Далі коротко описані найбільш популярні інструменти анотування. У його основі лежить адаптивна система добування інформації, що навчається анотуванню документів, узагальнюючи анотації користувачів.