Висновки

Двадцяті роки XX ст. - період мирного розвитку, відродження економіки в Україні, мистецького піднесення, пов'язаних із запровадженням непу. Відродження ринкових засад в економіці, деяке послаблення політичного терору призвели до швидкого економічного зростання, поширення української мови в усіх сферах суспільного життя. Входження радянської України до складу новоутвореного СРСР призвело до втрати будь-яких решток самостійного управління; всіма процесами в республіці керував московський центр. 1921 р. партія більшовиків відмовилася від основних принципів “воєнного комунізму” і перейшла до нової економічної політики (неп) [6,14].

15 березня 1921 р. X з'їзд правлячої РКП (б) прийняв постанову “Про заміну розверстки натуральним податком”, що стала початком переходу до непу. Раднарком УСРР на - її виконання видав декрет про норми та розмір податку, що мав стягуватися з урожаю 1921 р. [7,201].

У двадцяті роки селянське господарство посіло домінуюче становище. Цьому передувала досить важка і сповнена драматизму боротьба селян із віджилими нетрудовими типами господарств. Спроба більшовицького режиму насадити на Поділлі великі господарства державного типу не увінчалися успіхом. У ході антибільшовицького повстанського руху селяни вибороли право вільного вибору форм землекористування, в результаті якого у подільському селі виникла величезна кількість індивідуальних селянських господарств трудового типу. Проте традиційне аграрне перенаселення, зрівняльний принцип землекористування, бурхлива парцеляція селянських родин, яка особливо спостерігалася у 1917-1922рр., призвели до того, що на Поділлі виникли переважно дрібні за розмірами господарства. Головним негативним наслідком аграрної революції на Поділлі стала ліквідація багатоземельних, економічно міцних селянських господарств. Саме це у значній мірі порушило стійкість селянського господарства як соціально-економічної системи.

Селянське господарство Поділля в умовах радянського тоталітарного режиму було приречене на дуже низький рівень розвитку. Держава розглядала його як тимчасове явище, а звідси мало дбала про нього, чинила всілякі перешкоди, намагаючись довести на практиці більшовицький постулат про обмеженість, відсталість, вичерпаність можливостей селянського господарства. Ще у 1919р. у Програмі РКП(б) поставлено завдання про запровадження на селі великого соціалістичного землеробства.

Отже, селянське господарство розглядалося кремлівськими зверхниками як перехідне, обмежене у часі явище. І до нього влада ставилася із певними застереженнями, які полягали в тому, щоб не дати йому можливості радикально зміцнити позиції. Комуністичний режим не приховував, що лише колективізація селянських господарств зможе модернізувати аграрний сектор економіки. Проте навіть за таких складних умов індивідуальне селянське господарство виявило неабияку стійкість, продемонструвало пошук методів, форм до модернізації. Однак перспектива її здійснення могла відбутися лише в ринковій економіці. В умовах силового більшовицького режиму селянське господарство було приречене на загибель.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архірейський Д., Ченцов В. Влада і селянство в Україні у 20-ті роки//З архівів ВУЧК,ГПУ, НКВД, КГБ. – 1999. – №1-2. – с.87-127

2. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР1917-1941 рр.: Джерелознавче дослідження. — К., 1999. — 448 с.

3. Волощенко А.Р. Історія економіки України. – К .: Вища школа, 2001.- 203 с.

4. Ганжа О.І. Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР. — К, 1996. — 42 с.

5. Ганжа О.І. Українське селянство в період становлення тоталітарного режиму (1917-1927 рр.). - К., 2000. – 208 с.

6. Григорчук П.С., Мельничук О.А. Комнезами на Поділлі. – Вінниця, 2001. – 41 с.

7. Даниленко В.М., Касьянов С.Г., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 рр. — К.: Либідь, 1991. — 344 с.

8. Десятніков О.В. Попит на найману працю у селянських господарствах України в період непу// Український селянин. – 2006. – № 10. – 322-325.

9. Дорошко М.С., Колесник В.Ф. Формування в Україні більшовицької партійно-державної номенклатури у 20-ті роки//Український історичний журнал. – 1993. - №9. – С.40-51;

10. Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах. Т.2. – К.: Наукова думка, 2006. – 653с.

11. Каньоса А.М. До питання про відбудову народного господарства Поділля (1921-1923 рр.) // Матеріали ІХ Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам’янець-Подільський, 1995. — С. 9-15

12. Калініченко В. В. Селянське господарство України в період непу. Історико-економічне дослідження. – Харків: Основа, 1997.- 94 с.

13. Кондратьев М.Д. К вопросу об особенностях условий розвития сельського хозяйства и их значения // Известия ЦК КПСС. – 1989. -№7. – С.187-210.

14. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні. Перше десятиріччя (1919-1928).- К.,1996.

– 350с.

15. Лазуренко В.М. Селянські господарства України заможного (фермерського) типу у системі радянської сільськогосподарської кооперації в добу непу// Український селянин. – 2006. – № 12. – С.215-220.

16. Лойко О.О. Ставлення селян Поділля до політики радянської влади в початковий період непу // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: Історія. – Випуск 2. – 2000. – С.127-130.

17. Мручко С. С. З історії Хмельницької області в роки непу // Тези доп. VIII Поділ. краєзн. конф. — Кам'янець-Подільський, 1990. — С. 15-17.

18. Нечитайло В.В. Селянське господарство фермерського типу в Україні: історія і сучасність. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2004. -436 с.

19. Олійник І.С. Проблема селянських сівозмін на Поділлю // Записки сільськогосподарського інституту в Кам’янці на Поділлю. – Кам’янець-Подільський, 1927. – КН 4. – С. 28-36.

20. Панченко П.П. Сторінки історії України XX ст. (Українське село: поступ, сподівання, тривоги). – К., 1995.-231 с.

21. Рибак І.В. Індивідуальне селянське господарство Поділля у добу непу: монографія. - Кам'янець-Подільський : Абетка, 2008. - 244с.

22. Рибак І.В., Яцюк В.А. Одноосібні селянські господарства Поділля: класифікація, структура, соціально-економічна характеристика (1923-1928рр.) // Фермерські господарства Поділля: Історична ретроспектива і сучасність.- Кам’янець-Подільський, 2003. – С.78-83.

23. Рибак І.В. Повсякденне життя подільського селянина в доколгоспний період (1921-1928рр.): монографія. – Кам’янець-Подільський: ФОП Сисин О.В., 2012. – 164с.

24. Рибалка І. К. Сталінщина й розселянювання країни // Український історичний журнал. — 1989. — № 10. — С. 12-37.

25. Стадник О.О. Особливості суспільно-політичних процесів у Подільському селі в роки непу // Український селянин. – 2006. – № 10. – 322-325.

26. Шульга І.Г. Гірка правда: Нариси з історії подільського селянства 1920-1932 рр. – Вінниця: : Віноблдрукарня, – 1997. – 152с.

Додатки

Додаток 1