5. 4. Методичні вказівки до практичних завдань

5.4.1. Оцінка науково-технічного рівня нового виробу

Для порівняння основних параметрів, які формують конкурентоспроможність нового виробу з аналогічними параметрами товару-аналога, який на час створення новації вважається на ринку кращим, розраховують співвідношення величин кожного із порівнюваних параметрів нового продукту і аналога. Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності здійснюється за формулами

(і=1,2,…n), (1)

, (2)

де - одиничний показник конкурентоспроможності за і- тим технічним параметром; - величина і – того параметра для нової продукції; - величина і – того параметра для виробу, прийнятого за зразок.

Формула (1) використовується за умови, що підвищенню конкурентоспроможності виробу відповідає збільшення показника (наприклад, показник «продуктивність праці»). У протилежному випадку обирається формула (2) (наприклад, для показника «питомі витрати електроенергії).

Розрахунок одиничних показників має доповнюватися розрахунком групового показника конкурентоспроможності, який враховує значущість кожного із порівнюваних параметрів для споживача.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (включаючи нормативні) здійснюють за формулою

, (3)

де - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами; - одиничний показник конкурентоспроможності за і –тим параметром; - значущість і – того параметра в сукупності технічних параметрів, що характеризують потребу; - кількість параметрів, які оцінюють.

Отриманий показник характеризує міру відповідності товару існуючій потребі за всіма технічними параметрами. Чим він вищий, тим повніше задовольняються запити споживача.

Якщо значущість кожного із порівнюваних параметрів для споживача не визначена, то може бути використана інша форма узагальнюючого показника ступеня відповідності інноваційного зразка вищим світовим досягненням:

, (4)

де n – кількість оціночних показників.

Якщо хоча б один із одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за якимось показником не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник теж дорівнює 0, що свідчить про неспроможність цієї продукції конкурувати на обраному ринку.

5.4.2. Оцінка ризику інноваційної діяльності

Для оцінки рівня ризику інноваційної діяльності необхідно:

1. Оцінити ризик змінності прогнозованих результатів за декількома проектами. Для кожного з них прогнозуються три варіанти подій:

   • песимістичний;

   • стриманий (середній);

   • оптимістичний.

2. Кожному з варіантів оцінки присвоюється певний ступінь ймовірності (за оцінками експертів, чи за статистичними даними). Їх сума повинна дорівнювати одиниці (1). При визначенні ймовірності треба мати на увазі, що ймовірність отримання середнього результату, як правило, найвища.

3. По кожному з варіантів (для кожного проекту) розраховується прогнозований результат (ефект) з урахуванням ймовірності його отримання.

4. Визначається сумарний імовірнісний результат для кожного із запропонованих проектів.

5. Розраховується показник «стандартне відхилення» за формулою:

, (5)

де n – число спостережень;

t – число періодів;

- прогнозований середній доход (показник);

Е – запроектований доход (показник);

р - значення ймовірності отримання певного результату.

Цей показник дозволяє визначити, у якому проекті реальні доходи (показники) відхиляються від середнього значення (чим менше, тим краще).

Для конкретизації результатів (особливо у випадку, коли середні прогнозовані доходи сильно різняться) розраховують коефіцієнт варіації:

,

, (6)

Перевага віддається проекту, у якого цей показник найменший.