Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ш.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
252.42 Кб
Скачать

Загальне поняття про рішення, алгоритм його прийняття.

Рішення — це вибір альтернативи, речове відбиття власне управління (менеджменту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обдумувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обго­ворень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управ­ління.

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах, як права, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність.

Право прийняття мають усі менеджери, але відповідні групи їх мо­жуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники.

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів при прийнятті рішень. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими обов'язками може приймати тільки директор підприємства.

Обов'язковість потребує від менеджера обов'язкового прийняття рішення, якщо цього вимагає ситуація, що склалася в організації.

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати кваліфі­ковані рішення.

Відповідальність показує, які санкції можна застосувати щодо менеджера в результаті прийняття хибного рішення.

Також важливою умовою прийняття управлінських рішень у системі менеджменту є їх вироблення та раціональний вибір.

Процес вироблення раціональних рішень складається з таких етапів:

1. Виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення.

2. Збір та обробка інформації.

3. Виявлення та оцінка альтернатив.

4. Підготовка та оптимізація рішення, яке приймається.

5. Прийняття рішення.

6. Реалізації рішення та оцінка результатів.

Методи розробки і прийняття рішень.

Найтиповіші методи прийняття рішень в групах:

1. Авторитарний - рішення приймає авторитетна особа. Цей метод може призвести до досить розумних рішень, якщо до того як його прийняти заслуховується і враховується думка всіх членів групи. Разом з тим, члени групи таке рішення не сприймають як своє.

2. Непомітне рішення - хтось вносить пропозицію, виникає дискусія, чіткої позиції ніхто свідомо не висуває і рішення виникає нібито само по собі, без його усвідомлення.

3. Рішення меншості - при розробці такого рішення меншість вносить свої пропозиції, інші вважають, що рішення прийняли під тиском. Разом з тим, мовчання не є ознакою згоди, тому можуть виникати конфлікти.

4. Компромісне рішення - приймається рішення, яке ніхто конкретно не пропонував, так зване середнє рішення.

5. Рішення більшості - це рішення вважається демократичним і успішним. Виникає воно, як правило в результаті досить серйозного обговорення і голосування, з урахуванням думки багатьох осіб.

6. Рішення взаєморозуміння - рішення виникає в результаті дискусії, без голосування і, як правило, має досить чітке пояснення чому прийнято саме це рішення.

7. Одноголосне рішення - рішення є досить рідким випадком, тому що складно досягти повної одностайності.

До вибору методу підвищення обґрунтованості і якості управлінських рішень необхідно підходити творчо, залежно від обставин, наявних ресурсів, термінів, виду проблеми тощо. Однаковий метод може давати різні результати. Тому "зациклюватися" на колись успішному не варто. Потрібно експериментувати, комбінувати різні методи, а інколи просто довіритися власному здоровому глузду.