31. Україна в роки «хрущовської відлиги». Десталінізація, причини її обмеженості.

Період хрущовської "відлиги" (1953-1964 рр.)

Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких давно назріла. Ці зміни були пов'язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він поклав початок дссталінізації і ЗДІЙСНИВ реформи у всіх сферах життя суспільства. Були здійснені пошуки нових підходів до розв'язання проблем суспільно-політичного життя.

Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:

-люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

-відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регуляр¬не скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

-зросла роль Рад — як у центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів наддержавними;

-викрито злочинну діяльність Л.Берії та його посіпак в Україні (П.Мешика та ін.), розпочалася реабілітація жертв масових репре¬сій. У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб. Проте ця робота не була завершена. А з 1962 р. комісії по реабіліта¬ції поступово припинили свою діяльність. Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові полі¬тичні репресії, вносилися зміни до законодавства, які збільшували можливості влади у їх проведенні. 25 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон "Про кримінальну відповідальність за державні злочини". У кримінальний кодекс було введено статтю "антирадянська агітація та пропаганда". Протягом 1954-1959 рр. в Україні за антирадянську діяльність репресували 3,5 тис. чоловік;

-засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на XX з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського ре¬жиму і проголосив курс на демократизацію суспільства. Але культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті причини культу особи і репре¬сій - їх пояснювали рядом помилок Сталіна та керівників МВС і КДБ - Єжова і Берн, багато фактів замовчувалося. Згодом склався культ особи самого Хрущова.

Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непо¬слідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, зали¬шилася монополія КПРС у всіх сферах суспільною життя.Повної демократизації життя суспільства не відбулося.

Хрущов здійснив ряд заходів щодо розширення прав республік, у т.ч. й України:

-українці частіше висувалися на керівні посади в республіці. -розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ;

-активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то в 1955 р.- 29;

-унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під кон¬троль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р. Але всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

Зрушення у духовному житгі після смерті Сталіна

Хрушовська "відлига" сприяла національно-духовному пробуд¬женню і культурному розвитку України.Стало можливим відкрите обговорення проблем збереження укра¬їнської мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного словника української мови, збільшилося ви¬дання україномовних книжок.

Проте, з іншого боку, здійснювалися заходи, які ослаблювали позиції української мови. У 1958 р. був прийнятий закон про зв'я¬зок школи з життям, за яким, зокрема, батьки не мали права відмо¬витися від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німе¬цької мов, однак могли відмовитися від української.

Непослідовність "українізації" особливо виразно спостерігалась на результатах книговидавничої справи. У 1959 р. книжки україн¬ською мовою становили 53% усіх книг, опублікованих в Україні, у 1958 р. 60%, у 1960 р. - 49%. Та вже в 1965 р. цей показник знизився до 41% і далі неухильно зменшувався.

Вживалися заходи щодо підвищення престижу української нау¬ки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська радянська Енциклопедія", "Історія української літератури". Вида¬ються фахові журнали українською мовою.

Відтворюється історія українського народу: з 1957 р. почав вида¬ватися "Український історичний журнал", почалася підготовка ба¬гатотомної "Історії міст і сіл України".

Реабілітовано багатьох діячів української культури. Серед них — О.Олесь, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан, О .Досвітній, О.Ковінька, Мисик та багато ін. У газетах і журналах друкувалася велика кількість статей про повернуті українській культурі імена. Видавалися кращі твори реабілітованих письменників, з'явилися літературознавчі праці про них.

Соціальні програми М.С.Хрущова

Пенсійна реформа 1956 р. підвищила середній розмір пенсій за віком більше ніж у 2 рази, за інвалідністю — у 1,5 рази. Пенсії почали виплачуватися і колгоспникам.

Зросли асигнування на охорону здоров'я, освіту, скасовувалася плата за навчання в старших класах середніх шкіл, у середніх спеці¬альних і він них навчальних закладах.

Збільшився обсяг капіталовкладень у житлове будівництво, яке зводилося небаченими до того темпами. За 1950-1960 pp. кількість збудованих квартир у містах збільшилася в 17 разів, а в сільській місцевості - у 14 разів.

Тривалість робочого дня скоротилася до 7 гол, а для працюючих у вугільній і гірничорудній промисловості - до 6 годин.

У результаті цих та інших соціальних програм підвищився добробут населення, прибутки працюючих збільшилися за 1951-1958 pp. на 230%.

У цілому ж рівень життя в Україні зростав повільно. Виробництво споживчих товарів, сфера послуг, громадське харчування відставали від потреб населення.

Поразка хрущовських реформ

На поч. 60-х pp. ситуація в СРСР різко погіршилася:

Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до росту пін. По країні проко¬тилася хвиля протестів, а в 1962 p. у Новочеркаську відбулися страйки робітників, розстріляні військами.

Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було на межі голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Невдоволення на¬роду зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у т.ч. М. Підгорного і 11.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л. І. Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, aie внас¬лідок своєї половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необгрунтованою і не¬рідко межувала з авантюризмом.

Більшість істориків дотримується думки, що перетворення хрущовського періоду не торкнулися основ існуючої при Сталіні системи.

Усунення М.Хрущова фактично означає відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в Радянському Союзі в цілому, настало Двадцятиріччя панування консервативних сил.

Десталінізація - процес ліквідації культу особи і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним.