Поняття та основні аспекти цивілізаційного підходу до типології держав

Інший підхід до типології держав – цивілізаційний, що заснований на врахуванні не тільки економічних факторів розвитку держави, але і географічного, релігійного, психологічного, культурного та інших особливостей. Сукупність цих факторів об'єднується поняттям “цивілізація”, тобто ступінь суспільного розвитку, що обумовлений станом матеріальної та духовної культури.

Цивілізаційний підхід – це один із сучасних підходів, який був заснований А. Тойнбі (1889-1975), який в основу класифікації поклав ідею співвідношення держави і права з суспільно-економічним устроєм але з врахуванням духовних і культурних факторів суспільного розвитку. Він відмічав існування у сучасному світі п'яти різних цивілізацій: китайської, індійської, ісламської, російської та західної.

У відповідності до зазначеного підходу все людство в цілому поступово у своєму розвитку проходить певні епохи (стадії формації), проте одна його частина швидше досягає найвищих стадій (наприклад, країни Західної Європи), а інша робить це значно повільніше. У зв'язку з цим, сам цивілізаційний підхід формувався в якості альтернативи такої схеми. Разом з тим ця ж схема знаходиться в основі марксистської теорії суспільно-економічних формацій. Проте цивілізаційний підхід протистоїть марксиському за двома доктринальними позиціями:

У відповідності до цивілізаційного підходу до типології держав розрізняють їх наступну класифікацію за різноманітними критеріями.

1. За рівнем економічного розвитку:

а) доіндустріальна держава, рівень розвитку якої є нижчим світових стандартів;

б) індустріальні держави, рівень розвитку яких відповідає світовим стандартам;

в) постіндустріальна держава, рівень розвитку яких перевищує світові стандарти.

2. За способом здійснення влади:

а) демократичні держави, що гарантують реальність інститутів безпосередньої та представницької демократії;

б) антидемократичні, влада в яких здійснюється насильницьким шляхом.

3. За характером функцій держави:

а) соціальні держави, в яких перевага надається соціальним функціям держави;

б) асоціальні, в яких перевага надається економічним та політичним функціям держави.

4. По відношенню до права:

а) правові держави, діяльність яких засновується на правових приписах;

б) неправові, де лише декларується відповідальність перед народом та правом.

5. По відношенню до релігії:

а) світські держави, де релігійні організації є відокремленими від влади та позбавлені юридичних та політичних функцій;

б) клерикальні держави, в яких певна релігія набирає статусу державної і займає основне місце серед інших конфесій;

в) теократичні держави, в яких державна влада належить церкві, яка і визначає статус державної релігії. Релігійні норми є джерелом законодавства, а глава держави є одночасно і релігійним діячем;

г) атеїстичні, де релігійні погляди переслідуються законом, а релігійні організації контролюються державою.

6. За зовнішньою політикою:

а) миролюбні держави, які вирішують проблеми на основі норм міжнародного права;

б) агресивні держави, які вирішують проблеми силовими засобами;

Цивілізаційний підхід дозволяє бачити в державі не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими, але й найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства.