
- •Мікроклімат та приклади контролю його параметрів.
- •Терморегуляція.
- •Оптимальні та допустимі норми параметрів мікроклімату.
- •Нормування параметрів мікроклімату
- •Виробничий пил та його класифікація. Нормування вміщення пилу.
- •Запобігання дії шкідливих речовин та пилу.
- •Вимоги до виробничого освітлення. Світлотехнічні терміни.
- •Види і системи виробничого освітлення, джерела світла та нормування.
- •Нормування світла.
- •Розрахунок природного та штучного освітлення.
- •Шум та його дія на людину.
- •Характеристики шуму, його сприйняття людиною та нормування.
- •Методи боротьби з шумом.
- •Ультра– та інфразвук.
Виробничий пил та його класифікація. Нормування вміщення пилу.
Виробничий пил виникає при всіх операціях обробки металу різанням, при зварюванні, під час прибирання. Пил погіршує видимість, може пошкодити очі, викликати хронічні та гострі распіраторні захворювання, пнемо силікози, може стати причиною вибуху, підвищує тертя, що призводить до передчасного виходу з ладу машин чи механізмів.
Класифікація пилу:
За дисперсністю:
крупнодисперсний (видимий) >10мкм;
середньодисперсний 5…10мкм;
мілкодисперсний <5мкм.
За спроможністю літати:
аерозоль – пил, що літає,
аерогель – пил, що осів.
За шкідливістю:
інертний (вугільний),
агресивний (пил свинцю і миш'яку).
За складом:
неорганічний – мінеральний,
органічний – тваринного або рослинного походження.
Органічний може викликати алергію. Металевий пил здатний отримувати від'ємний заряд і є набагато небезпечнішим, оскільки його важче видалити з організму.
Нормування пилу. Нормується згідно ГОСТ 121005–88, який встановлює ГДК в залежності від складу пилу.
Запобігання дії шкідливих речовин та пилу.
організаційні методи захисту, які полягають у:
відділенні пильних виробництв від непильних,
введенні скорочення робочого дня,
наданні додаткової відпустки,
введені спеціального харчування,
технічні методи:
герметизації обладнання,
робота під вакуумом,
найбільш дієвий метод вентиляція,
технологічні методи:
заміна пильних процесів безпильними,
сухих процесів вологими,
заміна більш шкідливих речовин менш шкідливими,
використання засобів індивідуального захисту:
для захисту органів дихання від шкідливих речовин – протигази,
для захисту від пилу – респіратори,
для захисту очей – спеціальні окуляри.
Засоби індивідуального захисту та організаційні заходи відносяться до методів пасивного захисту, технічні і технологічні – до активного.
Вимоги до виробничого освітлення. Світлотехнічні терміни.
Вимоги до виробничого освітлення:
достатність, освітленість не менше за нормативність,
рівномірність, відношення мінімуму до максимуму не менше 0,3,
відсутність прямої та відбитої блискучості,
відсутність різкої тіні,
постійність впродовж усієї робочої зміни,
відсутність шкідливостей та небезпек від джерел живлення.
Світлотехнічні характеристики.
Світловий
потік
– світлове відчуття, яке викликає
оптична частина спектру електромагнітних
хвиль довжиною від 0,38 до 0,77 мкм. За
одиницю світлового потоку прийнято
люмен (лм), який має розмірність кандела
× стерадіан.
Сила
світла
– відношення світлового потоку до
тілесного кута, в якому він випромінюється.
Одиницею сили світла є кандела (кд).
Середнє значення сили світла
,
де
– тілесний кут, стерадіан.
Освітленість
Е
– відношення світлового потоку до площі
S,
на яку він розповсюджується, або це
поверхнева густина світлового потоку.
Одиниця освітленості – люкс (лк) має
розмірність люмен на квадратний метр
(лм/м2)
Це поняття застосовується для гігієнічної
характеристики умов освітлення визначеної
поверхні.
Видимість будь-якого предмета (об’єкта розрізнення) на робочому місці залежить від освітленості, розміру предмета, його яскравості, контрасту з фоном.
Об’єкт розрізнення – предмет, який розглядається, окрема його частина або дефект, який необхідно розрізнювати в процесі роботи.
Фон
– поверхня, що прилягає безпосередньо
до об’єкту розрізнення, на якій він
розглядається. Характеристики фону
визначаються коефіцієнтом відбиття
поверхні
,
тобто відношенням потоку
,
відбитого від поверхні, до потоку
,
який падає на цю поверхню
.
Фон
буває темний (
),
середній (
)і
світлий(
).
Контраст
– відношення абсолютної величини
різниці між яскравістю об’єкта
і фону
до яскравості фону
.
Контраст буває малий, середній і великий.
Малий
-
(фон і об’єкт по яскравості мало
відрізняються); середній -
(фон і об’єкт по яскравості помітно
відрізняються); великий -
(фон і об’єкт різко відрізняються).
В деяких випадках фон і контраст об’єкта з фоном можна визначити візуально. Наприклад, при креслярських роботах: фон (папір) світлий, об’єкт розрізнення (лінія) темний, контраст об’єкта розрізнення з фоном – великий.