Історичні типи держави

Історичним типом держави називають сукупність най­більш суттєвих ознак, властивих державам, які існували на пев­них етапах історії людства. Прийнято називати більшість з держав відповідно до класу, потреби якого насамперед держава задовольняє. Так, визначають рабовласницьку, феодальну, буржуазну (капіталістичну) і соціалістичну держави, а також держави перехідного періоду. Нині чимало держав будують державу соціальної демократії (або постбуржуазну).

Загальна характеристика держави та державної влади

Держава — це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інте­реси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу.

Ознаки держави:

суверенітет — можливість держави самостійно розв'язувати всі питання свого внутрішнього життя й зовнішніх відносин, здійснювати владу й правосуддя на своїй території;

апарат публічної влади (відокремлений від суспільства державний апарат) – здійснює лише керівництво держа­вою і діє в інтересах певної частини суспільства;

наявність апарату примусу – суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки;

наявність чітко визна­ченої території, обмеженої кордонами;

поділ населення за територіальним принципом;

система права – соціальні норми, правила поведінки, обов’язкові для усіх;

державна символіка;

збройні сили (військо);

податкова та фінансова система;

державна мова.

Функції держави

Функції держави – це основні напрями діяльності держави, що забезпечують здійс­нення завдань, заради яких вона створена.

Класифікація функцій держави:

за часом дії: постійні та тимчасові;

за значенням: основні (головні) і неосновні (неголовні)

за сферою діяльності: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні функції спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави, а зовнішні – на встановлення й підтримку відносин з іншими держави.

До внутрішніх функцій належать:

1) економічна функція – формування та виконання бюджету, складання та виконання програм економічного розвитку, фінансування низки галузей, безпосереднє керівництво державним сектором економіки;

2) функція захисту прав і свобод людини і громадянина – конституційне закріплення особистих, політичних і соціальних прав людини, діяльність державних органів, що захищають права людини і громадянина;

3) соціальна функція – забезпечення гідного рівня життя людини, допомога громадянам держави, які за об’єктивними чинниками не можуть брати участь у створенні матеріальних благ;

4) функція фінансового контролю – виявлення та облік доходів виробників матеріальних та духовних благ, стягнення податків, розподіл податкових коштів;

5) функція охорони правопорядку – забезпечення точного та повного виконання правових розпоряджень всіма учасниками правових відносин усередині держави, залучення до юридичної відповідальності правопорушників;

6) природоохоронна, або екологічна функція – регулювання процесу використання природних ресурсів, збереження і відновлення природного середовища життя людини;

7) культурна (духовна) функція – організація, створення, забезпечення зберігання культурної спадщини та доступу громадян до неї;

8) інформаційна функція – організація та забезпечення системи отримання, використання, поширення та збереження інформації.

До зовнішніх функцій належать:

1. функція забезпечення безпеки держави – захист країни від нападу ззовні, захист загальнонаціональних інтересів від деструктивних сил усередині країни;

2. функція міжнародного співробітництва в політичній, економічній, культурній і спортивній галузях, участь у забезпеченні світового правопорядку, допомога населенню інших держав, які опинилися в умовах стихійного, соціального лиха або техногенної катастрофи.