1.3.1 Практичний блок

Питання для самоконтролю:

1 Розкрийте поняття дискусія.

2 Які форми проведення дискусії ви знаєте?

3 Яких правил слід дотримуватись під час дискусії?

Культура мовлення

Особливості слововживання

Запам’ятайте:

- У широкому вжитку; - дотримуватися закону;

- за вказівкою директора; - порушити питання;

- відбудеться за умови; - здійснити захід;

- виступати з доповіддю; - протягом року.

- укладати контракт;

Завдання

1 Підготуйте виступ дискусійного характеру на тему : «Культура спілкування ділових людей».

2 Підготуйте робочі матеріали до виступу на зборах на тему дис- кусійного характеру «Чи кожен може працювати творчо?».

3 Відтворіть збори групи студентів за пісумками сесії ; обговорення екскурсії. Встановіть, які вимоги ставляться до мовлення у вказаних ситуаціях.

4 Проаналізуйте використання штампів і канцеляризмів у мові:

1. преси;

2. посадових осіб;

3. політичних діячів.

Запишіть 10 словесних формул.

Список літератури

1 Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. - Донецьк, 2004.

2 Коваль А.П.. Ділове спілкування – К.: Либідь, 1992.- 279с.

3 Дзюбенко О.Г. Присяжний Т.В. Культура дискуссии.- К.,1990.

4 Розенталь Д.Э. А как лучше сказать ?- М. : Просвещение, 1988.

5 Родченко О. Д. Дискуссия как форма общения на уроках руского языка. //Руский язык в школе , 1990, №4.

6 Спелл Френк. Исскуство делового общения.- М.: Знание, 1990.

7 Иванова с.Ф. Лекторская мастерская. - м.: Знание, 1983.

2 Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні.

2.1 Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні

Українська лексика за своїм походженням неоднорідна. Лексика сучасної української мови складається з питомих слів та запозичених з інших мов.

У словниковому складі української мови провідне місце належить тій частині лексики, яку за генетичними ознаками і визначальною роллю у мовотворчому процесі прийнято називати споконвічною. Становлення цього лексичного шару характеризується такою генетично-хронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд; праслов’янський лексичний фонд, власне український лексичний фонд.

Власне українська лексика – це слова, що витворилися після розпаду східнослов’янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам`ятках, художніх творах. Вони і формують національні ознаки мови. Наприклад: людина, держава, громада, приміщення, гай, щоденник та інші.

В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. Одні іншомовні слова функціонують поряд зі своїми українськими відповідниками, а інші є представниками активного словника міжнаціонального спілкування.

Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати в разі потреби, коли немає необхідного відповідника в українській мові. Такими міжнародними словами є фінансові терміни, лексика бухгалтерського обліку, поштово – телеграфних зв`язків, діловодства, зовнішньої торгівлі, наприклад: акцепт, штраф, гриф, кредит, маркетинг, бандероль, біржа тощо.

Існують вимоги до правильного застосування іншомовних слів:

• вживати іншомовне слово в тому разі, коли немає в українській мові потрібного відповідника;

• запозичене слово слід вживати правильно відповідно до його значення;

• не вживати в одному тексті власне українське слово та іншомовний відповідник.

Спеціальна лексика – це слова і вирази, які вживаються групами людей, об'єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні розряди: терміни і професіоналізми.

Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська тощо.

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення терміна «стопер» – машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх.

До використання термінів ставляться такі вимоги :

- термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, але не діловедення, справоведення);

- термін повинен вживатися з одним, закріпленим за ним у словнику,значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами і підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна назвати лише документ цього типу;

- при користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то утворювати ще якісь слова для власного вжитку не допускається;

- при укладанні документа службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів.

Сьогодні в термінології багатьох галузей наук з^,явилося чимало термінів – дублетів ( нові й старі терміни для називання того самого поняття), термінів – неологізмів, термінів, які вживає лише певна наука, школа та ін.. Наприклад: мірабіліт – глауберова сіль, азбест – чорний льон. Якщо необхідно вжити ці терміни в діловому документі слід вибрати той, який для цієї термінілогії вже кодифікований ( закріплений у словнику).

Існує загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя: аналіз, синтез, право тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухгалтерами), презумція (юристами).

У межах спеціальної лексики розрізняють професіоналізми – слова і звороти, які використовуються людьми певної професії. Часто професіоналізмами виступають загальновживані слова,вжиті у специфічному значенні. Наприклад: вікно для викладачів – це час між заняттями, човник – деталь швейної машини, клава для програмістів – клавіатура комп`ютера.

У практиці професійного спілкування треба бути обережним щодо уживання професіоналізмів у службових намірах. Документ може перетворитися з офіційного в неофіційний або викликати непорозуміння.

Науково – термінологічна лексика обслуговує сферу науки й наукової та професійно-виробничої діяльності. У ній переважають терміни, тобто слова, що вживаються в певній галузі знань для точного позначення певного поняття. Термін позбавлений емоційно-експресивного забарвлення. Кожній галузі властиві свої терміни: синус, косинус, трикутник, пряма тощо.

До науково-термінологічної лексики належать і загальновживані слова, що набувають термінологічного значення: ручка, нога, лапа.

Серед термінологічної лексики багато запозичених слів.

Виробничо-професійна лексика вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів, знарядь, продуктів виробництва. Кожна професія має своє коло професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, й офіційно – ділова лексика, й загальновживані слова, що використовуються в даній сфері й набувають фахового значення. Наприклад, для педагогічної професії – це слова вчитель, учень, клас, урок, підручник.

Фразеологізми – це стійкі сполучення слів. Наприклад: пекти раків (почервоніти), розбити глек (посваритися).

Фразеологія сучасної української літературної мови дуже багата. Вона є продуктом багатовікової мовної творчості нашого народу.

Різними були і залишаються джерела української фразеології:

- переважна більшість фразеологізмів походить з народної мови.

Це передусім прислів’я, приказки, вислови жартівливого характеру тощо. З народними звичаями й обрядами пов`язані вислови типу дати гарбуза, піймати облизня;

- фразеологія збагачується за рахунок влучних висловів видатних осіб: Бути чи не бути? (В.Шекспір); Караюсь, мучуся, але не каюсь (Т.Шевченко);

- до фразеологізмів належать деякі професійно-технічні за походженням вислови: грати першу скрипку, сходити зі сцени, з іншої опери (з мовлення артистів); де тонко - там і рветься ( з мовлення ткачів);

- здобутком фразеології стали вислови античних часів, у тому числі біблійні: крокодилові сльози (фальшиве співчуття); альфа і омега (початок і кінець);

- фразеологізмами стають приклади іншомовних ідіом: бути в своїй тарілці.

Наведемо приклади сталих крилатих висловів, що стали популярними і часто вживаються в писемному та усному мовленні: альфа й омега – про початок і кінець справи; дух часу – актуальна проблема, назріле питання; перейти рубікон – зробити безповоротний крок, рішучий вчинок; колесо фортуни – випадок, сліпе щастя; лебедина пісня – останній вияв таланту, останній непересічний вчинок у житті.

Лексична лакуна ( лат. Lacuna – заглиблення, яма, пробіл) – це пропуск (невідтворення) у перекладі якоїсь частини тексту оригіналу або слово чи вираз, який не має прямого відношення в іншій мові. Значення такої одиниці в порівнюваній мові може бути передане описово. Наприклад, українське слово доба передається англійською мовою тільки словосполученнями двадцять чотири години або день і ніч.