УДК

ББК

Т4

Рекомендовано науково-методичною Радою

Промислово-економічного коледжу НАУ

Протокол № _______ «_____» _________2008р.

Трегубова Г.М.

Українська мова за професійним спрямуванням: Навчальний посібник.-К: ПЕК НАУ, 2008.

Посібник системного охопив аспект культури професійного мовлення; лексичні, морфологічні та синтаксичні норми професійного спілкування; правила укладання документів.

Практичний блок містить питання для самоконтролю, завдання, які сприятимуть набуттю навичок підвищення загальномовної культури майбутніх спеціалістів і їх фахової мовної культури. Рубрика «Особливості слововживання» сприятиме підвищенню культури мовлення. Для студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

©Промислово – економічий коледж НАУ, 2008р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………….6

1. Культура професійного мовлення………………………………………………………..6

1.1 Мова і професія…………………………………………………………………………..6

1.1.1 Основні вимоги до мовлення………………………………………………………….6

1.1.2 Особливості професійного спілкування………………………………………..……7

1.1.3 Мовленнєвий етикет спілкування ................................................................................9

1.1.4 Роль гендера у створенні мовної картини світу……………………………………..11

1.1.5 Практичний блок………………………………………………………………………13

Список літератури…………………………………………………………………………...15

1.2 Види усного спілкування за професійним спрямуванням. Жанри публічних виступів………………………………………………………………………………………16

1.2.1 Ділова бесіда…………………………………………………………………………...16

1.2.2 Жанри публічних виступів……………………………………………………………19

1.2.3 Практичний блок……………………………………………………………….……...21

Список літератури…………………………………………………………………………...22

1.3 Форми проведення дискусії. Культура мовлення під час дискусії…………………..23

1.3.1 Практичний блок………………………………………………………………………25

Список літератури……………………………………………………………………….…..26

2 Лексичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні…………….27

2.1 Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні………………..27

2.1.1 Практичний блок………………………………………………………………………31

Список літератури…………………………………………………………………………...34

2.2 Багатозначні слова і контекст…………………………………………………………..35

2.2.1 Омоніми у професійному мовленні…………………………………………………..35

2.2.2 Синонімічний вибір слова…………………………………………………………….36

2.2.3 Пароніми у професійному мовленні…………………………………………………38

2.2.4 Практичний блок………………………………………………………………………38

Список літератури…………………………………………………………………………...40

2.3 Номенклатурні назви у професійному мовленні………………………………….…..41

2.3.1 Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення…………………….42

2.3.2 Практичний блок………………………………………………………………………44

Список літератури…………………………………………………………………………...45

3. Морфологічні норми сучасної української мови у професійному спілкуванні………46

3.1 Особливості використання граматичних форм іменників у професійному мовленні……………………………………………………………………………………...46

3.1.1 Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні……………………………………………………………………………………...49

3.1.2 Особливості використання займенників у професійному мовленні………………51

3.1.3 Практичний блок………………………………………………………………….…...53

Список літератури…………………………………………………………………….……..57

3.2 Особливості використання числівників у професійному мовленні…………….…...58

3.2.1 Практичний блок………………………………………………………………………60

Список літератури………………………………………………………………………...…61

3.3 Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні………….…63

3.3.1 Практичний блок………………………………………………………………………65

Список літератури………………………………………………………………………..….66

3.4 Особливості використання прийменників у професійному мовленні ………………68

3.4.1Практичний блок…………………………………………………………………….…70

Список літератури……………………………………………………………………...……73

4 Синтаксичні норми сучасної української мови в професійному спілкуванні……..…74

4.1 Синтаксичні особливості професійних текстів……………………………………..…74

4.1.1 Практичний блок………………………………………………………………...…….75

Список літератури……………………………………………………………………...……76

4.2 Складні випадки керування і узгодження…………………………………………..…78

4.2.1 Практичний блок………………………………………………………………………81

Список літератури………………………………………………………………………...…82

4.3 особливості перекладу текстів українською мовою………………………………..…84

4.3.1 Практичний блок………………………………………………………………………89

Список літератури……………………………………………………………………...……92

5 Укладання фахових документів ……………………………………………………….…93

5.1 Загальні вимоги до складання та оформлення документа……………………………93

5.1.1 Укладання документів щодо особового складу………………………………..……98

5.1.2 Розпорядчі документи…………………………………………………………….…103

5.1.3 Практичний блок…………………………………………………………………….108

Cписок літератури………………………………………………………..…………..……109

5.2 Довідково-інформаційні документи…………………………………………….……111

5.2.1 Практичний блок……………………………………………………………….……132

Список літератури…………………………………………………………………………134

5.3 Документи з господарсько-договірної діяльності………………………………...…136

5.3.1 Практичний блок……………………………………………………………….……143

Список літератури…………………………………………………………………………145

5.4 Обліково-фінансові документи………………………………………………….……147

5.4.1 Практичний блок……………………………………………………………….……152

Список літератури…………………………………………………………………………153

5.5 Організаційні документи………………………………………………………………155

5.5.1 Практичний блок………………………………………………………………….…161

Список літератури…………………………………………………………………………164

Список рекомендованої та використаної літератури……………………………………166

Вступ

У мовній освіті вищої школи досягається рівень адекватного вибору, тобто комунікативної досконалості

Найвищими показниками формування мовної особистості є рівень володіння фаховою метамовою (терміносистемами, фразеологією, мовними формулами) та рівень мовного іміджу соціальних ролей: державного працівника, керівника, вченого.

Володіння державною мовою – одна з основних умов фахового зростання, досягнення професійної майстерності в обраній сфері елітарного становища в суспільному житті.

Проблема формування мовної культури знаходить відображення в державних документах.

Згідно з Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI ст.) формування високою мовою належить до пріоритетів реформування виховання, є особливим завданням вищої школи, що спрямована на забезпечення фундаментальної, наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців.

Мова є засобом спілкування, а професія – інформаційним матеріалом, який використовуємо для вирішення важливих проблем суспільного, господарського життя завдяки доречному, вмілому, правильному виборі мовних одиниць

Професійно орієнтований характер мовлення студента – майбутнього фахівця забезпечує дисципліна “Українська мова за професійним спрямуванням”.

Головна мета практичного курсу – формування комунікативної культури у сфері професійного мовлення в його усній і письмовій формах; навичок практичного володіння мовою в обсязі тематики, обумовленої фаховими потребами.

Посібник покликаний навчити студентів вирішувати важливі мовні проблеми, пов’язані з труднощами слововживання, особливостями професійного спілкування, з вивченням законів лексичної сполучуваності слів, з дослідженням значень і правопису термінів, професіоналізмів, фразеологізмів.

Даний посібник ставить за мету допомогти студентам засвоїти особливості професійного мовлення на граматичному, лексичному, фразеологічному, стилістичному рівнях.

Культура професійного мовлення

1.1 Мова і професія

Перед вищими навчальними закладами поставлено завдання підготувати висококваліфікованих спеціалістів, які не тільки повинні мати знання фаху, але й володіти українською мовою. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й впроваджена в усі сфери життєдіяльності держави.

Мова – елемент соціальної сфери.

Уміння спілкуватися мовою професії сприяє швидкому засвоєнню спеціальних дисциплін, допомагає орієнтуватися у професійній діяльності та в ділових контактах.

Мовні знання – один із основних компонентів професійної підготовки. Під поняттям мовних знань ми розуміємо вільне володіння лексикою свого фаху.

1.1.1 Основні вимоги до мовлення

Зразкове мовлення характеризується такими найважливішими ознаками:

- правильністю, тобто відповідати літературним нормам сучасної української мови (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

- точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають висловленому змісту;

- змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему, різнобічне та повне розкриття теми;

- послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

- багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

- виразністю, щоб мовлення було виразним, слід виділяти найголовніші місця свого висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення;

- доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

При цьому треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника. Слід вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності.

1.1.2 Особливості професійного спілкування

Професійне мовлення має вираження в усній і писемній формі.

Усне ділове мовлення (звіт, переговори тощо) належить до більш складної форми усного мовлення порівняно з розмовним стилем. Воно має багато лексичних і граматичних особливостей писемно-літературної мови.

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу ділових (місцевого, галузевого, державного діловодства) та юридично-правових, виробничо-економічних і дипломатичних відносин. Офіційно-діловий стиль використовується у процесі спілкування в державно-політичному й економічному житті, законодавстві, адміністративно-господарській діяльності.

Основне призначення офіційно-ділового стилю – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничих сферах. Обслуговувати громадянські потреби людей у типових ситуаціях.

Мовна норма – це мовні (мовленнєві) варіанти, які найкраще виконують своє призначення в певний період функціонування мови. Ці варіанти є найпоширенішими з тих, що існують, і закріплені в практиці зразкового використання.

Виділяють такі норми сучасної української літературної мови:

- орфографічні (написання слів);

- орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень);

- графічні (передача звуків на письмі);

- пунктуаційні (вживання розділових знаків);

- лексичні (слововживання);

- словотвірні (творення слів);

- морфологічні (правильне вживання морфем, форм слів);

- синтаксичні (установлені зразки побудови словосполучень, речень, текстів);

- стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування);

- акцентуаційні (правильний наголос).

Правильність – це насамперед правильне, не перекручене розуміння понять, термінів, якими передаються ці поняття, доречне їх вживання, зв’язок думок, понять у єдину теорію, ясність викладу. Правильною є відповідь, в основі якої істинні знання (наукові, об’єктивні, достовірні). Правильність досягається дотриманням літературних норм вимови і написання, словотворення і формотворення, будови словосполучень і речення.

Орфоепічні норми регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів.

Для прикладу розглянемо порушення літературної норми у вимові злитих словосполучень (дж), (дз).

В усному мовленні (дж), (дз) у позиції на початку слова вимовляються здебільшого правильно: джерело, дзвін. У середині слова часто ці звуки вимовляються окремо, що є порушенням норми: розходження, обсаджений.

Акцентуаційна норма в сучасній українській мові цілком сформована, але найменш усталена, адже на наголос впливають діалекти та інші мови. В українській мові існує тенденція скорочення кількості слів з дублетним наголосом. Словники наголосів повинні бути настільною книгою спеціаліста. Не можна дозволяти собі так званих професійних наголосів (літературна норма - металургія, а не металургія).