- •1.Періодизація історії української культури.
- •2.Культурно-мистецький процес XVIII ст. Барокова ікона, портрет, гравюра.
- •3. Літературний і мистецький процеси в Україні 20-30-х роках хх століття.
- •4. Поняття культури. Українська народна та національна культура: їх основний зміст і взаємозв’язок.
- •6.Український театр у період культурного піднесення 20-х років хх ст.
- •7.Історіографія історії вітчизняної культури.
- •8. Освіта та гуманістична культура в XVII-xviiі ст..
- •9.Успіхи української культури 20-х рр. Хх ст. І наступ сталінізму на вітчизняну інтелігенцію.
- •10.Предмет історії вітчизняної культури: суть, поняття, категорії та основний зміст історії вітчизняної культури.
- •11.Пізнє бароко в укр культурі. І.Мазепа
- •12. Цензура та репресії проти діячів культури.
- •13.Історичні умови розвитку української культури в хiv – першої половини XVII ст.
- •14.Кінець староукраїнської барокової культури. Г. С. Сковорода.
- •15.Культурні традиції українського націоналізму хх ст.
- •16. Галузі вітчизняної культури( побутова, художня, науково-технічна)
- •17.Умови та причини виникнення процесу національно-культурного відродження у Наддніпрянській Україні.
- •18.Українська культура та патріотична творчість діячів культури в роки другої світової війни.
- •20.Генезис та періодизація культурно-національного розвитку України в першій половині хіх ст.
- •21. Відбудова матеріальної бази української культури після Великої вітчизняної війни.
- •22. Духовна культура давніх слов’ян. Зарубинецька та черняхівська культура.
- •23.Академічний (дворянський) період культурно-національного відродження в Україні.
- •24. Літературні та мистецькі процеси в умовах ідеологічних репресій та хрущовської відлиги.
- •25. Релігія ранньослов’янських племен.
- •26. .Просвітницький реалізм української літератури кінця xviiі – першої половини хіх ст. Іван Котляревський.
- •27.Шістдесятники та їх місце в розвитку української національної культури.
- •28.Джерела та впливи давньоруської культури.
- •29.Російсько-українські культурні взаємини хіх ст.
- •30. Українська культура в другій половині 60-80-х рр. Хх ст.
- •31. Усна народна творчість у Київській Русі.
- •32.Романтизм в українській літературі першої половини хіх ст.
- •33.Загальноосвітня та вища школа в Україні у 60-80-х рр. Хх століття
- •34. Язичницькі вірування в Київській Русі.
- •35. Розвиток освіти і науки в Україні у першій половині хіх ст.
- •37.Запровадження християнства і його вплив на культуру Київської Русі. Володимир Великий.
- •38. Культурно-національне відродження в Західній Україні у першій половині хіх ст. „Руська трійця”.
- •36.Соціально-культурна ситуація в України в період перебудови.
- •40.Архітектура та образотворче мистецтво Київської Русі.
- •41.Культурницька діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
- •42.Культурно-національне відродження кінця хх століття та його місце в розбудові Української незалежної держави.
- •43.Освіта і поширення писемності в Київській Русі.
- •44.Тарас Шевченко і українська культура.
- •46.Зміст і особливості літератури Київської Русі.
- •45.Українська національна культура і становлення демократичного, цивілізованого суспільства.
- •49.Особливості розвитку культури Галицько-Волинської Русі.
- •50.Класицизм у літературі та мистецтві України другої половини хіх ст. Іван Франко.
- •51.Українська національна культура і світова цивілізація: єдність і взаємозалежність сучасних культур.
- •52.Літописання в Галицько-Волинській Русі.
- •53.Освіта і наука України в другій половині хіх ст.
- •54.Українська православнацерква і українська культура.
- •55.Містобудування та архітектура в Галицько-Волинській Русі.
- •56.Становлення та розвиток українського професійного театру в другій половині хіх ст.
- •57.Українська греко-католицька церква і українська культура.
- •58.Українські землі в культурно-політичній системі Польсько-Литовської держави.
- •59. Культурно-національне відродження в Західній Україні у другій половині хіх ст.
- •60.Римо-католицька церква і укр. Культура.
- •61.Історичні умови розвитку української культури в хiv-XVII ст.
- •62.Третій період культурно-національного відродження в Україні. Михайло Драгоманов.
- •63.Українська мова і її місце в розвитку української національної культури.
- •64.Православні братства та їх роль у розвитку української культури
- •65.Формування української нац. Культури на 3 етапі і культ.-нац. Відродження України
- •66.Вища школа та наука Укр. На сучасному етапі.
- •67. Розвиток освіти та науки в Укр. Початок книгодрукування. Іван Федоров
- •68.Культура Наддніпрянщини та Західної України в часи першої Російської революції та Першої світової війни.
- •69.Культура укр. Діаспори XX - початку XXI ст.
- •70.Початок книгодрукування на українських землях. Іван Федоров.
- •71.Культурно-освітній розвиток періоду Української Центральної Ради.
- •72. Російсько-українські та українсько-російські культурні взаємини 20 - на початку 21 ст.
- •73.Острозькии освїтньо-культуриші центр. Костянтин Острозький. Мелетій Смотрицький.
- •74. Розвиток української культури періоду Гетьманської держави.
- •75.Культурні процеси в Україні за гетьманату п. Скоропадського.
- •76.Укр.Козацтво та козацьке бароко
- •77. Політика більшовиків у галузі культури та культурні перетворення в Україні період вставновлення радіанської влади.
- •78.Релігія в духовно-культурному відродженні укр. Народу.
- •79. Архітектура і (образотворче) мистецтво України в 14-17ст.
- •80. Історична обумовленість і чинники культурно-національного відродження в Україні у 20-х роках.
- •81. Україна в системі юнеско та Болонського процесу.
- •82.Розвиток оборонної архітектури та військового мистецтва у хiv-XVII ст.
- •83. Культурно-освітній розвиток у 20-30-х роках хх століття.
- •84. Повернення національних культурних надбань з-за кордону.
- •85. Проникнення в Україну європейського бароко та його вплив. Досягнення української барокової культури в XVII-xviiі ст.
- •86. Здійснення українізації в 20-х роках хх століття та її суперечливий характер
- •87. Культура української діаспори хх – початку ххі століть
- •88.Національний варіант бароко в літературі, театрі і музичному мистецтві.
- •89. Духовно-релігійні процеси в Україні у 20-30-х роках хх століття.
- •90.Культура Хмельниччини від найдавніших часів до сьогодення
56.Становлення та розвиток українського професійного театру в другій половині хіх ст.
XIX століття створило всі передумови для виникнення нового театру. Реалістична гра російського актора М. Щепкіна та українського — К. Соленика, яких порівнював Т. Шевченко, поява українських драматичних творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Кобзаря, спроба поставити українські драми в столиці Російської імперії Є. Гребінкою та в інших містах Я. Кухаренком дали неабиякий шанс у майбутньому виникнути такому важливому компонентові, як художній ансамбль, який створили М. Кропивницький та М. Старицький.
Царські укази про заборону українського слова і національного театру, а також безліч чиновницько-бюрократичних гальм хоч і сповільнювали розвиток української драматургії, заважали її розвитку, проте знищити не могли. В кінці 70-х років українське акторське мистецтво, сам театр набрали виразних суспільно-громадських функцій, сприяли піднесенню національної свідомості народу.
Цей театр прийнято називати театром корифеїв. Слово "корифей" — грецьке. У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або заспівувача, іншими словами — ватажка митців. У сучасному розумінні слово "корифей" означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва.
Підвалини нового українського театру заклав М. Кропивницький, який створив прекрасну трупу акторів й особливу увагу приділив режисурі. Якщо досі кожен актор грав відокремлено, то Кропивницькому вдалося створити такий колектив, де творча індивідуальність одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших артистів. Видатний діяч російського театру М. Синельников визнавав: "До цього часу, до зустрічі з "Малоросійським театром", я, незважаючи на серйозне знайомство з постановниками, кращими на той час, Малого Московського театру, не знав і навіть не запідозрював про головне — про ансамбль".
М. Кропивницький сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську — впливу на глядачів, учив проникати у внутрішній світ героїв, перевтілюватися у них.
Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забороняв вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв виключно розважально-комічні.
Оскільки репертуар на час виникнення театру корифеїв не був особливо широким ("Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник" І. Котляревського, "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ'яненка, "Назар Стодоля" Т. Шевченка), то стало само собою зрозумілим, що театру потрібні нові твори, в яких відчувався би подих сучасності. їхніми авторами стали М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, які одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.
У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. При всіх обмеженнях і умовностях (перед кожною українською виставою мусила відбутися російська) цей крок міністерства внутрішніх справ хоч трохи легалізував український театр.
У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: М. Кропивницький зі своїми акторами відокремився від М. Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.
Авторитет театру корифеїв був значно більший, ніж того на початку творчого шляху могли очікувати самі актори. Під час перебування на гастролях у Москві українські артисти були тепло зустрінуті передовою громадськістю. Художник І. Рєпін подарував М. Кропивницькому картину, на якій керівник трупи в козацькому вбранні керував човном серед бурхливого моря. У Петербурзі український театр сміливо конкурував з імператорським театром, про який драматург О. Островський писав, що цей заклад перетворився в місце "пустої забави", через що глядач "лавиною сунув в український театр, де показувалося мужицьке життя".
Робота в театральних трупах вимагала повної самовіддачі, зречення всіх благ. Творчі колективи М. Кропивницького, М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського часто пішки мандрували з місця на місце, недоїдали, хворіли, ставали подібними до циганських таборів через мандрівний спосіб життя.
Проте саме ці колективи з провідними акторами творили славу українського театру. Про гастролі корифеїв гаряче відгукнувся І. Франко, назвавши вистави у Петербурзі тріумфом українського мистецтва, а засновник МХАТу К. Станіславський у 1911 році писав: "Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський — блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва..." Після такого вступу є необхідність розповісти учням про кожного з акторів зокрема, щоб у старшокласників склалося конкретне уявлення про цих талановитих людей.