Міністерство охорони здоров’я

Комунальний заклад «Бериславське медичне училище»

Херсонської обласної ради

Іщенко М.О.

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний курс

Методичні рекомендації

для студентів медичних закладів

Берислав 2011

Міністерство охорони здоров’я

Комунальний заклад «Бериславське медичне училище»

Херсонської обласної ради

Іщенко М.О.

УКРАЇНСЬКА МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний курс

Методичні рекомендації

для студентів медичних закладів

Берислав 2011

Зміст

Передмова

Модуль І.

Мова та професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування, мовленнєвий етикет спілкування.

Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів, композиція мовлення.

Власне українська та іншомовна лексика у професійному спілкуванні. Терміни та професіоналізми.

Багатозначні слова та контекст. Пароніми та омоніми у професійному мовленні. Фразеологізми. Синонімічний вибір слова.

Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Номенклатурні назви в професійному мовленні. Правопис географічних назв.

МодульІІ

Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні.

Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні.

Особливості використання граматичних форм займенників у професійному мовленні.

Особливості використання числівників у професійному мовленні

Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

Особливості використання граматичних форм прислівника у професійному мовленні

Особливості використання службових частин мови у професійному мовленні

Синтаксичні особливості професійних документів

Модуль ІІІ

Укладання документів щодо особового складу та розпорядчих документів

Укладання довідково-інформаційних документів

Укладання документів з господарсько-договірної діяльності

Укладання обліково-фінансових документів

Укладання організаційних документів

Професійна документація медичних працівників

Словник медичних термінів

Теми рефератів

Література

ПЕРЕДМОВА

ХХІ століття ставить перед освітою нові вимоги та завдання. Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій, які забезпечують доступ до мережі високоякісних баз даних, розширюють можливості студентів у сприйнятті складної інформації. Це можна зробити шляхом застосування «модульної технології» вивчення дисциплін, тобто шляхом створення та застосування індивідуальних модульних посібників.

Пропоновані методичні рекомендації з української мови за професійним спрямуванням побудований за модулями, застосування яких дає можливість структурувати навчальну дисципліну в систему наукової інформації. Кожен модуль складається з окремих блоків: теоретичного, практичного, індивідуальних домашніх завдань, запитань і завдань для самоконтролю, тестового та контрольного блоку.

Теоретичний матеріал подано стисло, основну увагу зосереджено на головному. Оскільки студентам важливо не лише засвоїти наукову інформацію, а оволодіти практичними навичками її застосування, то в рекомендаціях є блок практичних й індивідуальних домашніх завдань. Цей блок спрямований на те, щоб студенти набули навичок укладання окремих документів, засвоїли правописні норми літературної мови. Контрольно-оцінний компонент модульної технології навчання репрезентується під час відповідей на запитання для самоконтролю та під час виконання тестових завдань і контрольних робіт.

Отже, використовуючи дані методичні рекомендації, студенти, засвоївши відомості та виконавши завдання, здобудуть міцні знання курсу української мови за професійним спрямуванням.

Модуль 1

Вступ.

Особливості професійного спілкування та використання української літературної мови

План

1.1.Мова та професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування, мовленнєвий етикет спілкування.

1.2.Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів, композиція мовлення.

1.3.Власне українська та іншомовна лексика у професійному спілкуванні. Терміни та професіоналізми.

1.4.Багатозначні слова та контекст. Пароніми та омоніми у професійному мовленні. Фразеологізми. Синонімічний вибір слова.

1.5.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Номенклатурні назви в професійному мовленні. Правопис географічних назв.

Теоретичний блок

1. Мова та професія. Основні вимоги до мовлення. Особливості професійного спілкування, мовленнєвий етикет спілкування.

Мова – засіб спілкування. Спілкуючись між собою люди користуються реченнями. Речення – основна одиниця спілкування. Мова є основною формою національної культури і насамперед першоосновою літератури. Вона характеризується єдністю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх одиниць, що входять до її складу. Мова існує у вигляді різноманітних актів мовлення, повторюваних усно й фіксованих за допомогою письма. Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною радою 28 червня 196 року, українська мова є державною мовою в Україні

Мовлення – є сукупністю мовленнєвих дій, кожна з яких має свою мету, що випливає із загальної мети спілкування. Основу мови і мовлення становить мовленнєва діяльність. Тільки у ній народжується, формується і мова, і мовлення. Мовленнєва діяльність можлива лише в суспільстві, зумовлюється його потребами.

Спілкування – це обмін інформацією, передача певної інформації однією людиною іншій. Спілкування здійснюється в мовленнєвих актах. Форми спілкування бувають різні: діалог, полілог, монолог.

Літературна мова — це унормована, відшліфована фор­ма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організа­цією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній фор­мах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мов­ленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має й свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній із форм.

Писемна форма літературної мови функціонує у сфері державної, політичної, господарської; наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспіль­ства.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм:

• орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень)

• графічні (передача звуків на письмі)

• орфографічні (написання слів)

• лексичні (слововживання)

• морфологічні (правильне вживання морфем)

• синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень)

• стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування)

• пунктуаційні (вживання розділових знаків)

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного наріччя. Зачинателем нової української літературної мови був І.П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка-Полтавка”). Основоположником сулм по праву вважають Т.Г. Шевченка.

Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності включає три аспекти: професійно-прикладний, національно-культурницький і морально-патріотичний.

Професійно-прикладний аспект реалізується, головним чином у галузі практичної діяльності медичних працівників, в процесі спілкування з пацієнтами. Незалежно від успіхів технічного процесу в медицині живе слово лікаря ніколи не втратить свого значення. Це слово має бути зрозумілим, проникливим, переконливим, повинно викликати довір’я.

Функціонування національної мови в науковій медицині, забезпечуючи повноту мовно-професійного спілкування медичних працівників. Несе національно-культурницьке навантаження. Розвиток наукової медичної мови сприяє лексичному та семантичному збагаченню національної мови, її формуванню на рівні мов цивілізованих націй.

Любов і повага до рідної мови є ознакою моральності, вихованості, інтелігентності. Рідна мова в устах лікаря, медсестри, під пером науковця значною мірою сприяє вихованню громадських почуттів, почуттів відповідальності перед пацієнтом і перед суспільством, загострюючи принциповість, посилюючи прагнення до самовдосконалення. У підготовці майбутніх медичних працівників ці важливі аспекти функціонування української мови об’єднуються в одне містке і основне поняття – професійну спрямованість.

Оволодіння мистецтвом слова для майбутнього медика – це успішний засіб впливу на пацієнтів, могутній засіб профілактики і лікування багатьох захворювань, пропаганди здорового способу життя.

Культура українського мовлення характеризується такими комунікативними ознаками: правильність, точність, логічність, послідовність, багатство, чистота, доречність, виразність

Правильність мовлення – це дотримання норм сучасної української літературної мови. Правильність мовлення полягає в доцільному використанні тих чи інших граматичних форм, синтаксичних структур у певному контексті.

Точність мовлення ділової особи полягає в чіткій відпо­відності значення слів предметам, діям, ознакам або явищам дійсності (понятійна точність) і відповідності висловлювання задуму продуцента (предметна точність), в умінні виражати думки так, щоб вони були однозначно сприйняті реципієнтом у процесі спілкування.

Логічність виражається у способі організації ділового тексту, його композиції, у правильності побудови словосполучень, речень, у точності вживання слів.

Чистота ділового мовлення передбачає відсутність кад. мовнимих елементів, які засмічують українську мову.

Лаконічність мовлення – це ясне, чітке і стисле викладання ділового тексту.

Доречність полягає в такому доборі й організації мовних засобів, які роблять мову відповідною меті і змісту тексту, комунікативної ситуації.

Етикет (з фр. – ярлик, етикетка) – це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості. Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі. Мовленнєвий етикет професії лікаря вимагає особливої уваги до культури поведінки і вибору слів при спілкуванні з пацієнтом, адже слово лікаря - як ліки.

Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкуван­ня часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.

Існує чимало типових комунікативних ситуацій (етикет­них), для яких характерна впорядкована система мовних зна­ків (формул).