Моделювання „Сонечко милосердя”

Кожен учень отримує промінець Сонечка милосердя та пише на ньому, що він може зробити милосердного. Промінці наклеюють на дошку навколо сонечка (не треба питати, що ти зробив милосердного. Виставляти напоказ своє милосердя негарно).

Настільно-друкована гра «Так чи ні?» (З набором картинок)

Діти сідають навколо столу, розглядають картинки, на яких зображені різні ситуації, в яких одні вчинки персонажів є милосердними, а інші – ні. Діти мають систематизувати картинки, пояснити, чому одні вчинки можна назвати милосердними, а інші – ні.

Діємо самі

Колективна розмова „Як учинить чуйна людина”

Учні у групах обговорюють ситуації та виносять два рішення: як учинила б у певній ситуації чуйна людина, і як — нечуйна. Відповіді обговорюються, висуваються різні міркування.

Вправа для рефлексії: як вчинив би ти? (Відповіді даються на окремих аркушах, уголос не обговорюються).

Моделювання милосердя (серця, в якому вистачить місця для всіх)

Учні працюють у парах: отримують серця, вирізані з картону, та пишуть на них якості милосердної людини. Серця кріпляться навколо сонечка.

Тема 7. „людські цінності”

Ключові ідеї. Формуємо уявлення про справжні людські цінності: милосердя, здатність до самопожертви, мудрість, уміння вдовольнятися малим. Мистецтво як відображення людських цінностей. Розглядаємо хибні цінності: людина живе заради них, вони насправді не є цінностями.

Важливі запитання:

• Чому людина не помічає, що її цінності є хибними?

• Як розрізнити — справжні є цінності чи ні?

Знадобляться: аркушики паперу, картки з назвами цінностей.

Тексти

100 Бажань (скорочено)

Р. Гамерлінг

Це було дуже давно, коли на землі жили славетні лицарі, а в казкових палацах – добрі та злі феї. Одна з таких фей, на ім’я Бажанна, оселилася на високій горі та побудувала там собі палац, а навколо наказала звести велику стіну, вкриту діамантами та коштовним камінням. Стіна так блищала, що засліплювала кожного, хто до неї наближався.

Своє ім’я фея Бажанна отримала не марно. Було відомо: кому вдасться побачити фею та зазирнути їй в очі, вона матиме виконати будь-яке бажання. Але ніхто не наважувався підійти до палацу, де жила фея. Усі боялися засліпнути від страшного блиску. Крім того, казали, що у феї вогняні очі, і хто подивиться в них, одразу згорить...

Однак знайшовся лицар, який не побоявся очей феї. Його звали Авекдій.

Надів він лати, узяв сліпого коня та вирушив у дорогу. Три дні їхав Авекдій, поки потрапив до палацу. Від втоми заснув і навіть не помітив страшного блиску діамантових стін. Так лицар прокинувся уже на подвір’ї палацу і навіть не здогадувався, що він уже близько біля феї.

Зустріла його стара служниця, яка почала благати лицаря повернутися назад, подалі від біди. Але не так просто було його залякати.

- Краще нагодуй мене, - сказав він, – бо я втомився та зголоднів.

- Не можу нічим тебе нагодувати, - відповіла стара, - у мене навіть краплі води немає...

- Неправда! Я бачу тут цілий горщик з водою.

- Це — зачарована вода, - відповіла стара.

- А! Зачарована! – зрадів Авекдій. – Дуже добре. Скажи, в чому її чарівність.

- Ти вимагаєш неможливого. Якщо про це дізнаєшся, очі феї стануть для тебе безпечними.

Так стара виказала таємницю, навіть не усвідомивши це. Тоді лицар почав погрожувати, що виллє всю воду, якщо вона не розповість, як треба діяти з водою. І стара розповіла: якщо бризнути водою в очі феї, то вони погаснуть, поки той, хто бризнув, розмовлятиме з нею.

Авекдій дуже зрадів і побіг до палацу. Коли він дійшов до золотих дверей, що вели в опочивальню феї, він відчинив їх та побачив дівчину дивовижної вроди.

Спочатку краса дівчини приголомшила лицаря і він не наважувався підійти, але потім взяв змочену у чарівній воді батистову хустинку та провів нею по очах феї.

Фея прокинулася і зі страхом та здивуванням подивилася на лицара. Її очі на мить спалахнули вогнем, але тут же згасли. Коли вона зрозуміла, що лицар дістав чарівну воду, вона сказала:

- Не знаю, якою хитрістю тобі вдалося здобути чарівну воду, але тепер я у твоїй владі і маю виконати будь-яке твоє бажання.

- Тобі доведеться довго мене слухати, - відповів лицар. Я маю намір оголосити тобі рівно сто різних бажань, і ти маєш їх виконати. По-перше, я хочу бути богатим, по-друге, - знаним, по-третє — жити у великому палаці...

- Мовчи, божевільний! – вигукнула фея, - не витрачай марно слів. Я не можу виконати всіх твоїх бажань. Мені дано силу виконати тільки одне. Авекдій відскочив та зніяковів. Він знав, що фея може виконати будь-яке бажання, проте не знав, що тільки одне.

- Чи ти правду кажеш, Феє? – запитав він тихо.

- Присягаюся, лицаре, — більше одного бажання я не маю сил виконати. Авекдій надовго замислився. Перед ним проносилися картини богатства, щастя, слави; він бачив себе то на швидкому коні на чолі війська-переможця, то в багатому палаці, то нареченим красуні-дівчини…

Але чи можна стати щасливим від одного бажання? Уже сонце сіло, коли Авекдій скочив на ноги та вигукнув:

- Досить думати! Якщо всі мої бажання не можуть бути виконані, не треба виконувати жодного. Утім, одне бажання я все-таки тобі загадаю. Зроби так, щоб я завжди був задоволений тим, що маю, щоб ніколи не мучили мене ні жадібність до кращого, ні заздрість до щасливішого. Ось єдине моє бажання. Фея підняла руки вгору, в її очах спалахнув вогонь.

- Бажання твоє буде виконано, - сказала вона. - Ти завжди будеш задоволений тим, що матимеш, і станеш найщасливішою людиною у світі… Якщо ти не матимеш богатства, - вважатимеш, що воно тобі не потрібне, і того, що маєш, достатньо. І тобі заздритимуть багатші, щасливіші, більш знані за тебе. Тепер прощавай! Авекдій низько вклонився, сів на коня та, наспівуючи, вирушив у дорогу. В його житті мало що змінилося відтоді: він залишився таким же бідним, маловідомим лицарем, яким і був раніше. Але слова феї Бажанни виправдалися: усі заздрили йому, адже не було людини шасливішої за нього, ніхто не чув від нього скарг на долю – він завжди та в усьому був задоволений тим, що дававло йому життя, доля, та не бажав нічого більшого.

Запитання для обговорення: Які бажання мав Авекдій? Як би склалося його життя, якби фея виконала його найперше бажання? Чи можна назвати бажання Авекдія справжньою людською цінністю?